Ухвала КГС ВС № 914/1261/19

УХВАЛА 27 травня 2020 року м. Київ Справа № 914/1261/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Волковицької Н. О., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі за позовом Львівського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення грошових коштів у сумі 12 493,35 грн, ВСТАНОВИВ: 07.05.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 914/1261/19, надіслана скаржником поштою 05.05.2020. Подана касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із змінами, внесеними згідно з Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. За вимогами пункту 3 статті 1312 Конституції України, яка набрала чинності з 30.09.2016 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Підпунктом 11 пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Законом України від 18.12.2019 N 390-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019, внесено зміни, зокрема до частини третьої статті 56 ГПК України шляхом викладення в такій редакції: "3. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника." Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи. Отже, прийнятий Закон визначає поняття "самопредставництва юридичної особи" шляхом закріплення такого права не лише за керівником, членом виконавчого органу юридичної особи, а для держави та територіальної громади - за керівником відповідного органу, а і за іншими уповноваженими особами. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК. За змістом частини першої статті 58 ГПК представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно з частиною 4 статті 60 ГПК повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Подану касаційну скаргу у цій справі підписано головою комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Русланом Ганюком, для підтвердження повноважень якого до касаційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр). Інших документів для підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, до неї не додано. Якщо до поданої касаційної скарги не додано документів, що підтверджують повноваження особи станом на момент подання заяви, то касаційний суд не позбавлений права перевірити відомості щодо: прізвища, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, у Реєстр. Перевіривши у Реєстрі відомості щодо осіб, які мають повноваження представництва Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, суд не встановив наявності у ОСОБА_1 повноважень бути представником в судах. Такими представниками скаржника у Реєстрі визначені ОСОБА_2 як керівник та ОСОБА_3 -голова комісії з припинення або ліквідатор. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір". Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позовну заяву у цій справі подано у 2019 році з вимогами майнового характеру, а саме про стягнення 12 493,35 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн. З урахуванням викладеного та установленого мінімального обмеження ставки судового збору щодо позовної заяви майнового характеру за подання касаційної скарги скаржник має сплатити судовий збір у сумі 3 842,00 грн (1 921,00 грн х 200 %). Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у сумі 3 842,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. За змістом положень частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави). Судові рішення у даній справі підпадають під визначення судових рішень, наведених у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК, що не підлягають касаційному оскарженню, а тому скаржнику слід обґрунтувати наявні випадки (випадок) оскарження таких рішень відповідно до вказаної норми. Проте подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить визначення підстав, на яких подається касаційна скарга, тому відповідно до частини 2 статті 292 ГПК України її слід залишити без руху. За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 914/1261/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду: документів, що посвідчують повноваження ОСОБА_1 на представництво/самопредставництво інтересів скаржника у Верховному Суді; доказів сплати судового збору у сумі 3 842,00 грн та зазначення у письмовій формі підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Додане до касаційної скарги клопотання про розгляд справи за участі представника скаржника буде розглянуто судом після усунення скаржником недоліків касаційної скарги. Керуючись статтями 56, 58, 60, 174, 234, 235, 287, 290-292 ГПК України Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 914/1261/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Львівській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н. О. Волковицька