Постанова 4803 № 212/10442/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3528/20 Справа № 212/10442/19 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року, яке ухвалене суддею Борис О.Н. в м. Кривому Розі та повне судове рішення складено 17 січня 2020 року, - ВСТАНОВИВ : В грудні 2019року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі ПрАТ «Суха Балка»), про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. В обґрунтування позову зазначив, що позивач є рідним сином ОСОБА_3 , який працював протягом 16 років 05 місяців підземним гірником та підземним прохідником в підземних умовах шахти ім. Фрунзе ПрАТ «Суха Балка». У зв`язку із шкідливими і тяжкими умовами праці, з вини відповідача, ОСОБА_3 отримав хронічні професійні захворювання, відповідно до висновку МСЕК від 26 березня 2019 року ОСОБА_3 визначено ступінь втрати професійної працездатності 95%, з яких 85% - по коніотуберкульозу, 5% - по вібраційній хворобі, 5% - по радикулопатії та встановлено першу групу інвалідності. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_3 помер. Відповідно до довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК від 29 серпня 2019 року смерть ОСОБА_3 пов`язана з професійним захворюванням. Внаслідок загибелі батька позивачу завдана моральна шкода, оскільки він втратив близьку людину, був позбавлений батьківського спілкування, турботи та любові, смерть батька стала для позивача великим стресом та таку втрату не відновити. Тому просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 834 600 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ « Суха Балка`на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання 200 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка`на користь держави судовий збір в розмірі 2 000 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». На думку представника позивача суд першої інстанції не врахував, що внаслідок смерті батька позивач втратив рідну людину, життєвий зв`язок позивача з батьком розірвано назавжди. Позивач перебував з ним в тісних сімейних стосунках, батько завжди допомагав йому у буденних справах та підтримував у складених життєвих ситуаціях. Після смерті батька позивач зазнав емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу, постійно відчуває почуття туги та самотності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого йоголиха, досі перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про батька постійно переслідують його. Позивач позбавлений батьківського спілкування, турботи, любові та підтримки рідної людини. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка», просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Звертає увагу суду на те, що позивач пред`явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсації за заподіяну йому моральної шкоди, не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування його розміру. Відзиви на апеляційні скарги не подані. На думку колегії суддів не заслуговує на увагу клопотання ПрАТ «Суха Балка» про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із значною кількістю справ, які перебувають на розглядах у судах різних інстанції стороною в яких виступає ПрАТ «Суха Балка», а також з карантинними заходами з метою недопущення розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом, Пандемії спричиненої вірусом COVID-19 та відсутності можливості забезпечити явку представника в судове засідання, з огляду на наступне. Посилання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв`язку із значною кількістю справ, які перебувають на розглядах у судах різних інстанції стороною в яких виступає ПрАТ «Суха Балка», колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS- CoV -2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Враховуючи вищевикладену Постанову, а також з метою убезпечення населення України від поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS -CoV -2, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, листом Голови Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 рекомендовано на період з 16 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України. На підставі рішення загальних зборів суддів Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», керуючись рекомендаціями Ради суддів України встановлено особливий режим роботи Дніпровського апеляційного суду на період з 18 березня по 03 квітня 2020 року. Зокрема:заборонено допуск у судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань. До приміщення суду допускаються учасники судового процесу за пред`явленням судової повістки, або СМС-повідомлення при виклик на поточну дату; у разі відсутності відповідного повідомлення, вхід можливий з дозволу судового розпорядника; заборонено допуск у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; припинено проведення особистого прийому керівництвом суду; припинено прийом громадян через відділ документообігу та організаційного забезпечення (канцелярії суду) та відділ забезпечення судового процесу частини суду у м.Кривому Розі; на час дії особливого режиму роботи у приміщенні суду встановлені скриньки № 1 "Для документів по справам, що розглядаються сьогодні", № 2 "Для вхідної кореспонденції"; припинено ознайомлення з матеріалами цивільних та кримінальних справ та проваджень, справ про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні суду, окрім справ, що призначені до розгляду у період до 03 квітня 2020 року включно. Отже, особливий режим роботи Дніпровського апеляційного суду запроваджено з метою недопущення поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, шляхом обмеження допуску громадян до приміщення суду. 25 березня 2020 року Кабінет Міністрів України запровадив режим надзвичайної ситуації в Україні та продовжив карантин в Україні до 24 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами та доповненнями, з метою запобігання поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року по 11 травня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV -2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» термін карантину продовжено до 22 червня 2020 року. Однак, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 22 травня 2020 року, зокрема, регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, проти апеляційної скарги ПрАТ «Суха Балка» заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є сином ОСОБА_3 (а.с. 33). ОСОБА_3 протягом 16 років 5 місяців працював підземним гірником та підземним прохідником в підземних умовах шахти ім. Фрунзе ВАТ «Євраз Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка» (а.с. 11 - 14). Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27 червня 2014 року, причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 13). Відповідно до висновку МСЕК від 26 березня 2019 року ОСОБА_3 встановлено 95% втрати професійної працездатності та встановлена І група інвалідності (а.с. 9). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області ( а.с. 8). Відповідно до довідки МСЕК серії АА № 0000193 від 04липня 2019 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням, яке виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів (а.с. 10). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька внаслідок отриманого ним професійного захворювання з відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, також погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як вбачається з матеріалів справи, довідкою посмертного огляду по встановленню причинного зв`язку між смертю та профзахворюванням від 04 липня 2019 року, встановлено, що професійне захворювання батька позивача виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, що потягло за собою в подальшому смерть ОСОБА_3 , що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата батька завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач, пред`явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсації за заподіяну йому моральної шкоди не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування розміру, оскільки вони є безпідставними, так як сама по собі смерть рідної людини є для його рідних невиліковною психологічною травмою. Доводи апеляційної скарги представника позивача та відповідача про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості, не заслуговують на увагу, оскільки розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано, що внаслідок смерті батька позивач втратив рідну людину, життєвий зв`язок позивача з батьком розірвано назавжди. Позивач перебував з ним в тісних сімейних стосунках. Після смерті батька позивач зазнав емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу, постійно відчуває почуття туги та самотності перебуває у напруженому психічному стані. Позивач позбавлений батьківського спілкування, турботи, любові та підтримки рідної людини. У зв`язку зі смертю батька позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 200 000 гривень. У зв`язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг представника позивача та відповідача в цій частині, з вищенаведених підстав. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають - залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 травня 2020 року. Головуючий: Судді: