LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807315/334/16-ц

від 26.05.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Дата документу 26.05.2020 Справа № 315/334/16-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 315/334/16 Провадження №22-ц/807/44/20 Головуючий в 1-й інстанції Ярош С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З. СекретарБабенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року, ухвалене в м. Гуляйполе (повний текст рішення складено 08 червня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, Комунального закладу «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про стягнення не нарахованих належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, за одну тарифну тижневу годину педагогічного навантаження з образотворчого мистецтва, надбавки за престижність в розмірі 20%, індексації заробітної плати, як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу; захист трудового права на належні доплати за окремі види педагогічної діяльності, на 20 % надбавку за престижність праці, на індексацію заробітної плати, захист права на отримання справедливого й належного пенсійного забезпечення, стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, відповідно до уточнення в останній редакції від 10.10.2017 року до Відділу освіти, молоді та спорту Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, Комунального закладу «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Гуляйпільської районної ради Запорізької області, Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про стягнення не нарахованих належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, за одну тарифну тижневу годину педагогічного навантаження з образотворчого мистецтва, надбавки за престижність в розмірі 20%, індексації заробітної плати, як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу; захист трудового права на належні доплати за окремі види педагогічної діяльності, на 20 % надбавку за престижність праці, на індексацію заробітної плати, захист права на отримання справедливого й належного пенсійного забезпечення, стягнення моральної шкоди з ціною позову в сумі 358098,97 грн. Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, Комунального закладу «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про стягнення не нарахованих належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, за одну тарифну тижневу годину педагогічного навантаження з образотворчого мистецтва, надбавки за престижність в розмірі 20%, індексації заробітної плати, як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу; захист трудового права на належні доплати за окремі види педагогічної діяльності, на 20 % надбавку за престижність праці, на індексацію заробітної плати, захист права на отримання справедливого й належного пенсійного забезпечення, стягнення моральної шкоди залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції досліджено не весь об`єм доказів наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, не застосоване галузеве законодавство та залишилась не вирішеною частина заявлених позовних вимог. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достовірного, належного та допустимого доказу, що підтверджує покладення на нього іншого виду педагогічної діяльності, а саме наказу чи розпорядження відповідача Комунального закладу «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про призначення позивача на завідування кабінетом трудового навчання і обслуговуючої праці, та за завідування кімнатою зберігання зброї та військового приладдя, шкільними майстернями: з обробітки деревини та обробітки металу. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту», яка передбачає інші види педагогічної діяльності як класне керівництво 20-25 % до тарифної сітки, завідування майстернями 15-20 % від тарифної сітки, навчальними кабінетами 10-15 % з огляду на те, що відсутні докази виникнення у позивача такого права та наявної заборгованості. Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо не нарахування виплат позивачу за одну тарифну тижневу годину педагогічного навантаження як вчителю образотворчого мистецтва, виходить з того, що перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року був викликаний зміною кількості годин з образотворчого мистецтва, а саме проведенням уроків в зведених класах, що не заперечується позивачем, що призвело до зменшення педагогічного навантаження на одну тарифну тижневу годину педагогічного навантаження як вчителю образотворчого мистецтва, що не потребувало письмової згоди позивача, а останній не висловив своєї незгоди, тому відсутні порушення вимог ст.25 Закону України «Про середню освіту». Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення 20 % надбавки за престижність, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є працівником установи, яка фінансується з бюджету і його оплата праці здійснюється відповідно до ст. 98 КЗпП у межах бюджетних асигнувань. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги позивача про нарахування виплат за класне керівництво в 10 класі за 2015-2016 навчальний рік, суд першої інстанції зазначив, що позивач не призначався класним керівником 10 класу, клас якого складав 4 учня, відповідним наказом керівника. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги до відповідачів щодо надання корегуючих звітів форми ОК-5 до фіскальної служби суд першої інстанції виходить з того, що ця вимога ґрунтується на законі, а також тому, що судом не встановлено порушення законних прав позивача. Оскільки судом першої інстанції не встановлено порушень законних прав позивача, що є підставою для застосування ч.1 ст.237-1 КЗпП, позивачу відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Підставою виникнення прав та обов`язків сторін є трудовий договір, оформлений наказом Гуляйпільського районо №94 параграф 6 від 09.07.1987 року про призначення ОСОБА_1 на посаду вчителя трудового навчання та майстра виробничого навчання з кваліфікаційною категорією «спеціаліст другої категорії» в Воздвижівській СШ Гуляйпільського району Запорізької області, що підтверджується записом відомостей про роботу в трудовій книжці. Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Відповідно ч.3 ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу про зарахування працівника на роботу. Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати. Статтею 57 Закону України «Про освіту» передбачені гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним і іншим категоріям установ освіти, зокрема: виплата надбавок до заробітної плати. Статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту» визначено, що розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому закладі здійснюється його керівництвом і затверджується відповідним органом управління освітою. Згідно з п.63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 15.04.1993 року №102, навчальне навантаження між учителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, при наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склалися у закладі з дотриманням КЗпП України. Стаття 6 Закону України «Про оплату праці», визначено, що основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Оплата праці педагогічних працівників проводиться, виходячи із встановлених ставок зарплати (посадових окладів), з урахуванням кваліфікаційної категорії, підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок, передбачених п.п.2445 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 15.04.1993 року №102. Ставки заробітної плати і посадові оклади педагогічних працівників установлюються за наслідками атестації згідно з тарифними розрядами. Місячна зарплата визначається шляхом множення ставки заробітної плати на фактичне навантаження на тиждень і ділення цього добутку на встановлену норму годин на тиждень. Встановлена при тарифікації заробітна плата виплачується педагогічному працівнику щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року. Тарифікація педагогічних працівників навчальних закладів є визначальною умовою оплати праці в навчальному закладі. Під час тарифікації визначається обсяг педагогічного навантаження кожного педагогічного працівника, встановлюються доплати та надбавки і розраховується фонд оплати праці на місяць. На підставі тарифікаційного списку визначається потреба в коштах для виплати зарплати педагогічним працівникам на навчальний рік. Кожного року станом на 1 вересня поточного навчального року проводиться тарифікація педагогічних працівників. У ході тарифікації між педагогічними та іншими працівниками, які здійснюватимуть викладацьку роботу, розподіляється тижневе навантаження, встановлюються доплати, надбавки, підвищення та інше. Враховуючи наведене належними та допустимими доказами на підтвердження вимог, щодо стягнення компенсації за несвоєчасно виплачені складові частини заробітної плати по окремим видам педагогічної діяльності, а саме за завідуванням кабінетом трудового навчання і обслуговуючої праці, за завідування військовим кабінетом, за завідування кімнатою зберігання зброї і військового майна, недорахованої доплати за завідування двома шкільними майстернями є відповідні щорічні накази про призначення, які позивачем надані не були, а відповідачем КЗ «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області їх наявність заперечується. Призначення позивача завідувачем відповідно до наказу №63 від 30.08.1987 року та наказу №2 від 02.09.2002 року, не свідчить про виконання ним аналогічних обов`язків завідувача у 2003-2019 роках. Посилання позивача на ст.25 Закону України «Про загальну середню освіту», яка передбачає інші види педагогічної діяльності як класне керівництво 20-25 % до тарифної сітки, завідування майстернями 15-20 % від тарифної сітки, навчальними кабінетами 10-15 % є хибними з огляду на те, що це право носить загальний характер для невизначеного кола працівників освіти, яке може бути реалізоване лише оформленням за наказом чи розпорядженням щодо конкретного працівника. Згідно з частинами першою та другою статті 14 Закону України «Про загальну середню освіту», наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не повинна перевищувати 30 учнів. У загальноосвітніх навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, кількість учнів у класах визначається демографічною ситуацією, але повинна становити не менше п`яти осіб. При меншій кількості учнів у класі заняття проводяться за індивідуальною формою навчання. Міністерство освіти і науки України своїм листом від 23.10.2000 №1/9-435 роз`яснило органам управління освітою, що для забезпечення права громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти в класах з кількістю до п`яти учнів, що не дозволяє організувати навчання у самостійних класах, може бути організоване в класах-комплектах (комбінованих, з`єднаних класах). Так, ОСОБА_1 фактично проводив 2 тижневих години образотворчого мистецтва (2 по 45 хвилин на тиждень) у 5, 6 та 7 класах, так, як у 7 класі 2015-2016 навчального року, 6 класі 2014-2015 навчального року та у 5 класі 2013-2014 навчального року, контингент учнів складав 4 чоловіки. Тому з метою економії бюджетних коштів було запроваджене зведення класів з фізкультури, образотворчого мистецтва, музики та основ здоров`я. Відповідно у 2013-2014 навчальному році вчитель фактично проводив один урок у 5-6 класі (зведений), та один урок у 7 класі, у 2014-2015 році один урок у 5-6 класах (зведений) та один урок у 7 класі, та 2015-2016 році один урок у 5 класі, та 1 урок у 6-7 класах (зведений). Таким чином, оплата годин, проводилась відповідно фактично проведеної кількості уроків за академічним часом, за 2 години. Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, то фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Аналогічні положення містяться в ст.13 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Таким чином, оплата праці позивача, який працює в бюджетній установі КЗ «Воздвижівська загальноосвітня школа II - III ступенів» Гуляйпільської районної ради визначається актами Кабінету Міністрів України. Постановою КМУ «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам, дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних закладів, вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування» №373 від 23.03.2011 року, зі змінами, внесеними постановою КМУ №88 від 25.03.2014 року «Про внесення змін до пункту 1 постанови КМУ від 23.03.2011 №373» встановлено надбавку у граничному розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних закладів, вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування. Розмір надбавки встановлюється керівником закладу (установи) у межах фонду оплати праці. Надбавка встановлюється на весь обсяг навчального навантаження, що виконується працівником. Як вбачається з п.8 роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік вислугу років, надбавок і доплат, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування. Таким чином, розмір надбавки вчителів встановлюються на весь обсяг навчального навантаження, що ними виконується, керівником закладу (установи), в межах фонду праці. Згідно ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Стаття 51 Бюджетного кодексу України регламентує обов`язок керівників бюджетних установ утримувати чисельність працівників та здійснювати фактичні видатки на заробітну плат,у включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Відповідно до письмових пояснень директора КЗ «Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, наданих на виконання ухвали суду від 14 квітня 2020 року про витребування розрахунків невиплачених позивачу сум, індексація заробітної плати за квітень, травень, червень, липень, грудень 2014 року виплачена у повному обсязі з такими особливостями: за квітень-червень 2014 року нарахована і виплачена у серпні 2014 року у сумі 135,20 грн.; за липень 2014 року індексація не нараховувалась, так як працівник ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці, (наказ по школі від 25.06.2014 № 25 к/тм); за грудень 2014 року індексація нарахована і виплачена у серпні 2015 року у сумі 235,07 грн. Таким чином сума невиплаченої індексації заробітної плати за квітень-липень та грудень 2014 року працівнику ОСОБА_1 виплачена у повному обсязі. Індексація заробітної плати за 2015 рік виплачена у повному обсязі з такими особливостями: із січня по жовтень 2015 року не нараховувалася, у зв`язку із відсутністю бюджетних призначень, далі у листопаді-грудні 2015 року індексація нарахована виплачена в повному обсязі. Виплата надбавок за вислугу років працівнику ОСОБА_1 проводилась у повному обсязі за весь витребуваний період (дані за 2005 - 2009 роки знаходяться в архіві Воздвижівської сільської ради) 2010 рік - 2903,78 грн.; 2011 рік - 3138,67 грн.; 2012 рік -4481,70 грн.; 2013 рік - 4683,55 грн.; 2014 рік - 5112,76 грн.; 2015 рік - 5361,21 грн.; 2016 рік - 5773,67 грн.; 2017 рік - 10261,22 грн.; 2018 рік - 12492,00 грн.; 2019 рік - 12861,26 грн. Таким чином, сума невиплаченої надбавки за вислугу років працівнику ОСОБА_1 з січня 2005 року до 29 травня 2019 року відсутня. Набавка за престижність праці була встановлена педагогічним працівникам з 2011 року. (Постанова КМУ від 23 березня 2011 р. №373 зі змінами.) Сума невиплаченої надбавки за престижність праці відсутня. Всім іншим вимогам та доводам позивача суд дав належну оцінку та вірно відмовив в позові за недоведеністю наявності порушених прав позивача. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку. Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29 травня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повна постанова складена 27 травня 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»