Постанова КЦС ВС № 629/485/13-ц

Постанова Іменем України 22 травня 2020 року м. Київ справа № 629/485/13-ц провадження № 61-40434св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач: державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року у складі судді Каращука Т. О. ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року у складі судді Бурлака І. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Кіся П. В., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (далі - ДП «Укрспецвагон») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами, яку в подальшому уточнив. Заява мотивована тим, що із постанови заступника начальника СВ Лозівського МВ ГУ МВС України в Харківській області Гаража Н . В. про закриття провадження у кримінальній справі, провадження у якій відкрито за його скаргою, яку він отримав 27 жовтня 2015 року і яку ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 червня 2015 року - скасовано, йому стало відомо про те, що при його звільненні слідством встановлено більш ніж 7 порушень трудового законодавства. Зокрема, в постанові зазначено, що «графік роботи підприємства на 2013 рік до Панютинської селищної ради у 2012 році не надходив для затвердження, що виключає можливість ознайомлення з ним ОСОБА_1 »; що в матеріалах кримінального провадження є пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які стверджували, що з 02 січня 2013 року до 13 січня 2013 року на підприємстві були вихідними днями, і вони також не працювали в ці дні. Проте, вони не були допитані в судовому засіданні в 2013 році, оскільки тільки в жовтні він мав змогу детально ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Також зазначив, що начальники цехів складали списки робітників, які повинні були працювати у ці дні, в яких його прізвище відсутнє. У цій же постанові вказано, що виконуючим обов`язки директора ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_6 на час його звільнення період хвороби 02, 03, 04 та 08 січня 2013 року помилково було сприйнято як умисне вчинення ним адміністративного проступку - прогулу. Вказав, що ці обставини існували в період першого розгляду справи та при ухваленні рішення суду від 04 квітня 2013 року, але не були відомі ні суду, ні учасникам процесу і не були враховані через невідомість їх суду та йому, як позивачу, з причини, що від них не залежали, а не в результаті помилки суду, а отже є нововиявленими обставинами, які стали йому відомі тільки 27 жовтня 2015 року, тому 05 листопада 2015 року він звернувся з заявою до суду. ОСОБА_1 вказав, що в постанові слідчого встановлено, що при його звільненні керівництвом ДП «Укрспецвагон» не додержано процедури, передбаченої частиною третьою статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки він є депутатом Панютинської селищної ради як на час розгляду справи, так і на даний час. Зазначене порушення допущено через незабезпечення виконуючим обов`язки директора ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_6 ., який 22 січня 2013 року прийняв рішення про його звільнення з підприємства без дотримання вищезазначених вимог законодавства щодо необхідності не менш ніж за 15 днів повідомити про звільнення депутата місцевої ради, яке готується, відповідну місцеву раду та особисто депутата місцевої ради. Даний факт був відомий на час розгляду справи, але рішення прийнято тільки 27 жовтня 2015 року, що також є нововиявленою обставиною. Зазначив, що допитаний в якості свідка ОСОБА_7 свідчив, що начебто дозвіл на його звільнення Комісія із трудових спорів підприємства надавала, хоча йому повідомили, що його питання Комісія із трудових спорів підприємства не може розглядати. Не була допитана лікар ОСОБА_8 , яка пояснила, що він дійсно хворів з 02 січня 2013 року до 12 січня 2013 року і фізично не міг скоїти прогули. 12 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку, мотивуючи його відсутністю необхідних юридичних знань, та просив переглянути у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року, скасувати його і призначити справу до нового розгляду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведені в заяві обставини відповідно до статті 423 ЦПК України не є нововиявленими. Короткий зміст ухвали та постанови суду апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 доДП «Укрспецвагон» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за нововиявленими обставинами повернуто ОСОБА_1 . Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу суду щодо відмови в задоволенні заяви про розгляд справи в загальному порядку, яка не оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно повернути ОСОБА_1 . Постановою Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 в своїй заяві та які викладені в постанові слідчого про закриття кримінального провадження, не мають суттєвого та неспростовного характеру і не можуть бути, виходячи зі змісту статті 423 ЦПК України, нововиявленими. Короткий зміст вимог касаційних скарг У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якійпосилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якійпосилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року та направити справу на новий розгляд. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року, витребувано справу з суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року. У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 подав скаргу на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року щодо відмови в задоволенні заяви про розгляд справи в загальному порядку, яка не оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду, то ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року не відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. Касаційна скарга на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не були встановлені істотні обставини а саме: суди не допитували свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Пояснення цих свідків виникли тільки після ухвалення рішення суду в 2013 році і пов`язані з вимогою у цій справі, відносно ОСОБА_3 тільки у 2016 році відкрито кримінальне провадження за частиною першою статті 384 КК України, - тобто неправдиві покази свідка, а тому не могли бути враховані Лозівським міськрайонним суду Харківської області при винесенні рішення 04 квітня 2013 року, а тому є нововиявленими; суд, розглядаючи справу у порядку спрощеного провадження, порушив вимоги пункту 8 частини третьої статті 274 ЦПК України, яка передбачає врахування судом думки сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного провадження. У лютому 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ДП «Укрспецвагон» просить касаційну скаргу на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суд установив, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Укрспецвагон»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою слідчого СВ Лозівського МВ ГУ МВС України в Харківській області про закриття кримінального провадження від 27 жовтня 2015 року кримінальне провадження № 12013220700000279 закрито в зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ДП «Укрспецвагон» складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 першою статті 172 КК України. Із змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що ОСОБА_1 вважав, що встановлені постановою слідчого СВ Лозівського МВ ГУ МВС України в Харківській області про закриття кримінального провадження від 27 жовтня 2015 року обставини, а саме, - неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є істотними для справи та нововиявленими.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною першою статті 353 ЦПК України встановлений вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зі змісту вказаної статті не вбачається, що ухвали суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про розгляд справи в загальному порядку можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Частиною п`ятою статті 357 ЦПК України передбачено перелік підстав, за якими апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції. Зокрема, пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подано скаргу на ухвалу суду щодо відмови в задоволенні заяви про розгляд справи в загальному порядку, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Як вбачається з пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві та які викладені в постанові слідчого про закриття кримінального провадження, що в подальшому скасована на час розгляду справи, не мають суттєвого та неспростовного характеру і не можуть бути, виходячи зі змісту статті 423 ЦПК України, нововиявленими. Доводи касаційної скарги наухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року про те, що оскільки ОСОБА_1 оскаржено ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року щодо відмови в задоволенні заяви про розгляд справи в загальному порядку, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, то ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року не відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Доводи касаційної скарги наухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року про те, що судами попередніх інстанцій не були встановлені істотні обставини а саме: суди не допитували свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Пояснення цих свідків виникли тільки після ухвалення рішення суду в 2013 році і пов`язані з вимогою у цій справі, відносно ОСОБА_3 тільки у 2016 році відкрито кримінальне провадження за частиною першою статті 384 КК України, - тобто неправдиві покази свідка, а тому не могли бути враховані Лозівським міськрайонним суду Харківської області при винесенні рішення 04 квітня 2013 року, а тому є нововиявленими; суд, розглядаючи справу у порядку спрощеного провадження, порушив вимоги пункту 8 частини третьої статті 274 ЦПК України, яка передбачає врахування судом думки сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного провадження, також не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судами попередніх ї інстанцій норм процесуального права. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. М. Сімоненко