Постанова КЦС ВС № 344/14053/16-ц

Постанова Іменем України 20 травня 2020 року м. Київ справа № 344/14053/16-ц провадження № 61-38791св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пигель Любов Іванівна, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2018 року у складі судді Островського Л. Є. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Горейко М. Д., Ясеновенко Л. В., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 після смерті батька - ОСОБА_3 , успадкувала 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Власником іншої частини вказаного майна є ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_3 ). Вказувала, що відповідач перешкоджає позивачу у користуванні вищевказаним майном, відмовляється поділити спірне домоволодіння, угоди про спосіб виділення частки між сторонами не досягнуто. Отже, ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися належним їй майном. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: поділити житловий будинок АДРЕСА_1 у натурі між сторонами; виділити ОСОБА_1 житлову кімнату № 1-4 площею 24,1 кв. м та житлову кімнату 1-3 площею 14,4 кв. м. Після проведеної у справі експертизи ОСОБА_1 просила виділити їй 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що провести реальний поділ будинку з виділенням сторонам їх часток неможливо. Позивач не довела можливість поділу житлового будинку в натурі. ОСОБА_2 є особою похилого віку, вдовою, проживає у спірному будинку, іншого житла немає, тому не може проводити будь-які добудови, перепланування та переобладнання до житлового будинку. Відповідач заперечила щодо проведення вказаних робіт та зазначила про неможливість сплати позивачу грошової компенсації. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що з листа-відповіді Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26 квітня 2018 року, який поданий до суду апеляційної інстанції, вбачається, що вказаним органом місцевого самоврядування не надано дозволу на проведення переобладнання та перепланування спірного житлового будинку. ОСОБА_2 є особою похилого віку, вдовою, проживає у спірному будинку, іншого житла немає, тому не може проводити будь-які добудови, перепланування та переобладнання до житлового будинку. В засіданні апеляційного суду представники відповідача заперечили про її згоду на проведення робіт та зазначили про неможливість сплати нею позивачу грошової компенсації. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пигель Л. І., просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову з урахуванням висновку експерта, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення справи суди взяли до уваги лише інтереси відповідача та не захистили порушені права та інтереси позивача (дочки спадкодавця), яка позбавлена права користуватися частиною належного їй житла. Суди дійшли помилкового висновку, що запропонований варіант судової будівельно-технічної експертизи вимагає великого обсягу перепланувань та переобладнань, добудов, при яких порушуються інтереси всіх сторін. Експерт запропонував варіант виділення позивачу 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 погодилася із запропонованим висновком експерта та просила суд виділити їй частку згідно з експертним висновком. При цьому позивач не заперечувала проти проведення відповідної перебудови за її рахунок. Відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні майном, тому вона не може здійснити перебудови відповідно до запропонованого експертом варіанту поділу спірного майна. Також ОСОБА_2 не дає згоди на оформлення ОСОБА_1 частини земельної ділянки. Позивач як співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Доводи інших учасників справи ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судами правильно враховано, що відповідач є особою похилого віку, вдовою, проживає у спірному будинку, іншого житла немає, тому не може проводити будь-які добудови, перепланування та переобладнання до житлового будинку. Відповідач як пенсіонер не має можливості сплатити позивачу грошову компенсацію в розмірі 1/6 її частки. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу. 07 грудня 2018 року справу передано до Верховного Суду. Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», у справі призначено повторний автоматизований розподіл. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Вказане майно позивач отримала у спадок після смерті батька - ОСОБА_3 ОСОБА_2 є власником іншої частини домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: 1/2 частина цього майна належить їй як частка у спільному майні подружжя, що підтверджується свідоцтвом про право власності; 2/6 частини вказаного майна належить їй у порядку спадкування після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 жовтня 2017 року ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 становить 1 212 165 грн. Ринкова вартість 1/6 частки цього домоволодіння становить 202 027,50 грн. Виділ саме 1/6 ідеальної частки житлового будинку та господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 технічно не можливий. Технічно можливим є виділ частини житлового будинку, господарських будівель та споруд з відхиленням від ідеальної частки та розрахунком компенсації, яку повинна сплатити одна із сторін. Експертом запропоновано варіант виділення ОСОБА_1 наступних приміщень: житлову кімнату № 1-4 площею 24 кв. м, неопалюване приміщення № 1-10 площею 6,6 кв. м. Також позивачу запропоновано надати будівлю теплиці (літ. «П») вартістю 18 909,77 грн. Криницю № 1, огорожу № 2 та ворота № 3 залишено у спільному користуванні співвласників. Загальна вартість частки, яку пропонується виділити ОСОБА_1 , складає 196 498,83 грн. Компенсація, яку повинен отримати позивач за відхилення від своєї частки, становить 5 528,67 грн. Експертом зазначено, що при даному варіанті виділення частки необхідно провести наступні перепланування: закласти дверний проріз ніж приміщеннями № 1-2 та 1-4; закласти дверний проріз ніж приміщеннями № 1-9 та 1-10; влаштувати дверний проріз на місці віконного у приміщенні № 1-4; переобладнати частину горища та влаштувати сходи у приміщенні № 1-4 у мезонін; влаштувати проектну прибудову кухні, санвузла та коридору; влаштувати перепланування систем опалення, газопостачання, електропостачання водопроводу та каналізації. Листом від 26 квітня 2018 року Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради повідомило ОСОБА_1 про можливість проведення робіт з добудови до будинку АДРЕСА_1 з облаштуванням окремого входу у цей будинок після отримання права власності чи користування земельною ділянкою або договору суперфіцію та права на виконання будівельних робіт.