Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4150/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4150/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 28 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : у грудні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обрахунку стажу її роботи в одинарному розмірі за час роботи у відділі з особливо небезпечними інфекціями Державної санітарно-епідеміологічної служби України ДУ "Вінницький обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" з 30 вересня 1970 року по 31 травня 2019 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 5609 від 25 вересня 2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії щодо зарахування стажу в подвійному розмірі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи з 30 вересня 1970 року по 01 липня 1981 року на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії міської санітарно-епідеміологічної станції; з 01 липня 1981 року по 31 травня 2003 року на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції до спеціального стажу роботи в подвійному розмірі та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії із заявою про перерахунок пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. В силу положень пункту 3 частини 1статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду з 07 травня 2006 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 19 червня 2019 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії щодо обчислення стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 5609 від 25 вересня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії щодо зарахування стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Згідно з статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Отже, визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі є саме робота, яку виконувала позивач. Відповідно до довідки Державної установи "Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" від 18 червня 2019 року №21 ОСОБА_1 за період роботи в лабораторії виконувала роботи, пов`язані з відбором проб та лабораторними дослідженнями біологічного матеріалу на небезпечні інфекційні захворювання; холеру, черевний тиф та паратифи, дизентерію, ієрсініози, дифтерію, менінгіту, кашлюку від хворих, носіїв та об`єктів зовнішнього середовища, працювала з живими культурами цих збудників (а.с.9). Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень. Отже, робота позивача була пов`язана з дослідженнями на небезпечні інфекції та збудниками таких інфекційних захворювань, внаслідок чого може бути прирівняна до роботи в інфекційних закладах. Таким чином, бактеріологічна лабораторія СЕС, в якій працювала позивач, є інфекційним закладом, який належить до відділень охорони здоров`я, зазначених у статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на роботу в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до вказаної статті. З матеріалів справи встановлено, що позивачка в період з 30 вересня 1970 року по 01 липня 1981 року працювала на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії міської санітарно-епідеміологічної станції; з 01 липня 1981 року по 25 грудня 2012 року - на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції; з 02 січня 2013 року по 31 травня 2019 року - на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії Державної установи "Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", а отже, у структурі санітарно-епідеміологічної служби, що у відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (в редакції чинній на час оспорюваного трудового стажу) входила у структуру Міністерства охорони здоров`я України. За таких обставин, суд вважає, що відповідач порушив права позивача щодо відмови в зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи на посаді лаборанта бактеріологічної лабораторії СЕС. Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року у справі № К/800/46006/13 та від 12 травня 2015 року у справі № К800/48301/13. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 5609 від 25 вересня 2019 року про відмову у перерахунку пенсії щодо зарахування стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи з 30 вересня 1970 року по 01 липня 1981 року, з 01 липня 1981 року по 25 грудня 2012 року та з 02 січня 2013 року по 31 травня 2019 року та здійснити у зв`язку з вказаним перерахунок отримуваної позивачем пенсії, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Згідно з статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. Відповідно до статті 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку. Згідно з статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. За визначенням, наведеним у частині 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Колегією суддів встановлено, що позивачка з 07 травня 2006 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В подальшому позивачка звернулася до відповідача про необхідність врахування періоду роботи у бактеріологічній лабораторії СЕС до стажу роботи у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з чим позивач просила перерахувати розмір виплачуваної пенсії. Аналіз положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" свідчить про те, що стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи. Таким чином, періоди трудової діяльності та інші періоди, що зараховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вищевказаним Законом (тобто до 1 січня 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше законодавством, тоді як пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений таким законодавством, за період з 1 січня 2004 року застосовується тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. В даному випадку позивачці призначено пенсію за віком на загальних підставах відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому підстави для зарахування, при призначенні їй пенсії, страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період роботи на посаді лаборанта та фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії СЕС після 01 січня 2004 року відсутні. Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №329/553/17 та від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи з 30 вересня 1970 року по 01 липня 1981 року та з 01 липня 1981 року по 31 травня 2003 року до спеціального стажу роботи в подвійному розмірі та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії . Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з приписами частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.