Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3177/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3177/19 пров. № А/857/3877/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Ксензюком А.Я., час ухвалення судового рішення 10 год 39 хв у м. Луцьку, час складання повного тексту судового рішення 21 лютого 2020 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дій протиправними, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» (далі - ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ», позивач, товариство) звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) щодо включення Товариства до переліку підприємств, які відповідають Критеріям ризиковості платника податків відповідно до рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (далі ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації, викладене в протоколі №73 від 18.07.2019. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області падало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, з покликанням на положення п.61.1 ст.61, п.п.62.1.2 п.62.1 ст.62, п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України (далі ПК України) зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що способом здійснення контролю є зокрема, здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження проміжного рішення податкового органу, обрав спосіб захисту своїх прав, який суперечить закону. Відповідач доводить, що інформація, яка надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії по здійсненню такого контролю не визнані протиправними у встановленому законом порядку, що в свою чергу зумовлює те, що комісією ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, правомірно прийнято рішення про внесення до переліку ризикових платників податків позивача, яке затверджене протоколом №247 від 18.07.2019. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що рішенням комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, оформленого протоколом №44 від 15.05.2019, зупинено дію рішення комісії ГУ ДФС у Львівській області про включення ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до переліку ризикових платників, шляхом виключення даного суб`єкта господарювання із переліку ризикових платників. Підставою для ухвалення такого рішення стала ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 по справі №1.380.2019.002024 про забезпечення позову ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до ГУ ДФС у Львівській області, ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії шляхом зупинення дії рішення комісії ГУ ДФС у Львівській області, викладеного в протоколі №247 від 31.07.2018 про включення ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до переліку підприємств, які відповідають Критеріям ризиковості платника податків в частині, що стосується ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ», до набрання законної сили судовим рішенням у справі №1.380.2019.002024. 18.07.2019 комісія ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення, оформлене протоколом №73 про внесення ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до переліку платників податків, яким товариство було включено до переліку ризикових платників АІС «Податковий блок» у зв`язку з тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду №857/6244/19 від 17.07.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Волинській області було задоволено, а ухвалу про забезпечення позову скасовано. Вважаючи таке рішення Комісії протиправним, Товариство звернулось з даним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до витягу з протоколу засідання комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №73 від 18.07.2019, комісією прийнято рішення про включення ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до переліку ризикових платників АІС «Податковий блок» на підставі п.п.1.6 п.6 Критеріїв, а не про поновлення дії рішення комісії ГУ ДФС у Львівській області, викладене в протоколі №247 від 31.07.2018, про включення ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до переліку ризикових платників. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Згідно ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно дефініції, наведеної у статі 4 КАС України, адміністративна справа це, зокрема, переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Статтею 5 КАС України кожній особі гарантовано право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Зі змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Задоволення адміністративного позову є можливим у разі встановлення судом того факту, що оспорювані позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених ч.2 ст.2 КАС України та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний, зокрема, надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішуючи адміністративний позов щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд повинен враховувати положення статті 19 Конституції України, зокрема, про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Згідно п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Порядок зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН затверджено постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (далі - Порядок № 117). Пунктом 5 Порядку №117 передбачено, що ПН/РК, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено ПН/РК, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких ПН/РК зупиняється (п.6 Порядку №117). Відповідно до п.10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що критерії ризиковості платника податку сформовано листом ДФС України №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018. При цьому, згідно п.п.1.6 п.1 Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117. Лист Міністерства фінансів України №26010-06-5/28170 від 31.10.2018, згідно якого Міністерство фінансів України погоджує критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом ДФС України №3104/4/99-99-07-05-04-13 від 29.10.2018, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця, колегія суддів вважає неналежним доказом погодження Міністерством фінансів України Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДФС України №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018, оскільки з вказаного листа неможливо встановити, що він стосується Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДФС України №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018, а п.10 Порядку №117 передбачено право Мінфіну або погодити, або надіслати ДФС на доопрацювання надіслані на погодження Критерії ризиковості платника податку, при цьому не передбачено право Мінфіну погоджувати такі критерії з умовами. Проте, доказів дотримання ДФС умов погодження Мінфіном таких критеріїв матеріали справи не містять та таких доказів не надано відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм. Намагання регулювати спірні правовідносини листами суперечить положенням ч.1 ст.7 та ч.1 ст.23 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Колегія суддів зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, як правильно вказав суд першої інстанції. Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та інших осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Оскільки критерії ризиковості платника податків не затверджені нормативно-правовим актом, а існують виключно у формі інформаційного листа №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі критерії взагалі не є затвердженими в установленому чинним законодавством порядку, а тому відповідач протиправно прийняв рішення про віднесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Разом з цим, доводи відповідача про те, що факт внесення позивача до переліку підприємств з ознаками ризиковості не створює жодних правових наслідків для підприємства та в жодному разі не створює перешкод для діяльності підприємства як суб`єкта господарювання є необґрунтованими, оскільки оспорюване рішення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних і це створить перешкоди у здійсненні господарських операцій, що підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що реєстрація всіх податкових накладних поданих після прийняття оспорюваного рішення зупинена та в подальшому прийняті рішення про відмову в їх реєстрації. У зв`язку з цим, рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, про внесення ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості не може вважатись таким, що не порушує прав позивача, оскільки таке рішення перешкоджає провадженню його господарської діяльності. З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, про внесення ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів. При цьому, обираючи спосіб відновлення порушеного права, суд першої інстанції вірно звернув увагу на наступне. Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право. При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб`єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною. Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Аналізуючи наведені вище положення процесуальної норми, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії. Згідно ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «

50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадження, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)». Крім того, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.07.2018 по справі №806/2254/15, від 01.03.2018 по справі №826/22282/15, від 29.03.2018 по справі №816/303/16, від 03.05.2018 по справі №815/6881/16, від 13.06.2018 по справі №815/6768/15. Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення про внесення ТзОВ «ТД «ГАЛ-КАТ» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20.11.2019 по справі №480/4006/18, з огляду на таке. У зазначеній постанові Верховний Суд, посилаючись на аналогічну правову позицію щодо застосування норм матеріального права у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №826/1902/15, від 18.09.2018 по справі №818/398/15, дійшов висновку, що дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому ПК України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Однак, колегія суддів зазначає, що предмет спору у справах №826/1902/15 та №818/398/15 інший, ніж у справі, що переглядається, оскільки Товариство в цих справах оскаржувало дії податкового органу щодо внесення в інтегровану автоматизовану інформаційну систему «Податковий блок» інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом такої перевірки та просило зобов`язати податковий орган відновити в обліковій картці платника та в усіх електронних системах показники декларацій з ПДВ в частині визначених Товариством показників податкових зобов`язань та податкового кредиту. Визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про включення товариства до переліку ризикових платників податків предметом спору у зазначених вище справах, на які послався Верховний Суд, не було. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття податковим органом у цьому випадку саме рішення передбачено Критеріями ризиковості платника податків, а віднесення за таким рішенням особи до переліку ризикових платників податків Порядком №117 імперативно визначено підставою для зупинення реєстрації будь-яких податкових накладних такого платника податків. Винятків з цього правила не існує. Зупинення ж реєстрації податкових накладних беззаперечно порушує права та інтереси платника податків. У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття податковим органом рішення про віднесення до переліку ризикових платників податків безумовно впливає на права та інтереси Позивача, а тому останній відповідно до статті 5 КАС України має право на звернення до суду з позовом про оскарження такого рішення і на судовий захист шляхом визнання такого рішення протиправним і його скасування, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним і дієвим у спірних правовідносинах. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року по справі №140/3177/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 27.02.2020.