Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.000385

УХВАЛА 26 травня 2020 року Київ справа №1.380.2019.000385 адміністративне провадження №К/9901/12426/20 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М.Б., судді - Гімон М.М., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (правонаступника Головного управління ДФС у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000385 за позовом Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, УСТАНОВИВ: 5 травня 2020 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000385. Касаційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Всупереч вимог частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено - 1921 грн. Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 14181,14 грн та подати до Верховного Суду документ, який це підтверджує. Отримувач коштів - УК у Печерському районі /Печерський район/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897 Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) - 899998 Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету - 22030102 Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (дата оскаржуваного рішення) по справі ________ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа). Крім того, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Відповідно до пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права; - спірні питання виникали у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях (що може бути визнано як порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права), або надали, як на думку скаржника, неправильно. Колегія суддів вважає, що наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, із змісту якої витікає - залишення касаційної скарги без руху з наданням строку для усунення недоліків. Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000385 залишити без руху.

2. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, для усунення зазначеного недоліку десятиденний строк з дня закінчення строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID19). Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: підписМ. Б. Гусак підписМ. М. Гімон підписЄ .А. Усенко