Постанова 4822 № 723/4075/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Чернівці справа № 723/4075/19 провадження 822/533/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І. суддів Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю. секретар Чубрей І.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 третя особа Виконавчий комітет Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області апеляційна скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 березня 2020 року головуючий у суді першої інстанції суддя Дедик Н.П. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав. Свої позовні вимоги обгрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у період якого народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, що свідчить про ухилення від виховання дитини. Тому, позивач вважає, що поведінка відповідача та свідоме нехтування своїми батьківськими обовязками, є підставою для позбавлення останнього батьківських прав відносно їх сина. Просила суд, позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов обгрунтований та підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28 січня 2015 року. Рішенням Сторожинецького районного суду від 04 квітня 2016 року у справі №723/156/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 червня 2014 року. Малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матірю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . 15 жовтня 2015 року Сторожинецьким районним судом видано виконавчий лист у справі №723/683/15-ц про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , по 500 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття. Згідно з довідкою Сторожинецького РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області №17319 від 14 серпня 2019 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 30250 гривень. Відповідно до довідки КМУ "Обласний спеціалізований будинок дитини" від 15 серпня 2019 року №21-Д, малолітній ОСОБА_4 перебував на повному державному утриманні в даній установі з 22 червня 2016 року по 02 липня 2019 року. Протягом перебування дитини у вказаній установі батько не відвідував сина та не брав участі у вихованні дитини. Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 17 вересня 2019 року №99, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відноснощодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначала про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки останній не виконує свого батьківського обов`язку щодо виховання дитини. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час розгляду судами спору) визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо вихованню дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував положення статті 164 СК України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, не взяв до уваги, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до сина, намагається відновити спілкування з дитиною. Апеляційний суд зазначає, що лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьком свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає з матір`ю, проте ОСОБА_2 не є байдужим до своєї дитини і бажає налагодити з нею контакт, який був втрачений. Також те, що відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції про позбавлення його батьківських прав, свідчить про його інтерес до сина, бажання брати участь у його вихованні. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції не врахував того, що відповідач бажає приймати участь у вихованні та спілкуванні із сином, а тому на цей час відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Щодо судових витрат Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 1152 гривні 60 копійок, що підтверджується квитанцією № 51 від 30 квітня 2020 року (а. с. 104). З огляду на зазначене, слід стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1152 гривні 60 копійок у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. На підставі наведеного та керуючись ст. ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 березня 2020 року скасувати. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Чудейської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1152 гривень 60 копійок у рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 02 червня 2020 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді : Н.К.Височанська