Постанова 4821 № 710/89/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/938/20Головуючий по 1 інстанції Справа №710/89/20 Категорія: 304090000 Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - в с т а н о в и в: У січні 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 03.04.2019 р. відповідачу ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 270 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 38% річних. Мета отримання кредиту споживчі цілі. Погашення кредиту повинно відбуватися згідно графіку, що є додатком до договору. Кредит надано строком на шість місяців з 03.04.2019 р. по 02.10.2019 р. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач ОСОБА_2 свого обов`язку щодо повернення суми позики та процентів не виконала. В забезпечення виконання вказаного договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки №2-Ш/П/ФОП від 03.04.2019 р., яким він зобов`язався нести солідарну відповідальність з боржником у випадку, коли вона не виконуватиме або неналежним чином виконуватиме зобов`язання за договором позики. Заходи досудового врегулювання спору не вживалися. Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за договором позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 р. в розмірі 338 952,60 грн. (триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 60 копійок), з яких основна сума позики становить - 270 000, 00 грн., проценти - 51 159,45 грн., штраф - 17 793,15 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» судовий збір в розмірі 5084,29 грн. (п`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 29 копійок). Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 р. позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал», заборгованість за договором позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 р. в сумі 338 952,60 грн. (триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 60 копійок), з яких основна сума позики становить - 270 000, 00 грн., проценти - 51 159,45 грн., штраф -17 793,15 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал», судовий збір у розмірі 5084,96 грн. (п`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 96 копійок). Своє рішення суд мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики не виконала та не повернула суму грошових коштів, які позичала у ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал». Оскільки, між ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал» і ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки №2-Ш/П/ФОП згідно якого поручитель поручається перед позикодавцем за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики, а позичальник ОСОБА_2 порушила взяті на себе зобов`язання за договором позики укладеним між нею та ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал», який у даному випадку забезпечений порукою, то боржник разом із поручителем несуть солідарну відповідальність перед кредитором як солідарні боржники. Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить частково скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 р., зокрема, в частині стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал» штрафу в розмірі 17 793,15 грн. та в частині стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал» судового збору у розмірі 5084,96 грн. Апеляційні вимоги мотивував тим, що суд не в повній мірі з?ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права. Так, 03.04.2019 р. між ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал» - позикодавець і ОСОБА_2 - позичальник був укладений договір позики №2-Ш/П/ФО. Згідно п.4.2 даного договору строк дії договору становить з 03.04.2019 р. і діє до 02.10.2019 р. Згідно графіку платежів, який є додатком №1 до договору позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 р., встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення позики та сплати процентів за користування кредитом, дата погашення 02.10.2019 р., сума погашення - 270 000,00 грн., нараховані відсотки - 51 159,45 грн. Вважає, що оскільки дата погашення по договору співпадає з датою його закінчення, то у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді пені та штрафу, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, нарахованої після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, та при цьому послався на постанови Верховного Суду від 28.03.2018 р., справа №14-10цс18 та від 06.02.2019 р., справа №175/4753/15-ц. Крім того, відповідач ОСОБА_1 зазначив, що він та ОСОБА_2 є інвалідами ІІ групи, і згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору вони звільняються, а тому в свою чергу вони мають бути звільнені і від сплати судових витрат, які в сумі 5084,96 грн. суд стягнув з них солідарно на користь позивача за подачу позовної заяви. В іншій частині рішення суду, відповідач ОСОБА_1 не оскаржував, відповідач ОСОБА_2 рішення суду в апеляційній інстанції не оскаржувала. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 р., та залишити дане рішення суду без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим. Вважає, що відповідач в апеляційній скарзі неправильно трактує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.03.2018 р. по справі №910/1238/17. Зазначає, що ОСОБА_2 розуміла та погоджувалась на всі наслідки укладання договору позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 р., та на всі обов`язки, які виникають у неї у зв`язку з укладенням договору позики, про що свідчить її підпис під договором. Так само, як і відповідач ОСОБА_1 , підписуючи договір поруки №2-Ш/П/ФОП від 03.04.2019 р. розумів та погоджувався на всі наслідки укладення такого договору, та на всі обов`язки, які виникають у нього у зв`язку з укладенням договору поруки про що свідчить його підпис під договором. Вказує, що свого обов`язку щодо повернення ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» коштів отриманих в позику розміром 270 000,00 грн. та процентів в розмірі 51 159,45 грн. ОСОБА_2 не виконала, а тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Крім того позивач зазначає, що докази того, що відповідачі є інвалідами другої групи були подані лиши до апеляційного суду, і причини неподання даних доказів до суду першої інстанції відповідач не обґрунтовує, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. 13.05.2020 р. на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 , сформована в системі «Електронний суд» за №4987/20-Вх., про розгляд справи у її відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності укладення між сторонами договору позики та неналежного виконання відповідачами зобов`язань по укладеному договору. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що між ТОВ «Фінансова Компанія «Віка Капітал» (позикодавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник) 03.04.2019 р. було укладено договір позики №2-Ш/П/ФО (для фізичних осіб). Відповідно до умов вказаного договору позивач надав відповідачу позику в розмірі 270 000,00 грн. строком на 6 місяців, на споживчі цілі. Договором визначено умови надання позики зокрема, що: плата за користування кредитом (проценти) становить 38% річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 281,10 грн. Позикодавець повністю виконав свої зобов`язання за вказаним договором та надав відповідачу кредит в розмірі 270 000,00 грн., які були перераховані на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №1206 від 03.04.2019 р. (а.