Постанова 4814 № 554/7617/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/7617/19 Номер провадження 22-ц/814/1407/20Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Ачкасовій О. Н. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2020 року, ухвалене суддею Чувановою А.М., повний текст рішення складено 16 березня 2020 року у справі за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, - В С Т А Н О В И В: 21 серпня 2019 року Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 54 252,60 грн. та сплачений судовий збір в сумі 1921 грн. Позовна заява мотивована тим, що 15.09.2014 року о 08:10 год. в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: «ДЕУ Ланос», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 державний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 . Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2016 року відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_3 НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були завдані тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкої тяжкості. Вартість витрат на лікування потерпілої становить 1730,12 гривень. Крім того, в результаті ДТП потерпіла зазнала шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності (з 16.09.2014 року по 29.09.2914 року), що складає 1462,90 грн. Також, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 були завдані значні механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту яких складає згідно звіту №078/14 від 30.10.2014 року 50 000 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Ніссан Мікра, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС/9463498). На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про ДТП від 01.10.2014 року та з заявою про виплату відшкодування від 17.02.2015 року. Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилася на основі виписки із історії хвороби № НОМЕР_5 , фіскальних чеків на придбання ліків та медичних приладів, розрахунку №1 від 25.02.2016 року відшкодування шкоди у зв`язку з лікуванням потерпілого, довідки про термін тимчасової непрацездатності, розрахунку шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілого від 02.01.2016 року, звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 30.10.2014 року, наказу №6585 від 19.09.2016 року, довідки №1 від 28.07.2016 року. Загальний розмір витрат МТСБУ, з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди, складає 54 252,60 грн. Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 53 193,02 грн., які складаються із суми відшкодування шкоди, у зв`язку із лікуванням потерпілого 3 193,02 грн., із лікуванням потерпілого 1730,12 грн., вартості шкоди завданої автомобілю потерпілого 50 000 грн. Крім того, позивачем були сплачені послуги аварійного комісара в розмірі 1059,58 грн. Відповідач вказаної суми відшкодування не сплатив позивачу. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 54 252,60 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позову Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі не був належним чином доведений позивачем. З матеріалів справи зрозуміло, що перерахування даних коштів мала здійснювати банківська установа, а це означає, що основними належними доказами повинні бути банківські документи, що підтверджують такий факт. Проте, такі документи позивачем не долучено до позову та не надано на запит суду. Додані позивачем документи викликають обґрунтований сумнів як належні докази з точки зору однозначного встановлення на їх підставі факту здійснення позивачем безпосередньої сплати ОСОБА_3 відповідного страхового відшкодування. Суд взяв до уваги посилання сторони відповідача з приводу ненадання позивачем оригіналу або належним чином завіреної копії платіжного доручення на сплату регресної суми ОСОБА_3 , посилання на відсутність даних про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 як у постанові суду, так і у довідці правоохоронного органу; на прохання ОСОБА_3 у заяві від 17.02.2015 року здійснити належне відшкодування шляхом перерахування коштів на її розрахунковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ № НОМЕР_6 , тоді як сплачено їй згідно із платіжним дорученням від 25.08.2016 року на картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 . Розбіжності містяться також у копії платіжного доручення від 25.08.2016 року на суму 53 193,02 грн. замість 52 927,05 грн. по даних АТ КБ «ПриватБанк», в якому вказано наказ №6585 від 28.07.2016 року замість наказ згідно змісту позову - №6585 від 19.08.2016 року), тому суд першої інстанції визнав неналежними надані доказами. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №320/375/16-ц. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги аварійного комісара у розмірі 1059,58 грн., то суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено право МТСБУ вимагати відшкодування вартості витрат за послуги аварійного комісара, у зв`язку з тим, що такі витрати не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків, ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду, а тому суд не вбачає підстав для відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_1 вартості витрат за послуги аварійного комісара в сумі 1059,58 грн. та відмовив у задоволенні позову і в цій частині. В апеляційній скарзі позивач Моторно (транспортне) страхове бюро України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що 25 серпня 2016 року згідно платіжного доручення № 6585рв МТСБУ здійснило перерахування грошових коштів на картковий рахунок потерпілої ОСОБА_4 суми відшкодування шкоди, завданої незастрахованою особою відповідачем, у розмірі 53 193,02 грн. Даний факт підтверджується й відомостями, наданими АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування МТСБУ вказаної суми страхового відшкодування на рахунок потерпілої ОСОБА_4 . Різниця в сумах 53 193,02 грн. згідно платіжного доручення та зарахованої суми 52 927,05 грн. на рахунок потерпілої ОСОБА_4 полягає у тому, що АТ КБ «ПриватБанк» стягує 0,5% від суми за перерахунок грошових коштів. Таким чином, вважає висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту здійснення страхового відшкодування, є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 15.09.2014 року о 08:10 год. в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: «ДЕУ Ланос», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та Ніссан ОСОБА_6 , державний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 . Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 , який постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2016 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП ( а.с. 4). Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Ніссан Мікра державний номер НОМЕР_2 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АС/9463498) (а.с. 8). На дату скоєння ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У результаті ДТП з вини ОСОБА_1 був пошкоджений автомобіль Ніссан Мікра, державний номер НОМЕР_2 , завдані механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту яких складає згідно звіту №078/14 від 30.10.2014 року 50 000 грн. (а.с. 17-22). У позові позивач зазначає, що пасажиру автомобіля Ніссан Мікра, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були завдані легкі тілесні ушкодження, вартість витрат на лікування потерпілої становить 1730,12 грн. та в результаті ДТП потерпіла зазнала шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності (з 16.09.2014 року по 29.09.2914 року), що складає 1462,90 грн. Як встановив суд першої інстанції, представник МТСБУ обґрунтовував право регресу позивача фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування потерпілій особі шляхом перерахування відповідної суми ОСОБА_3 . На підтвердження цього факту представник позивача надав копію наказу №6585 від 19.08.2016 року (а.с. 34), копію платіжного доручення №6585рв від 25.08.2016 року про сплату страхового відшкодування згідно наказу №6585 від 28.07.2016 року ОСОБА_3 на картковий рахунок № НОМЕР_7 АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 53193,02 грн. (а.с. 78). Проте, відповідач висловив свої сумніви у достовірності та належності наданих доказів по справі. Судом першої інстанції за клопотанням сторони відповідача були витребувані докази у позивача та АТ КБ «ПриватБанк». МТСБУ надіслав до суду копію заяви ОСОБА_3 від 30.06.2016 року про зміну реквізитів отримувача регламентної виплати на картку в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 (а.с. 103). Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» картка № НОМЕР_7 належить ОСОБА_3 . За останні три роки відсутнє зарахування у розмірі 53 193,02 грн. На картку № НОМЕР_7 29.08.2016 року є зарахування коштів у розмірі 52 927,05 грн. згідно наказу №6585 від 28.07.2016 року ОСОБА_3 , відправник даного платежу МТСБУ (а.с. 142). Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові про стягнення у порядку регресу страхового відшкодування всього у розмірі 53193,02 грн. (50 тис. грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля, відшкодування шкоди у зв`язку із лікуванням потерпілої у розмірі 1730,12 грн., шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілої, у розмірі 1462,90 грн.), виходячи з наступного. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.2 цієї статті). Згідно з підпунктом а) пункту 41.1 статті 41 МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно з пунктом 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. По справі вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що згідно платіжного доручення від 25 серпня 2016 року № 6585рв МТСБУ перерахувало ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 53 193,02 грн на її банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією цього платіжного доручення (а.с. 78). Проте, судом першої інстанції безпідставно визнано це платіжне доручення неналежним доказом, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив факт надходження на рахунок потерпілої особи ОСОБА_3 страхового відшкодування згідно вказаного платіжного доручення, потерпіла особа ідентифікована із зазначенням коду, невідповідність номеру наказу МТСБУ про відшкодування шкоди та невідповідність дати наказу не вплинуло на факт перерахування банком потерпілій особі вказаного страхового відшкодування, невідповідність розміру перерахованого страхового відшкодування логічно пояснюється зняттям банком 0,5% від суми за перерахунок грошових коштів. Ксерокопія платіжного доручення від 25.08.2016 р. містить штамп «Укрексімбанку» про проведення банком платежу, засвідчена належним чином представником позивача у відповідності до вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України, тому не викликає сумнівів у належності та достовірності. Крім цього, посилання суду першої інстанції на відсутність даних про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 як у постанові суду, так і у довідці правоохоронного органу, то в цій частині із матеріалів справи вбачається, що у довідці Державтоінспекції МВС України про ДТП від 15.09.2014 р. дійсно значаться травмованими потерпілі пасажири автомобілів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 3), проте у повідомленні про ДТП, яке надається водієм НОМЕР_8 у разі оформлення матеріалів ДТП співробітниками Державтоінспекції МВС України, від 07.10.2014 р. значаться потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 5). До позову надано виписний епікриз хворої ОСОБА_3 від 21.09.2014 р. (а.с. 12), листок непрацездатності ОСОБА_3 у період з 15.09.2014 р. по 21.09.2014 р. (а.с. 13), розрахунок №1 від 25.07.2016 р. про відшкодування шкоди у зв`язку із лікуванням потерпілого всього у розмірі 1730,12 грн. (а.с. 14), розрахунок шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілої ОСОБА_3 від 28.07.2016 р. у розмірі 1462,90 грн. (а.с. 15). Вбачається, що МТСБУ прийняло як належні докази про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , а саме виписний епікриз хворої та листок її непрацездатності, та провело відповідні розрахунки, які у послідуючому були сплачені ним на її користь. Відповідачем вказані докази не були належним чином спростовані, тому апеляційний суд у складі колегії суддів з викладених вище міркувань не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині. З цих підстав апеляційній суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення дав неправильну правову оцінку наданим доказам по справі та прийшов до помилкового висновку про відмову у позові про стягнення страхового відшкодування всього у розмірі 53 193,02 грн. У відзиві на позовну заяву (а.с. 70-71) відповідач визнає, що у відповідності з пунктом 38,2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що передумовою для регресного позову страховика (у даному випадку позивача) є виключно факт виплати страхового відшкодування у розмірі, що просить стягнути позивач. Факт виплати страхового відшкодування у розмірі 53 193,02 грн. позивачем доведено, тому підлягає стягненню у порядку регресу з відповідача. Щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги аварійного комісара у розмірі 1059,58 грн., то апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до наступних висновків. Згідно з пунктом 40.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону. Відповідно до пункту 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року № 5417, залучення представника МТСБУ для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ. Згідно з пунктом 41.4. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону. Із матеріалів даної справи вбачається, що згідно платіжного доручення №8705 від 15.12.2016 р. на підставі рахунку виконаних робіт МТСБУ перерахував 1059,58 грн. аварійному комісару ТОВ ЮА «Вікторія» в рахунок оплати його послуг, наданих згідно з умовами договору (а.с. 36). Проте, відповідач у відзиві на позов, вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення вказаних витрат, оскільки вони фактично були перераховані 15.12.2014 р. на користь ТОВ «Юридичне агенство «Вікторія» (а.с. 36), а позов подано до суду 21.08.2019 р., тобто майже через 5 років. З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги аварійного комісара у розмірі 1059,58 грн. саме з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Крім цього, при ухваленні судового рішення у справі, суд першої інстанції не дав правової оцінки клопотанню відповідача у відзиві на позов щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо інших позовних вимог. Так, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.11.2019 р. у справі № справа № 202/4716/15-ц, провадження № 61-16306св18, вказав, що відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України). Первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно. Спеціальний Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. За змістом цього Закону страхове відшкодування, яке за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик виплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов`язанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обов`язкового страхування відповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов`язанні. Отже, з урахуванням зазначеного та з огляду на положення частини шостої статті 261 ЦК України моментом початку позовної давності для регресної вимоги страховика в правовідносинах буде день виконання основного зобов`язання і фактично день припинення цього зобов`язання належним виконанням - день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов`язанні). Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, по даній справі вбачається, що страхове відшкодування сплачено потерпілій особі 25.08.2016 р., а з позовом до суду позивач звернувся 21.08.2019 р., тобто в межах загального строку позовної давності і у даному випадку цей строк позивачем не пропущено. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.1, п. 3. ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. По справі вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмір 2 881,50 грн. при подачі апеляційної скарги (а.с. 191). Позивачем при пред`явленні позову не було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., що залишилося поза увагою суду першої інстанції, вбачається, що секретарями суду складено акт про відсутність доказів про сплату судового збору при надходженні позову до суду (а.с. 45). У разі задоволення позову у розмірі 53 193,02 грн. з відповідача на користь держави підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір у розмірі 1883,48 грн., оскільки не був сплачений позивачем при подачі позову. У разі часткового задоволення позову рішенням апеляційного суду підлягає стягненню частково з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 2 825,31 грн. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3, 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3,4 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення. Позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування задовольнитичастково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 53 193,02 грн. У задоволенні позову Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягненнявитрат за послуги аварійного комісара у розмірі 1059,58 грн. відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1883,48 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 825,31 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов /підпис/ /підпис/ /підпис/