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено частиною першою статті 16 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі: чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі (втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними); чи переслідувало втручання легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті (якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів); чи є відповідний захід пропорційним конкретній легітимній меті втручання у право (втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно). Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд з прав людини констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала на порушення її права на житло зі сторони іншого співвласника спільного часткового майна - ОСОБА_2 . Предметом позову є виділ 1/6 частини майна в натурі у зв`язку з тим, що сторони знаходяться у конфліктній ситуації та спільне користування спільною частковою власністю між ними є неможливим, відповідач не дозволяє позивачу користуватися належною їй 1/6 частиною домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Натомість, відповідно до приписів частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Встановлено, що до складу спірного домоволодіння належать житловий будинок літ. «А» площею 168,9 кв. м, гараж літ. «Б» площею 54,6 кв. м, баня літ. «В» площею 9,6 кв. м, стайня літ. «Г» площею 8,3 кв. м, теплиця літ. «Д» площею 22,5 кв. м, теплиця літ. «Ж» площею 22,5 кв. м, криниця № 1, огорожа № 2, ворота №

3. Житловий будинок літ. «А» складається з: підвалу, до якого входить комора літ. «І» площею 27,78 кв. м; першого поверху, на якому розташовані: коридор № 1-1 площею 5 кв. м, коридор № 1-2 площею 13,1 кв. м, житлова кімната № 1-3 площею 14,4 кв. м, житлова кімната № 1-4 площею 24,1 кв. м, житлова кімната № 1-5 площею 21 кв. м, ванна № 1-6 площею 3,8 кв. м, кухня № 1-7 площею 12,4 кв. м, котельня № 1-8 площею 4,4 кв. м; мезоніну, в якому знаходяться: коридор № 1-9 площею 18,9 кв. м, неопалюване приміщення № 1-10 площею 6,6 кв. м, неопалюване приміщення площею 17,5 кв. м. Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення питання про призначення експертизи) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. З метою визначення можливості та варіантів поділу спірного домоволодіння між співвласниками відповідно до їх часток, суд першої інстанції призначив судову будівельно-технічну експертизу. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Висновком експерта запропоновано варіант виділення ОСОБА_1 відповідних приміщень з відхиленням від ідеальної частки та розрахунком компенсації, яку повинна сплатити одна із сторін. Таким чином, висновок експерта не містить тверджень про повну технічну неможливість виділу спірного майна в натурі. Оскільки відповідно до запропонованого експертом варіанту виділу майна у натурі можливе незначне відхилення від розміру ідеальних часток співвласників, то апеляційний суд не був позбавлений можливості стягнути з відповідача компенсацію за зменшення частки позивача, на яку остання погодилася, а ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами відсутності у неї можливості сплатити цю компенсацію. Залишивши поза увагою висновки судової експертизи про те, що внаслідок виділу майна у натурі відбудеться лише незначне відхилення від розміру ідеальних часток співвласників, суд апеляційної інстанції невірно застосував норму статті 364 ЦК України, відмовивши у задоволенні позовних вимог повністю. Разом з тим, як зазначено вище, при незначеному відхиленні від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. При цьому, суд не навів обґрунтованих підстав для відхилення висновку експерта. Отже, апеляційний суд з урахуванням конкретних обставин справи (конфліктної ситуації між сторонами, постійного проживання відповідача у спірному майні, небажання останньої сплачувати грошову компенсацію тощо) повинен був здійснити належну правову оцінку зібраним у справі доказам та з урахуванням принципів пропорційності, верховенства права вирішити питання про виділ майна позивача з можливим стягненням компенсації за зменшення її частки, врахувавши баланс інтересів сторін при здійсненні ними правомоччя права власності. З висновку експерта вбачається, що вартість домоволодіння АДРЕСА_1 становить 1 212 165 грн, вартість 1/6 частки цього домоволодіння - 202 027,50 грн, а розмір компенсації за зменшення частки позивача, на яку вона погодилася, - 5 528,67 грн. Отже, вартість частки, яку пропонується виділити ОСОБА_1 (196 498,83 грн), на 5 528,67 грн менша від вартості 1/6 частки спірного домоволодіння (202 027,50 грн). Місцевий суд не надав оцінки вказаному розміру компенсації з урахуванням балансу інтересів сторін, а також не звернув уваги на положення статті 364 ЦК України, не зазначив обґрунтованих підстав для відмови у виплаті компенсації за зменшення частки у праві власності. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, не надавши мотивованих обґрунтувань відхилення доводів, які зазначені як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі. Крім того, безпідставними є висновки апеляційного суду, що Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не надано дозволу на проведення переобладнання та перепланування спірного житлового будинку, оскільки такі висновки спростовані листом вказаного органу місцевого самоврядування від 26 квітня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено про можливість проведення робіт з добудови до будинку АДРЕСА_1 з облаштуванням окремого входу у цей будинок після отримання права власності чи користування земельною ділянкою або договору суперфіцію та права на виконання будівельних робіт. Заборони на виконання будівельних робіт у зв`язку з переобладнанням будинку вказаний лист не містить, це питання не вирішувалось взагалі. Отже, висновки апеляційного суду в цій частині не підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються на припущеннях, що суперечить нормам процесуального права. Після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Отже, фактичні обставини справи судом апеляційної інстанції у повному обсязі не встановлено, не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам у сукупності, не перевірено, чи підлягали застосуванню до спірних правовідносин вказані положення чинного законодавства, тому спір залишився не вирішеним судом відповідно до вимог закону. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України. Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пигель Любов Іванівна, задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська