Постанова 4855 № 640/105/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/105/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2019 року № 0299422-1310-2650. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що у нього відсутній обов`язок зі сплати транспортного податку за 2019 рік, позаяк його транспортний засіб не є об`єктом оподаткування, оскільки: відсутній в переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 (звітного) року, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку; відповідно до калькуляції зробленої на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобіля марки «VOLVO», модель - ХС90, рік випуску - 2018, об`єм двигуна 1969 cм.куб., тип пального - дизель, встановлено, що його вартість становить 1 202 385,12 грн., тобто є меншою ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати. У відзиві Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, та вказано, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог податкового законодавства. Крім того, вказано, що визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких до об`єктів оподаткування транспортним податком покладено на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 27 вересня 2018 року є власником легкового автомобіля марки "Volvo", модель - XC90 , рік випуску - 2018, об?єм двигуна - 1969 см. куб., тип пального - дизель, тип коробки передач - автоматична. ГУ ДФС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 0299422-1310-2650, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 25 000, 00 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання з транспортного податку за 2019 рік, відтак, підстави для скасування спірного податкового повідомлення - рішення відсутні. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Об`єктами оподаткування, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб - сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. У відповідності до приписів пунктів 267.3, 267.4, 267.5 та 267.6 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Органи внутрішніх справ зобов`язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об`єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами. З 1 квітня 2015 року органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов`язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об`єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У той же час, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об`єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2019 року становить 4 173, 00 грн. Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що платниками транспортного податку з фізичних осіб за 2019 рік є фізичні особи, що мають у володінні транспортний засіб, з року випуску якого минуло не більше п`яти років, середньоринкова вартість якого становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня 2019 року, та інформація про який розміщена на офіційному веб-сайті Мінекономіки. Відповідно до пункту 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), Де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №

403. Відповідно до додатку 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, коефіцієнт коригування ринкової ціни легкового автомобіля до 1 року експлуатації становить

74. При цьому, згідно з пунктом 3 Методики №66, джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів). За приписами пункту 4 Методики №66 Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку. Відповідно до пункту 13 Методики №66 Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Отже, обґрунтованими є доводи відповідача, що обов`язок щодо розрахунку середньоринкової вартості легкових автомобілів покладено на Мінекономрозвитку, яке за результатами здійсненого розрахунку оприлюднює перелік відповідних автомобілів на своєму офіційному веб-сайті. Разом з тим, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована Мінекономрозвитку у відповідності до вищенаведеної Методики. При цьому, на контролюючий орган не покладено обов`язку щодо здійснення розрахунку середньоринкової вартості легкових автомобілів, проте, покладено обов`язок щодо виявлення власників легкових автомобілів, що відповідають критеріям, викладеним у листі Мінекономрозвитку та не сплатили транспортний податок з фізичних осіб самостійно, а також, прийняття податкових повідомлень - рішень щодо визначення сум грошового зобов`язання з транспортного податку з виявлених фізичних осіб. Колегія суддів звертає увагу на те, що з наданого відповідачем переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 (звітного) року, що розміщений на офіційному веб - сайті Мінекономрозвитку, до таких відноситься легковий автомобіль марки "Volvo", модель - XC90 , тип пального - бензин. Автомобіль позивача не відповідає критерію щодо типу пального, проте, пунктом 6 Методики № 66 передбачено, що аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри, зокрема, тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо). А тому, автомобіль позивача є аналогічним зазначеному Мінекономрозвитку у листі, що опублікований на його офіційному веб-сайті, що спростовує відповідні аргументи, викладені в апеляційній скарзі. Оцінюючи доводи апелянта стосовно того, що відповідно до калькуляції зробленої на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобіля марки «VOLVO», модель - ХС90, рік випуску - 2018, об`єм двигуна 1969 cм.куб., тип пального - дизель, встановлено, що його вартість становить 1 202 385,12 грн., тобто є меншою ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне. Зазначена калькуляція не може бути належним та допустимим доказом вартості автомобіля позивача на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки вона сформована лише 29 грудня 2019 року, що свідчить про те, що при формуванні калькуляції з сайту Мінекономрозвитку могли враховуватись інші параметри, які відрізнялись від тих, які були актуальні на момент прийняття спірного рішення відповідачем. А тому, вказані посилання жодним чином не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність прийнятого рішення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ГУ ДФС у м. Києві правомірно визначило позивачу грошове зобов`язання з транспортного податку за 2019 рік. Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 28.05.2020