Постанова 4803 № 216/3506/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1810/20 Справа № 216/3506/19 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 216/3506/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР, боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року, яка постановлена суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), - ВСТАНОВИВ : 10 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги. 28 серпня 2019 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області виданий судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування вищевказаного судового наказу. Заява обґрунтована тим, що у заяві про видачу судового наказу вбачається спір про право, крім того ОСОБА_2 з 2012 року за зазначеною в судовому наказі адресою не проживає, судовий наказ та копії документів суд першої інстанції не направляв, що є порушенням норм процесуального права. Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, що виданий 28 серпня 2019 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернуто без розгляду, на підставі п. 6 ст. 170 ЦПК України. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, зобов`язавши суд першої інстанції видати йому заяву про судовий наказ разом із доданими до неї матеріалами та надати час для підготовки заяви про скасування судового наказу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ч.2 ст. 169 ЦПК України, не надіслав йому копію заяви стягувача про видачу судового наказу та додані до неї документи, в зв`язку з чим він виконати вимоги п.5 ч.3 ст. 170 ЦК України, які зазначені в оскаржуваній ухвалі, а саме заперечити чи погодитись з заявою про видачу судового наказу не мав можливості. Вважає, що такі дії суду першої інстанції свідчать про навмисну, незаконну відмову в доступі до правосуддя, що є істотним порушенням норм процесуального права та унеможливлює реалізувати його процесуальні права та виконати процесуальні обов`язки. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції, виходив з того, що заява не відповідає вимогам ч.ч.3, 5 ст.170 ЦПК України, при цьому заявником не назначено його реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, заява не містить наказу, що оспорюється та відомостей про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, також до заяви про скасування судового наказу не додано документу, який підтверджує сплату судового збору. Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України). За частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, крім іншого, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 ч. 1 цієї статті). Згідно із ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є виконавчим документом. З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2019 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ № 216/3506/19 про солідарне стягнення з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс-КР» заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2016 року по 01.06.2019 року у розмірі 4571,65 грн., інфляційні витрати в розмірі 1868,47 грн. та три проценти річних розміром 193,29 грн., судового збору у розмірі 192,10 грн. (а.с. 12). Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу, разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами ОСОБА_1 не отримав. Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 170 ЦПК боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Частиною 3 статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Зокрема, заява про скасування судового наказу має містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; наказ, що оспорюється; зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником. Згідно із п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду (ч. 6 ст. 170 ЦПК України). Звертаючись із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 зазначив, що такий є безпідставним та не відповідає обставинам справи, тому підлягає скасуванню. Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є ЗУ «Про судовий збір». Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 цього закону (в редакції чинній на час подання заяви про скасування судового наказу, жовтень 2019 року) судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу. В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено п.п. 4-2 та визначено, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з січня 2019 року становило 96,05 грн. Цей Закон набрав чинності з дня початку роботи Верховного Суду, тобто з 15 грудня 2017 року. При цьому, пункт 2 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір» виключено на підставі Кодексу України з питань банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018, який набрав чинності 21.04.2019. Так, згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи наведене, Кодекс України з процедур банкрутства введено в дію з 21.10.2019. Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, з дня введення в дію цього Кодексу внесено зміни до таких законодавчих актів України, зокрема, у Законі України "Про судовий збір" пункт 2 частини другої статті 3 виключено. Про необхідність сплати судового збору за заяву про скасування судового наказу зазначено і у п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017, яка діє з 15.12.2017). Разом з цим, наведені положення законодавчих актів дають підстави для беззаперечного висновку про те, що фактично спеціальний закон, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, зокрема стаття 3 якого передбачає об`єкти справляння судового збору, до 21.10.2019 містила п. 2 у ч. 2, за яким судовий збір не справлявся за заяви про скасування судового наказу. Таким чином, на час подання заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу пункт 2 частини 2 статті 3 ЗУ «Про судовий збір» не був виключений, що свідчить про об`єктивне сподівання останнього про відсутність потреби щодо сплати судового збору. Отже, колегія суддів вважає, що відсутність доказів про сплату судового збору заявником ОСОБА_1 у взаємозв`язку із наведеним не може бути беззаперечною підставою для висновку про невідповідність заяви про скасування судового наказу (поданої у відповідний період) вимогам ЦПК України (п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України), що виключає можливість суду постановити ухвалу про повернення такої заяви без розгляду, як це передбачено ч. 6 ст. 170 ЦПК України. Крім цього, така неузгодженість правових норм, на переконання колегії суддів, повинна трактуватись на користь особи, про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Так, у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та N 37943/06), Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. Крім того, Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Між тим, колегія суддів враховує і погоджується з тим, що подана ОСОБА_1 заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам ч. 3 ст. 170 ЦПК України, оскільки не містить реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта. Поряд з цим, інформація щодо цього зазначена у матеріалах справи (а.с.10) Суд апеляційної інстанції вважає, що прийняття заяви про скасування судового наказу, у її редакції від 01.10.2019 року, у даному випадку відповідає завданню цивільного судочинства та конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Інший підхід може бути виявом надмірного формалізму та розцінюватися, як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що зазначалось вище. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням цивільної справи до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року скасувати. Повернути цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітісервіс КР» про видачу судового наказу про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово - комунальні послуги з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року. Головуючий: Судді: