Постанова Київський апеляційний суд № 753/105/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 753/105/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8365/2020Головуючий у суді першої інстанції - Цимбал І.К. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2020 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину (а.с.2-7). Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2020 року позов задоволено - розірвано шлюб між сторонами, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 2 000 грн. щомісячно. Крім цього, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 540 грн. 80 коп. (а.с.62-64). Відповідач оскаржив рішення в апеляційному порядку лише в частині стягнення з нього на користь держави судового збору. У поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині стягнення з нього на користь держави судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп., указуючи на те, що у суду першої інстанції були відсутні законні підстави для стягнення з нього судового збору, оскільки він, як учасник бойових дій, у відповідності до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору (а.с.72-75). Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.05.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи, які не оскаржили судове рішення, строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с.80-82). Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.05.2020 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с.84,85). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржено лише відповідачем і лише в частині вирішення судом питання розподілу судових витрат. В частині вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину рішення суду учасниками справи не оскаржено, а тому в цих частинах судом апеляційної інстанції не перевіряється. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд першої інстанції, за наслідком вирішення спору, стягнув з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Суд апеляційної інстанції не може погодитись з рішенням суду в цій частині, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.03.2015 року. У відповідності до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Щодо застосування указаної норми закону Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 522/2088/17 зазначив, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частини перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля. Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»в першу чергу пов`язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів. Таким чином, до 01 вересня 2015 року надання пільг по сплаті судового збору ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»було унормоване частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої, такі пільги надавалися у випадках, коли спір виник з відносин, що врегульовані безпосередньо цим Законом, проте з 01 вересня 2015 року правове регулювання пільг по сплаті судового збору здійснюється на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмету судового захисту порушених прав. Відтак позивач має право на пільгу щодо сплату судового збору. Згідно із частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, з урахуванням положень означених норм процесуального закону та враховуючи ту обставину, що відповідач звільнений від сплати судового збору, суд першої інстанції, при задоволені позову та вирішенні питання розподілу судових витрат, повинен був компенсувати позивачу витрати по сплаті судового збору за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, як це передбачено частиною 6 статті 141 ЦПК України. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Отже, ухвалене судом рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп., з ухваленням в цій частині нового судового рішення про компенсацію позивачу понесених ним витрат по сплаті судового збору за рахунок держави. При цьому, слід зауважити, що з огляду на положення частини 6 статті 19 та частини 3 статті 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 268, 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. - скасувати. В цій частині ухвалити нове судове рішення. Понесені ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва Г.В. Крижанівська