Постанова 4876 № 904/3962/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2020 Справа № 904/3962/19 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В. секретар судового засідання Грачов А.С. за участю представників: від позивача: Пастернак В.В., довіреність №7/10-3693 від 19.12.2019, посвідчення №314 від 15.01.2018, заступник начальника управління від відповідача: не з`явився від третьої особи: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЮМА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3962/19 (суддя Бондарєв Е.М.; рішення ухвалене о 11:07 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 23.10.2019) за позовом Дніпровської міської ради, м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЮМА", м.Дніпро третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м.Дніпро про стягнення 420945,33 грн. заборгованості зі сплати основного зобов`язання за договором пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Дніпра, 17356,79 грн. пені та 1487,72 грн. 3% річних ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЮМА" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення - 420945,33 грн. заборгованість зі сплати основного зобов`язання за договором пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, пені в розмірі 17356,79 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1487,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3962/19 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЮМА" на користь Дніпровської міської ради 420945,33 грн. заборгованості зі сплати основного зобов`язання за договором пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, 17356,79 грн. - пені, 1487,72 грн. - три проценти річних та витрати по сплаті судового збору - 6596,85 грн. Означене рішення вмотивовано встановленням судом факту існування заборгованості відповідача перед позивачем з пайової участі за договором пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра та підтвердженням правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача пені і трьох процентів річних. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ ВКФ "ЮМА" (відповідач) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3962/19 скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 у справі №904/11922/16 про визнання договору пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Дніпра укладеним не виконано в порядку Закону України "Про виконавче провадження". Договір і Додатки до договору не підписані ТОВ ВКФ "ЮМА". Судом не застосовано норми Бюджетного кодексу України і Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо стягнення коштів саме до спеціального фонду місцевого бюджету, що може призвести до нецільового використання бюджетних коштів. Крім того, відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права. Скаржник стверджує, що розгляд справи проведено без участі його участі, оскільки про час та дату судових засідань товариство було сповіщено з порушенням норм ГПК України. Дніпровська міська рада (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог. Позивач заперечує проти застосування норм Бюджетного кодексу, оскільки виконання зобов`язань визначено договором пайової участі, нормами Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України. Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (третя особа) відзив на апеляційну скаргу не надав. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2019 поновлено ТОВ ВКФ "ЮМА" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3962/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ВКФ "ЮМА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3962/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12.02.2020 о 16:00 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2020 розгляд справи відкладено на 26.02.2020 на 11:30 год., у зв`язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, та враховуючи, що поштове відправлення, яке надсилалось на адресу ТОВ ВКФ "ЮМА" повернуто підприємством поштового зв`язку з відміткою про причину невручення "за закінченням встановленого строку зберігання". Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 відкладений розгляд справи на 18.03.2020 на 16:30 год. у зв`язку з неявкою представників відповідача та третьої особи та відсутністю відомостей, які підтверджують отримання ТОВ ВКФ "ЮМА" ухвали від 12.02.2020 про виклик в судове засідання. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2020 повідомлено учасників справи, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі №9рс-186/20 від 16.03.2020, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №1, оформленого протоколом зборів суддів від 17.03.2020 тимчасово на період з 18 березня по 3 квітня 2020 року встановлено особливий режим роботи Центрального апеляційного господарського суду; судове засідання у справі №904/3962/19 призначене на 18.03.2020 о 16:30 год. не відбудеться через запровадження карантинних заходів; після усунення вказаних обставин розгляд справи буде призначено у судовому засіданні ухвалою суду, про що сторони будуть повідомлені в передбаченому ГПК України порядку. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 27.05.2020 о 11:30 год. Вказаною ухвалою визнано явку представників учасників справи в судове засідання не обов`язковою. В судове засідання 27.05.2020 з`явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи не з`явились. Як убачається з матеріалів справи, копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 направлялась апелянту на адресу, зазначену в апеляційній скарзі і яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький,

2. Однак згідно довідки Укрпошти ця ухвала не була отримана адресатом. Між тим відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у справі №904/3962/19 оприлюднена 29.04.2020. До того ж, 20.05.2020 на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду розміщено повідомлення до уваги учасника судового процесу по справі №904/3962/19 - ТОВ ВКФ "ЮМА" про призначене судове засідання на 27.05.2020 о 11:30 хв. Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, ухвалу від 28.04.2020 надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Юма" і на наявну в матеріалах справи електронну адресу. У рішеннях у справі "Трегубенко проти України" (Tregubenko v. Ukraine), заява №61333/00, пп. 34-38, рішення від 02 листопада 2004 року; та рішення у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia), заява №69529/01 Європейський Суд з прав людини зазначав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права, у зв`язку з чим констатує, що заявник мав цікавитися про результати розгляду поданої ним апеляційної скарги, з дотриманням строків встановлених процесуальним законодавством. Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язково, а неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті спору, колегія суддів визнала можливим здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами. У судовому засіданні 27.05.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 у справі №904/11922/16 встановлено, що 08.10.2003 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №156/12 Про передачу земельної ділянки по узвозу Тольятті, 4 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Юма" по фактичному розміщенню магазину. На виконання вказаного рішення 29.12.2003 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) і ТОВ ВКФ "Юма" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки державної власності, яка заходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, узвіз Тольятті,

4. За замовленням ТОВ ВКФ "Юма" 28.03.2014 введено в експлуатацію об`єкт - будівництво нежитлової будівлі літ. А-2 -торговельно-виставочного салону із сервісного обслуговування автомобілів та реконструкція гаражу літ. Б-1 по узвозу Тольятті, 4 в м. Дніпро, що підтверджується відповідною декларацією №143140870396. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 у справі №904/11922/16 визнано укладеним договір про пайову участь замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра між Дніпровською міською радою (Міська рада) і Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "ЮМА" (Забудовник), у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення. Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Предметом укладеного договору є здійснення оплати забудовником коштів пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра (далі - величина пайової участі) шляхом перерахування грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету у зв`язку із будівництвом нежитлової будівлі літ. А-2 - торговельно-виставочного салону із сервісного обслуговування автомобілів та реконструкцією гаражу літ. Б-1 (фактичне розміщення) за адресою: узвіз Тольятті,

4. Пунктом 2.1. договору визначено, що величина пайової участі згідно з розрахунком (додаток №1 до даного договору) становить: 420945,33 (чотириста двадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. 33 коп. (без ПДВ). Відповідно до пункту 2.2. договору кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі єдиним платежем або частинами за графіком, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №2 до даного договору). Пунктом 3.2. договору на Забудовника покладено обов`язок перерахувати кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Дніпра, які визначено п. 2.1. договору та відповідним розрахунком, до спеціального фонду міського бюджету на умовах, визначених договором. Забудовник сплачує кошти пайової участі, у розмірі, вказаному у п. 2.1. договору, у строки згідно із графіком (додаток №2 до договору) до спеціального фонду міського бюджету (пункт 4.1. договору). Додатком №2 до договору Графіком сплати встановлено, що сума внеску 420945,33грн. підлягає сплаті протягом п`яти робочих днів з моменту укладення договору. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до виконання зобов`язань у повному обсязі (п. 6.4. договору). 05.07.2019 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради направив на адресу ТОВ ВКФ "ЮМА" лист від 02.07.2019 №10/15-331, в якому у зв`язку з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 у справі №904/11922/16 про визнання укладеним між Дніпровською міською радою і ТОВ ВКФ "ЮМА" договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, просив терміново сплатити кошти пайової участі, які визначені в договорі у зв`язку із будівництвом нежитлової будівлі літ. А-2 - торговельно-виставочного салону із сервісного обслуговування автомобілів та реконструкцією гаражу літ. Б-1 (фактичне розміщення) за адресою: узвіз Кодацький (Тольятті), 4 в м. Дніпро, який введено в експлуатацію декларацією від 28.03.2014 №ДП 143140870396 (23, 24). Направлення листа підтверджується копією фіскального чеку і описом вкладення у цінний лист відділення поштового зв`язку. Відповідно до інформації департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради зазначеної у листі від 16.07.2019 №10/13-362 товариством кошти пайової участі не сплачено, що спонукало Дніпровську міську раду подати відповідний позов до господарського суду. Згідно з положеннями частини другої статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 у справі №904/11922/16, яким визнано укладеним між сторонами договір про пайову участь замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, враховуючи подання апеляційної скарги і повернення її ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, набрало законної сили з 27.05.2019. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Частиною першою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції дійсній на час укладення договору) визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Частиною п`ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Таким чином, наведеними вище нормами встановлено обов`язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору у визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування порядку та сплатити кошти пайової участі. В даному випадку кошти пайової участі підлягали сплаті протягом п`яти робочих днів з моменту набрання чинності рішення суду першої інстанції у справі №904/11922/16, тобто з 28.05.2019 по 03.06.2019. За наведених обставин і правових норм суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу по договору у сумі 420945,33 грн. Позовні вимоги позивача складались також з вимог про стягнення за період з 04.06.2019-16.07.2019 пені у сумі 17356,79 грн. і 3% річних у сумі 1487,72 грн. За визначенням у статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність. Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Виходячи зі змісту статей 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Аналогічні норми встановлені частиною першою статті 230 Господарського кодексу України. За частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторонами в пункті 5.3 договору погоджено, що за несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі забудовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. Судом першої інстанції враховано неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати внеску, незабезпечення усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, у визначені строки. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він здійснений правомірно, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню. Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За відсутності доказів сплати внесків пайової участі відповідачем та внаслідок порушення строків виконання грошового зобов`язання зазначена вимога позивача про стягнення трьох процентів річних є обґрунтованою і доведеною, розрахунок здійснений позивачем є арифметично правильним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому місцевий господарський суд правильно дійшов висновку про стягнення 3% річних у сумі 1487,72 грн. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про необхідність виконання рішення суду першої інстанції про визнання укладеним договору в примусовому порядку та за процедурою, визначеною Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання За приписами частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Піддавати сумнівам виконання судового рішення, яке набрало законної сили, буде порушенням критерію юридичної визначеності, який є складовою принципу верховенства права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що договір пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра між сторонами укладено в судовому порядку в іншій судовій справі. Отже, оскільки безпосередньо означеним судовим рішенням у справі №904/11922/16 вже вирішено вимоги позивача до відповідача про визнання договору укладеним і таке рішення набрало законної сили, необхідності у виконанні цього рішення в примусовому порядку за процедурою, встановленою Законом України "Про виконавче провадження", у даному випадку немає. Безпідставними є також твердження відповідача про необхідність застосування Бюджетного кодексу України, оскільки спірні відносини за своєю правовою природою є господарськими правовідносинами, які регулюються насамперед Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України. Не спростовують висновків суду й твердження відповідача про неналежне його повідомлення судом про дату і час судових засідань, що позбавило його приймати участь у судових засіданнях. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; судове засідання було призначено на 24.09.2019 о 15:15 год. Належне повідомлення судом відповідача про день і час судового засідання підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930009659040, яке отримано представником Біляєвою 20.09.2019 (а.с.44). Ухвалою від 24.09.2019 суд першої інстанції відклав розгляд справи до 22.10.2019 о 11:00 год. Вказана ухвала була отримана представником відповідача 04.10.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4930009986148 (а.с.53). В силу положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3). З огляду на встановлені обставини належне повідомлення відповідача про судові засідання підтверджуються наявними у справі доказами. Відповідач про неможливість прийняти участь у судовому засіданні жодного разу не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв. Матеріали справи також не містять відзиву на позов або будь-яких пояснень з приводу спору від відповідача, що свідчить про свідоме ігнорування стороною прав і обов`язків визначених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. Дії відповідача не були направлені на сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Інших доводів та доказів на підтвердження своєї правової позиції, які б слугували підставою для скасування судового рішення у даній справі відповідачем не наведено. За приписами частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 9895,28 грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЮМА" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/3962/19 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЮМА". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена 28.05.2020. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя Л.П. Широбокова Суддя Е.В. Орєшкіна