Постанова 4856 № 140/2856/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 140/2856/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 27 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького (6) прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : в вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Луцького (6) прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування: - п. 4 наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №570-аг від 09 квітня 2019 року «Про підсумки оперативно-службової діяльності Луцького прикордонного загону в І кварталі 2019 року та основні завдання на II квартал» в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани; - п. 4 наказу ТВО начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №908-аг від 10.06.2019 «Про результати службового розслідування» в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді оголошення суворої догани; - п. 4 наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №1000-аг від 24.06.2019 «Про результати оглядів зброї та боєприпасів у другому кварталі 2019 року» в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани; - п. 6 наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №1022-аг від 26.06.2019 «Про результати службового розслідування» в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді оголошення суворої догани. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду в частині вищевказаних позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 26 травня 2020 року на адресу суду через канцелярію надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження. Також 26 травня 2020 року від представника відповідача надійшла заява згідно якої Луцький прикордонний загін повідомив, що прибути на розгляд справи немає можливості. Відтак, суд розцінює вказану заяву як клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 23 вересня 2019 року звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просив: визнати протиправними та скасувати: - п. 4 наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №570-аг від 09 квітня 2019 року «Про підсумки оперативно-службової діяльності Луцького прикордонного загону в І кварталі 2019 року та основні завдання на II квартал» в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани; - п. 4 наказу ТВО начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №908-аг від 10.06.2019 року «Про результати службового розслідування» в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді оголошення суворої догани; - п. 4 наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №1000-аг від 24.06.2019 «Про результати оглядів зброї та боєприпасів у другому кварталі 2019 року» в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани; - п. 6 наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №1022-аг від 26.06.2019 «Про результати службового розслідування» в частині накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді оголошення суворої догани; - наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №260-ос від 31.07.2019 «По особовому складу», про припинення (розірвання контракту) із майором ОСОБА_1 та звільнення останнього з військової служби на підставі пункту підставі підпункту «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; - наказ начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 479-ос від 05.09.2019 «По особовому складу», в частині виключення майора ОСОБА_1 зі списків особового складу і всіх видів забезпечення; зобов`язати Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України та 6 прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України поновити майора ОСОБА_1 на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Грабове» (тип В) відділу прикордонної служби «Світязь» І категорії (тип Б) 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України або за його згодою на іншій, рівнозначній посаді, поновивши в списках особового складу загону і всіх видах забезпечення. Стягнути з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України та 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошове та матеріальне забезпечення за час вимушеного прогулу, які недоотримував внаслідок незаконного звільнення, зарахувавши зазначений період до вислуги років та до строку вислуги у військовому званні. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування наказів: №570-аг від 09 квітня 2019 року, №908-аг від 10.06.2019, №1000-аг від 24.06.2019, №1022-аг від 26.06.2019, оскільки будь-яких обґрунтувань обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не надано. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені строки звернення до адміністративного суду. Частинами 1 та 2 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Сторонами визнається, що позивач проходив публічну службу. Так, в матеріалах адміністративної справи міститься заява позивача про поновлення строків звернення до суду (т. 1 а.с. 203-205) у якій позивач вказує: "разом з тим, сторона позивача вважає, що строк на звернення до суду в частині оскарження наказів начальника Луцького прикордонного загону ПРУ ДПС України №570-аг від 09 квітня 2019 року, №908-аг від 10.06.2019 року, №1000-аг від 24.06.2019, №1022-аг від 26.06.2019 року, та наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №260-ос від 31.07.2019 року був пропущений з поважних причин " (т. 1 а.с. 203 на звороті). Вказує, що 01.08.2019 стало відомо про направлення подання про звільнення, в той же день звернувся до командування з рапортом про особистий прийом до Голови Державної прикордонної служби України з метою оскарження накладених дисциплінарних стягнень та направлення подання до звільнення. Зазначає, що 22.08.2019, будучи на особистому прийомі у Голови Державної прикордонної служби України, майор ОСОБА_1 подав останньому рапорт яким оскаржив наказ про накладення дисциплінарних стягнень та звільнення з військової служби. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду, позивач вказує, що під час особистого прийому Голова Державної прикордонної служби України, на інформацію про те, що у нього закінчуються строки на звернення до суду з позовом щодо оскарження накладених дисциплінарних стягнень, дав вказівку не звертатись до суду з позовом, так як зазначені в рапорті питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності будуть вирішені в робочому порядку. Таким чином, позивачем визнається, що строк на оскарження у судовому порядку наказів №570-аг від 09 квітня 2019 року, №908-аг від 10.06.2019, №1000-аг від 24.06.2019, №1022-аг від 26.06.2019, - пропущено. Як свідчать матеріали справи, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 витребувано у ОСОБА_1 копію рапорту від 01.08.2019 про особистий прийом до Голови Державної прикордонної служби України. Зобов`язано надати витребувані документи до суду у термін до 04 березня 2020 року. Однак, до суду витребувані документи позивачем та представником позивача не надано. У судовому засіданні в суді першої інстанції пояснено, що рапорту надати не може, оскільки рапорт подавався в одному екземплярі. Окрім того, в матеріалах справи містяться наступні докази: копія наказу №570-аг від 09.04.2019 "Про підсумки оперативно-службової діяльності Луцького прикордонного загону в І кварталі 2019 року та основні завдання на ІІ квартал" (т. 2 а.с. 144-163); копія наказу №908-аг від 10 червня 2019 року "Про результати службового розслідування" (т. 2 а.с. 164-167), копія аркуша доведення наказу начальника прикордонного загону від 10.06.2019 №908-аг "Про результати службового розслідування" (т. 2 а.с. 168); копію наказу №1000-аг від 24 червня 2019 року "Про результати оглядів зброї та боєприпасів у другому кварталі 2019 року" (т. 2 а.с. 169-171); копія наказу №1022-аг від 26 червня 2019 року "Про результати службового розслідування" (т. 2 а.с. 172-176); копія відомостей про ознайомлення з наказом №1022-аг від 26.06.2019 (т. 2 а.с. 177). Так з наказом №570-аг від 09.04.2019 "Про підсумки оперативно-службової діяльності Луцького прикордонного загону в І кварталі 2019 року та основні завдання на ІІ квартал" позивач ознайомився 26 липня 2019 року, що підтверджується особистим підписом позивача з проставлянням дати ознайомлення (а.с. 163 на звороті.) Окрім того, у позовній заяві сам позивач вказує, що з наказом №570-аг від 09.04.2019 ознайомився лише 26.07.2019 (т. 1 а.с. 4 на звороті). Отже, останнім днем на звернення до суду для оскарження наказу №570-аг від 09.04.2019 є 27.08.2019, однак до суду з позовом про його скасування позивач звернувся 23.09.2019, тобто з пропуском встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строком. Документальних доказів поважності пропуску строку звернення до суду не надано. У позовній заяві позивач вказує, що про існування наказу №908-аг від 10.06.2019 йому стало відомо лише 26.07.2019 при ознайомленні після повернення зі стаціонарного лікування (з 26.06.2019 по 24.07.2019). Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводи позивача з огляду на наступне. Так, в матеріалах адміністративної справи міститься копія попередження про дострокове розірвання контракту з ініціативи командування з яким ОСОБА_1 ознайомився 24 червня 2019 року, про що свідчить його особистий підпис (позивачем під час судового розгляду справи дана обставина не заперечувалась). У попередженні про дострокове розірвання контракту йде посилання на те, що: " Станом на 24.06.2019 року у Вас в наявності 2 дисциплінарних стягнення, накладених письмовими наказами начальника прикордонного загону (догана, наказ начальника загону від 09.04.2019 №570-аг; сувора догана, наказ начальника загону від 10.06.2019 року №908-аг)". (т. 1 а.с. 236). Отже, позивач, підписавши попередження, був обізнаний про існування наказів від 09.04.2019 №570-аг, від 10.06.2019 №908-аг. Окрім того, матеріалами адміністративної справи підтверджується, що з Наказом №908-аг від 10 червня 2019 року "Про результати службового розслідування" позивач ознайомився 10 червня 2019 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на аркуші доведення наказу (т. 1 а.с. 168). Посилання апелянта на те, що дата проставлена не позивачем, а іншою особою, судова колегія не приймає до уваги, оскільки доказів вказаним твердженням позивачем не надано. Окрім того, ОСОБА_1 не обґрунтовано, чому він власноручно не проставляв дату на документі, якщо дату напроти підпису поставила інша особа. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що документально підтверджено те, що про існування наказу від 10.06.2019 №908-аг позивачу було відомо у червні 2019 року, а до суду з позовом про його скасування позивач звернувся у вересні 2019 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого статтею 122 Кодекс адміністративного судочинства України. Доказів поважності пропуску строку звернення до суду не надано. Матеріалами адміністративної справи (т.2 а.с.171 на звороті, т.1 а.с.203) підтверджується, що з Наказом №1000-аг від 24 червня 2019 року "Про результати оглядів зброї та боєприпасів у другому кварталі 2019 року" позивач ознайомився 26 липня 2019 року. Однак, до суду з позовною заявою про скасування наказу №1000-аг від 24 червня 2019 року позивач звернувся 23 вересня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого статтею 122 Кодекс адміністративного судочинства України. Доказів поважності пропуску строку звернення до суду не надано. Ознайомлення з Наказом №1022-аг від 26.06.2019 майора ОСОБА_1 14 серпня 2019 року підтверджується відомостями про ознайомлення з наказом (т. 2 а.с. 176 на звороті, 177). Окрім того, сам позивач не заперечує, що з наказом №1022-аг ознайомився саме 14 серпня 2019 року (т. 1 а.с. 203). Однак, до суду з позовом про скасування наказу №1022-аг позивач звернувся 23.09.2019, тобто з пропуском місячного строку, встановленого статтею 122 Кодекс адміністративного судочинства України. Доказів поважності пропуску строку звернення до суду не надано. Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 520/3809/19 звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Посилання позивача у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду з даним позовом, як на поважність причин його пропуску, на те, що він намагався вирішити спір у позасудовому порядку з Головою Державної прикордонної служби України, не є тими обставинами, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування наказів: №570-аг від 09 квітня 2019 року, №908-аг від 10.06.2019, №1000-аг від 24.06.2019, №1022-аг від 26.06.2019, оскільки будь-яких обґрунтувань обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом в частині визнання протиправними та скасування наказів: №570-аг від 09 квітня 2019 року, №908-аг від 10.06.2019, №1000-аг від 24.06.2019, №1022-аг від 26.06.2019 позивачем не наведено та не надано документальних доказів поважності причин пропуску вказаного строку. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 27 травня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.