Постанова 4820 № 2-6618/2010

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 2-6618/2010 Провадження № 22-ц/4820/875/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 2-6618/2010 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2010 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Крім того, ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належні відповідачу об`єкти нерухомого майна в сумі позовних вимог. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2010 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.1997. З вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі, але вважає що оскаржуваним судовим рішенням суд вирішив про її права, свободи, інтереси та обов`язки) та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а також не доведено підстав, які є необхідними умовами для вжиття заходів забезпечення позову в обраний нею спосіб, не з`ясовано чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Своє право на апеляційне оскарження ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 13.12.2006 між ОСОБА_3 та АБ «Укоопспілка» було укладено договір про надання кредиту № 2 та кредитний договір № 3 від 22.06.2007, за яким остання отримала кредитні кошти, та 25.06.2007 між цим ж сторонами було укладено договір іпотеки, згідно з яким з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 . 14.02.2019 на підставі договору про відступлення права за іпотечним договором, договору про купівлю-продаж майнових прав, договору про відступлення права вимоги ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» відступило права за іпотечним договором ТОВ «Креді Фінанс Актив». В свою чергу, згідно з договором про відступлення права вимоги від 24.09.2019 року, договорів про відступлення прав вимоги № 1 та № 2 ТОВ «Креді Фінанс Актив» відступило права за іпотечним договором ОСОБА_1 , про що внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек. Вказувала, що ОСОБА_3 зобов`язання за кредитними договорами не виконуються, кредитором та іпотекодержателем ОСОБА_1 направлялась на адресу боржника вимога щодо усунення порушення та сплати боргу, проте, порушення не усунуті, заборгованість не сплачена. ОСОБА_3 , як заставодержатель, маючи намір зареєструвати право власності на предмет іпотеки, звернулась до нотаріуса для отримання інформаційної довідки з реєстру, з якої в подальшому з`ясувалось, що відносно квартири АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 22.06.2010 у справі № 2-6618/2010. Однак, до участі в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу іпотекодержатель не залучався, про накладення арешту не повідомлявся. Заявник вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та інтереси (його пріоритетні права) іпотекодержателя, яким на даний час є ОСОБА_1 . Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. У зв`язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2010 року накладено арешт на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Забезпечуючи даний позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник майновий спір, відповідач є власником спірного майна та ненакладення арешту на майно є реальною загрозою невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає вимогам закону з таких підстав. Відповідно до ст. 151 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення ухвали), позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Відповідно до роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Враховуючи, що між сторонами виник спір, який має майновий характер, без забезпечення позову може бути утруднено виконання можливого рішення суду, тому суд першої інстанції обґрунтовано забезпечив позов зазначеним способом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 352 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги), учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Тобто процесуальним законом визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалу, яким, зокрема, вирішено спір про право в правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову. Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасників справи, а також осіб, які участі у справі не брали, але рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок - і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Відповідна правова позиція викладена в постановах ВС від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17. З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2006 між ОСОБА_3 та АБ «Укоопспілка» було укладено договір про надання кредиту № 2 та кредитний договір № 3 від 22.06.2007, за яким остання отримала кредитні кошти, та 25.06.2007 між цим ж сторонами за реєстровим номером № 6383 було укладено договір іпотеки, згідно якого з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 85-89). 13.02.2019 між ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» та ТОВ «Креді Фінанс Актив» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк відступив новому кредитору належні банку майнові права до ОСОБА_3 за кредитними договорами (а.с. 101-104). Та 13.02.2019 між ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» та ТОВ «Креді Фінанс Актив» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, які виникли або можуть виникнути в майбутньому та які включають право вимоги до боржників, які виникли за укладеними кредитними договорами, зокрема з ОСОБА_3 (а.с. 99-100). 14.02.2019 на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» відступило ТОВ «Креді Фінанс Актив» права за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Гусєвою Л.В. 25.06.2007 за реєстровим номером 6383 (а.с. 90-91). 24.09.2019 між ТОВ «Креді Фінанс Актив» та ОСОБА_1 було укладено договори № 1 та № 2 про відступлення права вимоги, за умовами яких кредитор відступив новому кредитору, а новий кредитор набув належні кредиторові майнові права до боржника ОСОБА_3 за кредитними договорами № 2 від 13.12.2006 та № 3 від 22.06.2007 (а.с. 105-108). Згідно з договором про відступлення права за іпотечним договором від 24.09.2019 ТОВ «Креді Фінанс Актив» відступило ОСОБА_1 і права за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Гусєвою Л.В. 25.06.2007 за реєстровим номером 6383 (а.с. 92). Зазначені зміни були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек (а.с. 93). Згідно з ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Укладаючи іпотечний договір 25 червня 2007 року, сторони в п. 1.4 договору визначили, що у випадку невиконання іпотекодавцем положень кредитних договорів, іпотекодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог. ОСОБА_1 , як правонаступник АБ «Укоопспілка», оскаржуючи ухвалу про забезпечення позову, постановлену 22.06.2010, зазначає про порушення переважного права банку як іпотекодержателя на арештоване майно. Проте, такі доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки наявність арешту спірного майна не порушувало пріоритетного права АТ «Укоопспілка» на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки на час постановлення ухвали. Оскарження ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, ухвали про забезпечення позову, якою накладено арешт на належне відповідачу майно, через неможливість на даний час нею, як новим кредитором, звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору (державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем) не є належним способом захисту її цивільних прав. Разом з тим, заявник, який вважає, що його майнові права як нового іпотекодержателя порушені, не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав з позовом в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. А тому, з врахуванням вимог ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2010 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай