LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824760/2263/19

від 10.03.2020 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 760/2263/19 провадження в апеляційній інстанції №22-ц/824/194/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Білич І.М. суддів Іванченка М.М., Коцюрби О.П. при секретарі Кемському В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівнина рішення Солом`янського районний суд м. Києва від 03 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Солом`янського районний суд м. Києва Оксюти Т.Г., у цивільній справі №760/2263/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и л а: У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 . Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг, підписала заяву №б/н від 13.04.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 6800,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач зобов`язалася повертати отриманий кредит, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строк, встановлений графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди. Свої зобов`язання позивач належним чином виконав. Оскільки відповідачем не були виконані зобов`язання, встановлені кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка станом на 31.10.2018 року складає 110 502,15 гривень, з яких: за тілом кредиту - 3 119,17 гривень, за процентами за період з 13.04.2011 року по 30.05.2018 року - 107 382,98 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривень. Рішенням Солом`янського районний суд м. Києва від 03 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за тілом кредиту у сумі 3 119,17гривень, а також судовий збір 1921 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ставив питання про скасування указаного рішення в частині відхилених позовних вимог про стягнення процентів та постановлення в цій частині нового рішення про задоволення позову. Скаржник вказував на безпідставне не взяття судом першої інстанції до уваги додану ними до позовної заяви довідку про умови кредитування, яка підписана ОСОБА_1 , та за якою позичальник була повідомлена про розмір процентної ставки, порядок нарахування штрафних санкцій та інші істотні умови договору. Рішенням Єдиного акціонера банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Сторони про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку. Відповідач повідомлялася про розгляд справи як за місцем перебування шляхом направлення судових повісток засобами поштової кореспонденції, так і на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади. В судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, в силу вимог ст. 372 ЦПК України. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитом не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Відтак апеляційним судом рішення суду переглядається лише в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні вимог позивача в частині стягнення процентів, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 підписала лише анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позивач не довів, що ОСОБА_1 ознайомлювалася з долученими до матеріалів справи витягами з Тарифів й Умов та правил надання банківських послуг, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Судом при розгляді справи було встановлено, що 13.04.2011 року сторони по справі уклали договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в ромірі 6800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору від 13.04.2011 року та положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за договором не виконує та станом на 31.10.2018 року мала заборгованість за договором у загальному розмірі 164746 грн. 80 коп., з яких: 3119 грн. 17 коп. - заборгованість за кредитом; 156 127 грн.63 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5500 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією. А так як законодавством не передбачено вимоги від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, то позивач ставив питання про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 107 382,98 гривень з 13.04.2011 по 30.05.2018 року. При цьому, на підтвердження погодження умов договору АТ «Приватбанк» надаючи до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви відповідача, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та розрахунок заборгованості. Так, згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.Крім того, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останньої, не містить жодних даних про умови кредитування. У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Доводами апеляційної скарги є те, що позивач разом з анкетою заявою надав до суду першої інстанції копію довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду, особисто підписану відповідачем, в якій зазначено базову процентну ставку за користування кредитом -2,5%, розмір щомісячних платежів, строк внесення внесків, порядок нарахування пені, штрафів, тощо.. Проте суд першої інстанції на даний доказ уваги взагалі не звернув. Натомість цілком безпідставно вважав стягнення заборгованості за процентами необґрунтованим, оскільки вони ніби-то не встановлені умовами договору. Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи. Так, відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості процентна ставка з квітня 2011 року розраховувалася виходячи з 30% на рік. У подальшому розмір процентної ставки неодноразово змінювався в період часу з вересня 2014 року по березень 2015 року - 34,8%; з квітня 2015 року по жовтень 2018 року - 43,20% ( а.с. 4,5). Незважаючи на те, що банк мав заборону в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами Згідно із ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Згідно ч. 4 ст. 1056 -1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язуваний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомляти позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовується нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь - який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати процентної ставки без згоди позичальника. Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 3 ст. 653 ЦК України, в разі зміни договору зобов`язання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З урахуванням вищевикладеного вбачається, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедури підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі. Матеріали справи не містять згоди відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом з 30% до 34,80% та 43,20%, скріпленої підписом позичальника. Крім того, за текстом позовної заяви вбачається, що станом на 31.10.2018 року розмір заборгованості за відсотками складав 156 127, 63 гривни. Позивач вказуючи на своє право заявлення вимоги зазначав, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, ставив питання рол стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі- 107 382,98 гривень. Однак, при цьому ні сама позовна заява, ні апеляційна скарга не містить у собі розрахунку щодо зменшення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом з 156 127, 63 гривни до 107 382, 98 гривень. Хоча відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи апеляційної скарги на те, що не стягнення коштів за порушення виконання зобов`язань не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не спростовують висновків суду та не стосуються предмету доказування у даній справі. Таким чином, оскільки позивачем не доведено погодження з відповідачем розміру процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за договором кредиту. З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 376, 381-384,390 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районний суд м. Києва від 03 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає чинності з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 травня 2020 року. Суддя-доповідач Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»