с.32). Відповідно до п.п.6.4.1. - 6.4.2 даного договору позичальник зобов`язаний: повернути фінансові активи у строки та розмірі передбачені цим договором, сплатити проценти за цим договором. Згідно п.8.2 даного договору якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики та прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18,0 % річних від простроченої суми (а.с.22-23). 03.04.2019 р. між ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал» - позикодавець, і ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки №2-Ш/П/ФОП. Згідно п.1.1 даного договору поручитель поручається перед позикодавцем за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики №2 -Ш/П/ФО від 03.04.2019 р. на суму 270 000,00 грн., та відсотків 51 159,45 грн., укладеним між позикодавцем та позичальником (основний договір) зокрема, зобов`язань щодо: повернення позичальником основної суми кредиту, згідно графіка, що є додатком №1 до основного договору; сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі згідно графіка, що є додатком до основного договору, виконання зобов`язань позичальника по сплаті неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язань за Основним договором (а.с.26,27). В добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 позику не повернула, чим порушила умови договору. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст.553 ЦК України). Відповідно до положень ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно ст. 1046, ч.2 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Статтею 625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно договору позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 р., п.п.6.4.1. - 6.4.2 позичальник зобов`язаний: повернути фінансові активи у строки та розмірі передбачені цим договором, сплатити проценти за цим договором. Згідно п.8.2 даного договору якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики та прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18,0 % річних від простроченої суми. Відповідачі порушили умови договору щодо повернення позики, тому колегія суддів вважає вимоги позивача обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 338 952,60 грн. (триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 60 копійок), з яких основна сума позики становить - 270 000, 00 грн., проценти - 51 159,45 грн., штраф - 17 793,15 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал», суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання умов договору позики, а саме невиконання позичальником свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів, оскільки укладений між сторонами договір позики містить всі істотні умови. Отже, відповідно до п.8.2 договору позики №2-Ш/П/ФО від 03.04.2019 р., якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики та прострочив виконання грошового зобов`язання, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 18,0 % річних від простроченої суми (а.с.22-23). Колегією суддів з урахуванням п.8.2 вказаного договору за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій» було проведено розрахунок штрафу за прострочення виконання грошових зобов`язань відповідачами, та встановлено, що за період дії договору позики №2-Ш/П/ФО з 03.04.2019 р. по 02.10.2019 р. розмір штрафу становить - 24 366,58 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят шість гривен 58 копійок). Проте, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідачів солідарно штраф у розмірі 17 793,15 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання, і суд позов задовольнив та стягнув з відповідачів вказану суму штрафу, оскільки суд розглядаючи справу не може вийти за межі позовних вимог. Крім того, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не спростували позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал» в частині стягнення штрафу, та не надали свої розрахунки щодо його розміру. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що покладені в основу рішення суду правові висновки щодо стягнення суми позики, відсотків, суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання узгоджуються з нормами чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, відповідають фактичним обставинам справи та доказам. Отже, суд першої інстанції встановивши, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, врахувавши ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за договором позики. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апелянта про безпідставність стягнення з відповідачів у солідарному порядку штрафу є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, при цьому апелянт не надав на підтвердження вимог апеляційної скарги будь-яких доказів. Судова колегія, вважає, що вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції ухвалив судове рішення в цій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат та стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача суму судового збору за подання позовної заяви 5084,96 грн., суд не врахував те, що відповідачі є інвалідами 2 групи та помилково стягнув з них на користь позивача ці судові витрати. Так, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є інвалідом другої групи загального захворювання довічно, що підтверджується копією посвідчення №2408805803 від 27.06.2013 р. (а.с.91), ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання довічно, що також підтверджується копією посвідчення №2441209858 від 09.01.2018 р. (а.с.90) тому вони звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». За таких умов, оскільки існують підстави звільнення відповідачів від сплати судового збору відповідно до закону, судовий збір, сплачений ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» при подачі позовної заяви, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що відповідає вимогам ч. 6 ст.141 ЦПК України. Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повнісю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, та у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11.03.2020 р. в частині розподілу судових витрат, компенсуючи позивачу витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви за рахунок держави шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 р. справа № 509/3957/17 (провадження № 61-37127св18). При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в резолютивній частині рішення, суд допустив помилку при зазначенні суми судового збору, яку стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача за подання позовної заяви, зазначивши суму 5084,96 грн., замість 5084,29 грн., яку сплатив позивач за подання позовної заяви (а.с.9), і про стягнення якої він просив у позовній заяві. Вказана помилка є технічною, та на думку колегії суддів, не впливає на порядок перегляду рішення суду в апеляційній інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення розподілу судових витрат. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку України на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Віва Капітал» - код ЄДРПОУ 40860735, (20603, м.Шпола, Черкаської області, вул.Таранця, буд.20), судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5084,29 грн. (п`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 29 копійок). В іншій частині рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 травня 2020 року. Судді: