Постанова 4872 № 916/2768/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2768/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Богатиря К.В., при секретарі судового засідання Станковій І.М., за участю представників: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" - участі не брали, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" - Ткаченко Б.Р. , від ОСОБА_2 - участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2020, прийняте суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 17.02.2020, у справі №916/2768/19 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 про скасування записів ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", в якому просило скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про іпотеку: 24553053 (номер запису у реєстрі іпотек 3775938 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ) та номер запису про обтяження: 24553000 (номер запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3775923 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ), внесені на підставі рішення державної реєстрації (з відкриттям розділу), індексний номер: 39381321 від 26.01.2018 (номер запису про право власності: 24552898 - щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження речових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", унеможливлює реалізацію останнім своїх правомочностей власника, зокрема, права на відчуження вищезазначеного об`єкта нерухомого майна. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №916/2768/19 та в подальшому ухвалою суду від 16.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 . Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2020 у справі №916/2768/19 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку номер 24553053 (номер запису у реєстрі іпотек 3775938 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ) та запис про обтяження номер 24553000 (номер запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3775926 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ), внесені на підставі рішення державної реєстрації (з відкриттям розділу), індексний номер: 39381321 від 26.01.2018 (номер запису про право власності: 24552898 - щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" судовий збір у сумі 1921 грн. Судове рішення мотивоване припиненням іпотеки другої черги за іпотечним договором від 22.09.2006, іпотекодержателем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", на підставі закону у зв`язку зі зверненням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" стягнення на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою іпотекою. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2020 у справі №916/2768/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на неправомірності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права власності на іпотечне майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки при поданні документів для проведення державної реєстрації права власності на вказане майно іпотекодержатель мав здійснити оцінку предмета іпотеки для визначення вартості, за якою останній набувається у власність. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що матеріали реєстраційної справи не містять належних та допустимих доказів направлення позивачем та, відповідно, вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень. У відзиві на апеляційну скаргу №29/2783 від 09.04.2020 (вх.№955/20/Д2 від 17.04.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач посилається на те, що для проведення реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ним було надано державному реєстратору усі необхідні документи, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 27.07.2017. Позивач також зауважує на тому, що оцінка майна не передбачена іпотечним договором в якості обов`язкової умови для реєстрації права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження. При цьому, 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020. Рішенням Ради суддів України від 17.03.2019 №19 затверджено Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу "COVID-19", який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, відповідно до яких Рада суддів України рекомендує на період карантину встановити особливий режим роботи судів України. 04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо. З огляду на викладене, враховуючи прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість призначення справи №916/2768/19 до розгляду на 27.05.2020 о 16:30, про що було постановлено відповідну ухвалу від 12.05.2020. У судовому засіданні 27.05.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" апеляційну скаргу підтримав, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та ОСОБА_2 участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т. ІІ а.с. 150, 151). ОСОБА_2 своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" ("Іпотекодержатель") та ОСОБА_2 ("Іпотекодавець") укладено іпотечний договір б/н (далі - договір б/н від 08.09.2006), за умовами пункту 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру (далі - предмет іпотеки), що складається з 3-х житлових кімнат та підсобних приміщень, а саме: 1, 5 - коридори, 2, 6, 7 - житлові, 3 - туалет, 4 - ванна, 8 - кухня, І-ІІ - веранди, загальною площею 90,1 кв.м, житловою площею 47,8 кв.м, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Ринкова вартість предмету іпотеки згідно зі звітом незалежного оцінника становить 850404 грн. Предмет іпотеки є власністю Іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23.04.2003 Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі інвестиційного контракту №Б45 від 03.09.2002; додаткових угод №1 від 10.09.2002, №2 від 08.10.2002; акту прийому-передачі квартири б/н від 18.03.2003; зареєстровано у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 22.05.2003, реєстраційний номер 15987598, номер запису 3358 в книзі 152доп.-107, згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №11780477 від 08.09.2006, виданим Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких Іпотекодавець отримав право власності на предмет іпотеки. Відповідно до пункту 1.2 договору б/н від 08.09.2006 іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11037293000 від 08.09.2006 (далі - кредитний договір). У підпункті 2.1.1 пункту 2.1 договору б/н від 08.09.2006 сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. В силу підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору б/н від 08.09.2006 у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з пунктом 4.1 договору б/н від 08.09.2006 звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 пункту 2.1 цього договору, або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця чи визнання його банкрутом, або у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором чи будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя (пункт 4.2 договору б/н від 08.09.2006). Пунктом 5.1 договору б/н від 08.09.2006 передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Вищезазначений договір 08.09.2006 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. та зареєстрований в реєстрі за №3098. 21.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" ("Клієнт") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" ("Фактор") укладено договір факторингу №26, відповідно до якого Клієнт відступив, а Фактор прийняв, зокрема, право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №11037293000 від 08.09.2006, що підтверджується витягом з реєстру боржників до вказаного договору факторингу. В подальшому 22.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" ("Клієнт") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" ("Фактор") укладено договір про відступлення прав вимоги №1 за договорами іпотеки до договору факторингу №26 від 21.09.2015, за умовами якого Клієнт відступив, а Фактор набув право вимоги, зокрема, за договором іпотеки від 08.09.2006, предметом якого є нерухоме майно - трикімнатна квартира загальною площею 90,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить реєстр боржників до зазначеного договору про відступлення прав вимоги. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №180516903 від 11.09.2019 вбачається, що 24.01.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на підставі іпотечного договору від 08.09.2006, договору про відступлення права вимоги №1 від 22.09.2015, повідомлення №0317003 від 24.11.2017 та вимоги №1277 від 24.11.2017 було зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 90,1 кв.м (житловою площею 47,8 кв.м) за адресою: м . АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1470632751101). Крім того, відповідно до даної інформаційної довідки стосовно вищезазначеного об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні запис про іпотеку за №24553053 (запис у Державному реєстрі іпотек №3775938 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ) та запис про обтяження за №24553000 (запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №3775926 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ). Підставою виникнення іпотеки зазначено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, серія та номер: 5207-5208 (іпотекодавець: ОСОБА_2 ; іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"; додаткові відомості: договір іпотеки другої черги), а підставою виникнення обтяження вказано договір іпотеки другої черги від 22.09.2006, серія та номер: 5610. Підставою внесення наведених вище записів стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним №39381321 від 26.01.2018, прийняте державним реєстратором Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскровим О.В. Предметом спору у даній справі є вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку №24553053 (номер запису у реєстрі іпотек 3775938 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ) та запису про обтяження №24553000 (номер запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3775923 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ), внесених на підставі рішення державної реєстрації (з відкриттям розділу), індексний номер: 39381321 від 26.01.2018 (номер запису про право власності: 24552898 - щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на припинення іпотеки другої черги за іпотечним договором від 22.09.2006, іпотекодержателем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", на підставі закону у зв`язку зі зверненням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою іпотекою. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України). В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Положеннями частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У пункті 1.2 договору б/н від 08.09.2006 сторони узгодили, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11037293000 від 08.09.2006. За умовами статей 12 та 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час звернення позивачем стягнення на предмет іпотеки; далі - Закон України "Про іпотеку") одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закон України "Про іпотеку"). Отже, чинне законодавство України визначає наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду) та позасудовий, а саме: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 22.04.2020 у справі №523/8298/16. Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору б/н від 08.09.2006 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. В силу підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору б/н від 08.09.2006 у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з пунктом 4.1 договору б/н від 08.09.2006 звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 пункту 2.1 цього договору, або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця чи визнання його банкрутом, або у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором чи будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або в інших випадках відповідно до діючого законодавства. За умовами пункту 4.2 договору б/н від 08.09.2006 звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя. Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Таким чином, Законом України "Про іпотеку" встановлено спосіб задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі. Цей спосіб реалізується, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (пункт 5.1 договору б/н від 08.09.2006). За таких обставин, колегія суддів зазначає, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 іпотечний договір б/н від 08.09.2006 містить застереження, яке в силу приписів статті 37 Закону України "Про іпотеку" за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та, відповідно, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №11037293000 від 08.09.2006. 21.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено договір факторингу №26, за умовами якого останній прийняв право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №11037293000 від 08.09.2006, та в подальшому 22.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" укладено договір про відступлення прав вимоги №1 за договорами іпотеки до договору факторингу №26 від 21.09.2015, на підставі якого позивач набув право вимоги за договором іпотеки від 08.09.2006, предметом якого є нерухоме майно - трикімнатна квартира загальною площею 90,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №180516903 від 11.09.2019 вбачається, що 24.01.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на підставі іпотечного договору від 08.09.2006, договору про відступлення права вимоги №1 від 22.09.2015, повідомлення №0317003 від 24.11.2017 та вимоги №1277 від 24.11.2017 було зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 90,1 кв.м (житловою площею 47,8 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1470632751101). Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №11037293000 від 08.09.2006 задовольнило свої кредиторські вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття права власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1470632751101). Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №180516903 від 11.09.2019 стосовно вищезазначеного об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні запис про іпотеку за №24553053 (запис у Державному реєстрі іпотек №3775938 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ) та запис про обтяження за №24553000 (запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №3775926 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ). Підставою виникнення іпотеки зазначено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, серія та номер: 5207-5208 (іпотекодавець: ОСОБА_2 ; іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"; додаткові відомості: договір іпотеки другої черги), а підставою виникнення обтяження вказано договір іпотеки другої черги від 22.09.2006, серія та номер: 5610. Підставою внесення наведених вище записів стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним №39381321 від 26.01.2018, прийняте державним реєстратором Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскровим О.В. За умовами статті 1 Закону України "Про іпотеку" наступною іпотекою є передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про іпотеку" при зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог. В силу частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її (якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється); з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частини друга, третя статті 17 Закону України "Про іпотеку"). Враховуючи вищевикладене, з огляду на звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та, як наслідок, набуття права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , наступна іпотека (іпотека другої черги, що виникла на підставі договору від 22.09.2006, іпотекодержателем за якою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект") припинилася, при цьому, беручи до уваги встановлений приписами статті 17 Закону України "Про іпотеку" принцип обов`язкової державної реєстрації припинення іпотеки, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку №24553053 (номер запису у реєстрі іпотек 3775938 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ) та запису про обтяження №24553000 (номер запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3775923 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ), внесених на підставі рішення державної реєстрації (з відкриттям розділу), індексний номер: 39381321 від 26.01.2018. Доводи скаржника про те, що при поданні документів для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель мав здійснити оцінку майна для визначення вартості, за якою останнє набувається у власність, а також посилання апелянта на те, що матеріали реєстраційної справи не містять належних та допустимих доказів направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та, відповідно, вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначені аргументи фактично зводяться до тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про неправомірність набуття позивачем права власності на іпотечне майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , між тим вказані обставини не входять до предмета доказування у даній справі та повинні розглядатись в межах окремого самостійного провадження. Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2020 у справі №916/2768/19 скаржником в апеляційній скарзі не зазначено. В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи скаржника не спростовують висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2020 у справі №916/2768/19 - без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя К.В. Богатир