Постанова 4824 № 756/4562/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/4562/18 Головуючий у І інстанції Шевчук А.В. Провадження №22-ц/824/7684/20 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 27 травня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И В : у квітні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору за № б/н від 28 липня 2009 року ОСОБА_1 отрималакредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до змісту позовної заяви, договір складається з анкети - заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Банк зазначає, що відповідач не виконує належним чином зобов`язання щодо своєчасного повернення грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 31 січня 2018 року становить 117 000,00 грн., тому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь дану заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 липня 2009 року та судові витрати в розмірі 1762,00 грн. судового збору. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. В своїй апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом помилково застосовано встановлену законом позовну давність до даних правовідносин, оскільки суд першої інстанції не перевірив належним чином строк дії кредитної картки. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений ст. 257 ЦК України термін позовної давності на момент звернення позивача за цим позовом сплинув. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір без номера (анкета-заява) від 28 липня 2009 року на отримання грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Указаним договором передбачено, що клієнт ознайомлений та погоджується з «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою», а також «Тарифами банку», які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Відповідно до п. 2 «Умов надання банківських послуг» договір про надання банківських послуг, кредитний договір складається з заяви позичальника, пам`ятки клієнта, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою і тарифами. Для виконання послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначений у заяві та в пам`ятці клієнта. Позичальник, в свою чергу, зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, у порушення умов договору відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконує, в результаті чого станом на 31 січня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 117000,00 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9965,95 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 107034,05 грн. Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ч.2 ст. 625 цього кодексу. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором б/н від 28 липня 2009 року, з якого можна зробити висновок, що з 12 січня 2014 року в ОСОБА_1 була наявна прострочена заборгованість. Оскільки, позивач звернувся до суду із даним позовом у квітні 2018 року, тобто зі спливом строку позовної давності, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про закінчення строку позовної давності правильним та таким, що ґрунтується на умовах договору і обставинах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив строк дії кредитної картки та помилково відмовив у стягненні заборгованості за кредитним договором у зв`язку з пропуском строку позовної давності, судова колегія не приймає до уваги, так як позивачем не надано відомостей щодо строку дії отриманої відповідачем кредитної картки. Посилання АТ КБ «Пиватбанк» на довідку щодо надання кредитних карток відповідно до договору № б/н укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (а.с.61), яка була подана позивачем разом із апеляційною скаргою,не приймається судовою колегією до уваги, оскільки дана довідка подана АТ КБ «ПриватБанк» з порушенням процесуальних строків подання доказів. Відповідно до ч. 2, ч. 4, ч. 8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК) . При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. У позовній заяві уповноваженим представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача. Заявляючи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи за її відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання. Крім того, відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України. За вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом письмових доказів судова колегія приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного позову. За таких обставин, судова колегія вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором заявлені Банком з пропуском строку позовної давності, при цьому позивач не просив поновити строк звернення до суду та не надав суду обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують правильних висновків суду першої. Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: Н.В. Ігнатченко С.А. Голуб