Постанова Одеський апеляційний суд № 521/20085/17

Номер провадження: 22-ц/813/2613/20 Номер справи місцевого суду: 521/20085/17 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Михайлюка О.А., - в с т а н о в и в: У грудні 2012 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, в якому просило звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки AUDI А3, 2005 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом передачі у власність ТОВ «Українська факторингова компанія» в рахунок погашення зобов`язань за кредитним договором № 929-08Ф від 01.07.2005 року, що складають: 1 548 472,74 гривень, зобов`язати ОСОБА_2 передати ТОВ «Українська факторингова компанія» предмет застави - автомобіль марки AUDI A3, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номери агрегатів - НОМЕР_2 з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Вимоги обґрунтовувались тим, що відповідно до укладеного договору № 929-08Ф від 01.07.2005 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ «Надія», остання сторона отримала грошові кошти у розмірі 622 000,00 грн., в забезпечення зобов`язання був укладений договір застави, предметом якого був спірний автомобіль. В наслідок укладення договору відступлення права вимоги позивач - ТОВ «Українська факторингова компанія» став кредитором, проте як стало відомо позивачу право власності на спірний автомобіль перебуває не у боржника а у третьої особи ОСОБА_2 , відповідача за вищевказаною справою, що й стало підставою звернення до суду, задля відновлення порушених прав. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2018 року позов ТОВ «Українська факторингова компанія» задоволено, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки AUDI А3, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номери агрегатів НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом передачі у власність ТОВ «Українська факторингова компанія» в рахунок погашення зобов`язань за кредитним договором № 929-08Ф від 01.07.2005 року, що складають: 1 548 472,74 гривень в тому числі сума простроченого основного боргу - 365 257,74 гривень, сума нарахованих процентів - 9 715,86 гривень, сума прострочених процентів - 1 173 499,14 гривень, зобов`язано ОСОБА_2 передати ТОВ «Українська факторингова компанія» предмет застави - автомобіль марки AUDI A3, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номери агрегатів НОМЕР_2 з комплектом ключів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якої просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Українська факторингова компанія» відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначає, що суд розглянув справу за відсутності відповідачки, яка не була сповіщена про розгляд справи, також, як зазначає апелянт неправильно застосовані норми матеріального права, не залучено ТОВ «Надія», та не вирішені питання стосовно майна під час визнання підприємства банкрутом. У своєму відзиві ТОВ «Українська факторингова компанія», зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованими, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а також просить справу розглянути за відсутності представника (а.с. 135-137). Сторони про розгляд справи на 20 травня 2020 року були сповіщені належним чином (а.с. 132. 139-140). Від представника ТОВ «Українська факторингова компанія» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 133). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання відкладення розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду у повному обсязі зазначеним вимогам не відповідає з наступних підстав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом звернення стягнення на предмет застави і передачі його у власність позивачу. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до укладеного договору № 929-08Ф від 01.07.2005 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ «Надія» остання сторона отримала грошові кошти у розмірі 622 000,00 грн., в забезпечення зобов`язання був укладений договір застави, предметом якого був спірний автомобіль (а.с. 5-10). 29.04.2007 року ОСОБА_3 придбала у ТОВ «Надія», спірний транспортний засіб, що підтверджується договором № 2007020 (а.с. 65-72). ОСОБА_2 придбала автомобіль у ОСОБА_3 04.10.2014 року, що підтверджується довідкою рахунком (а.с. 62-64). В наслідок укладення договору відступлення права вимоги № 3 та Договорами забезпечення до Договору Факторингу № 46 від 17 листопада 2016 року позивач - ТОВ «Українська факторингова компанія» набув усі Права Вимоги за Договором забезпечення, перелік яких наведено у розділі 4 цього Договору (а.с.11-14). Відповідно до реєстру Боржників до Договору Факторингу№ 46 від 17 листопада 2016 року п.8 визначений і договір № 929-08Ф від 01.07.2005 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ «Надія» (а.с.13). Таким чином, ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло статусу Заставодержателя відносно предмета застави - автомобіля марки AUDI А3, 2005 року випуску, про що зроблено запис в Державному реєстрі (а.с.17-18). Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Сторони, підписавши договір застави транспортного засобу, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду заставодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет застави. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором. Звернення стягнення на предмет застави відповідно до частини першої статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Відповідно до договору застави транспортного засобу розділом 5 передбачені підстави задоволення вимог заставодержателя (а.с. 9-10) . Відповідно до п.5.2 задоволення вимог Заставодержателя здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса. При цьому п. 5.3.;5.4 передбачена реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено цим договором. І лише, якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися,предмет застави може бути за згодою заставодержателя та Заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною. Таким чином, колегія суддів приходить висновку про те, що передача рухомого майна, а саме легкового автомобіля, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність ТОВ «Українська факторингова компанія» в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставлене майно, який здійснюється без звернення до суду. У відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави є неприйнятним, а тому і відсутні підстави для задоволення позову. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18), висловлений з розгляду справи за подібними правовідносинами з приводу забезпечувальних правовідносин за договором іпотеки. Доводи апеляційної скарги про те, що справа була розглянута за відсутності ОСОБА_2 , яка не була сповіщена належним чином, колегія суддів вважає такими,що знайшли своє підтвердження з тих підстав, що матеріали справи не містять жодного сповіщення відповідача, а судова повістка, яка повернулась до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання, не дає підстави вважати про належно сповіщення сторони у відповідності до процесуального закону (а.с. 36). Інші доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Надію» не було залучено до участі у справі, що судом порушені норми матеріального права та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, з тих підстав, що колегія суддів прийшла висновку про скасування рішення з тих підстав, що відповідно до положень договору застави транспортного засобу від 14 квітня 2006 року, предмет застави може бути переданий у власність заставодержателя лише у випадку, якщо публічні торги оголошені такими, що не відбулися, однак при цьому позивачем взагалі не надано доказів, які б свідчили про проведення аукціону з реалізації зазначеного предмету застави. За таких підстав, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2018 року скасувати, прийняти постанову. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» в рахунок погашення зобов`язань за кредитним договором № 929-08Ф від 01.07.2005 року, та про зобов`язання ОСОБА_2 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» предмет застави - автомобіль марки AUDI A3, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номери агрегатів НОМЕР_2 з комплектом ключів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 27 травня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра