Постанова 4808 № 345/273/19

Справа № 345/273/19 Провадження № 22-ц/4808/420/20 Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В. за участю секретаря Мельник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене суддею Якимівим Р.В. 20 березня 2019 року в м. Калуші у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання дитини, в с т а н о в и в: У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання дитини. Свій позов мотивує тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 30.06.2016 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 700,00 грн. щомісячно. Дана сума аліментів нижча від прожиткового мінімуму на дитину і не може забезпечити її гармонійний розвиток. Оскільки вона працює швеєю в ТзОВ «Новий стиль», її заробітна плата залежить від кількості зданої готової продукції, і дуже часто не досягає розміру мінімальної. Крім того, донька часто хворіє. Відповідач же є здоровою, працездатною людиною, виїжджає на заробітки за кордон, має регулярний дохід, а тому має можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі. З огляду на вищенаведене просила позов задовольнити та ухвалити рішення, яким змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів в твердій грошовій сумі з 700,00 грн. щомісячно до досягнення дочкою повноліття на 2500,00 грн., а також стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 20 березня 2019 року позов задоволено. Збільшено розмір аліментів і вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 2500,00 грн. щомісячно на дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до її повноліття. Попередній виконавчий лист №345/1792/16-ц про стягнення із ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 в розмірі по 700,00 грн. щомісячно на дитину, відкликано після його виконання до дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 800,00 грн. витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає його необґрунтованим та необ`єктивним. Так, факти, які викладені в позовній заяві не відповідають дійсності. Зокрема, він не працює за кордоном, що підтверджується копією закордонного паспорту, а перебивається тимчасовими заробітками, оскільки у 2018 році переніс операцію по видаленню селезінки, що підтверджується Випискою із медичної карти № 1498 від 22.02.2018 року. Той факт, що у апелянта немає великих доходів підтверджується і тим, що ним не було придбано жодного рухомого чи нерухомого майна, відсутні будь-які грошові кошти на рахунках, не здійснювались дорогі покупки. Крім того, разом з ним проживає мати-пенсіонер і їм необхідно сплачувати квартплату та комунальні послуги, що є значною сумою для них. Зазначає, що аліменти у збільшеному розмірі для нього є непосильною сумою, а аліменти сплачує по мірі можливості. Більше того, вважає, що позивач свідомо вказала неправильну адресу його проживання, щоб він не знав про слухання справи, мобільного у нього немає, комп`ютером не користується. З огляду на наведене просить скасувати заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 20.03.2019 року та зменшити розмір стягуваних з нього аліментів. Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку. Апелянт повідомлявся про час та місце слухання справи за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою. Згідно довідок «Укрпошта» судові повістки повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній». Іншої адреси апелянт суду не повідомив. Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є днем вручення судової повістки. З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.02.2013 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 12.02.2013 року (а.с. 3). Згідно копії рішення Калуського міськрайонного суду від 19.05.2016 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню дочку ОСОБА_3 залишено при матері (а.с. 6). Згідно копії рішення Калуського міськрайонного суду від 30.06.2016 року з відповідача стягуються аліменти в користь позивача на утримання їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі по 700,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4-5). Відповідно до Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1818 від 16.01.2019 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де також зареєстровані її батько ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сестра ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). Згідно довідки про доходи ОСОБА_2 , виданої ТзОВ «Новий стиль» 21.01.2019 року за №1, загальна сума її доходу за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року за винятком аліментів становить 8800,00 грн. (а.с. 8). Задовольняючи позовні вимоги про збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції брав до уваги стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан сторін та дитини, та вважав доцільним збільшення розміру аліментів до 2500,00 грн. щомісячно. Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. В силу вимог ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно статті 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною другою статті 182 СК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів) встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року №037-VIII (чинний на момент звернення з позовом про зміну розміру аліментів) ч. 2 ст. 182 СК України викладено у наступній редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів». Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. При цьому, закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що визначена попереднім рішенням суду сума аліментів у розмірі 700,00 грн. є недостатньою для утримання дитини, а наявні у справі докази в сукупності із законодавчим збільшенням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та зростаючими потребами доньки дає підстави для збільшення розміру аліментів. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що з копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 вбачається, що останній перебував за кордоном тільки у період з 03.12.2017 року по 07.06.2017 року (а.с. 34). Згідно Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №692 від 15.01.2020 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де також зареєстровані ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 32). З Довідки №160 від 15.01.2020 року ОСОБА_7 вбачається, перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує пенсію за віком в розмірі 1638,00 грн. (а.с. 33). З копії Виписки №1498 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КЦРЛ вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 11.02.2018 року по 22.02.2018 року, де йому 11.02.2018 року була проведена операція та видалена селезінка, після чого рекомендовано обмежити фізичне навантаження (а.с. 35). Зазначені рекомендації не забороняють відповідачу зовсім працювати та не вбачається на який період вони надані, а тому не існує перешкод для виконання ним обов`язку по утриманню дитини і сплати аліментів в розмірі достатньому для забезпечення дитині можливості нормального розвитку. Однак, визначаючи новий розмір аліментів, який підлягає стягненню на дитину, суд першої інстанції не врахував матеріальний стан відповідача, відсутність належних та допустимих доказів того, що розмір його доходу дає можливість стягувати аліменти у вказаній сумі. Крім того, суд бере до уваги те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи у суді першої інстанції, оскільки процесуальні документи направлялись за адресою, вказаною в позові: АДРЕСА_3 (а.с. 18, 19-22, 27), в той час як згідно копії паспорту ОСОБА_1 останній проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12 (зворот)). Окрім того, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду, що узгоджується із пунктом 31 постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц. Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, як того вимагають положення ст. 130 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що такий не може вважатися повідомленим належним чином, а відтак у суду були відсутні підстави для заочного розгляду цивільної справи. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким збільшити розмір стягуваних аліментів до 2000,00 грн. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення позову, з позивача в дохід держави слід стягнути 384 грн. 20 коп. судового збору. Що ж стосується стягнення місцевим судом з відповідача на користь позивача 800,00 грн. понесених витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати за професійну правничу допомогу. У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу (професійну правничу допомогу). Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000). Згідно ч. 2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У постанові Велика Палата Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення від 6 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). Судом встановлено, що на підтвердження вказаних витрат на правову допомогу позивачем було долучено до позову Квитанцію №0482830 від 22.01.2019 року, із якої вбачається, що адвокатом Федорів М.В. прийнято від ОСОБА_2 800,00 грн. за оформлення позовної заяви (а.с. 13). Разом з тим позивачем не було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду договір про надання правової допомоги, укладений між нею та адвокатом Федорів М.В., ордер адвоката, розрахунок наданих послуг. З огляду на викладене в суду першої інстанції не було підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 800,00 грн. витрат за професійну правничу допомогу. Відтак, в задоволенні стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити. Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 20 березня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів задовольнити частково. Збільшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_4 ) на утримання дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_3 ) 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. судового збору в дохід держави. Виконавчий лист за попереднім судовим рішенням відкликати. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 28 травня 2020 року. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин Л.В. Ясеновенко