Постанова 4857 № 500/380/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/380/20 пров. № А/857/4533/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.., з участю секретаря судового засідання Гавгун С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Осташ А.В., час ухвалення рішення - 15:24:56, місце ухвалення рішення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення - 17.03.2020 року, ВСТАНОВИВ: ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому із врахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 16.01.2020 року № ТР1549/790/АВ/ТД-ФС. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що в ході інспекційного відвідування зі сторони інспектора управління Держпраці в Тернопільській області мали місце порушення вимог п. п. 19, 20 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок № 823), які виразились в тому, що фактично інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проводилось 14.11.2019 року, а акт про це був складений лише 27.11.2019 року. Суд також зазначив, що відповідачем при проведенні інспекційного відвідування також не було враховано того факту, що позивачем був укладений цивільно-правовий договір про надання послуг із ОСОБА_2 від 15.10.2019 року і умови цивільного договору чітко встановлюють, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими особами на позивача у розмірі 125190,00 грн. відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством, висновки контролюючого органу спростовані під час судового розгляду матеріалами справи та встановленими судом обставинами, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції здійснено помилкове трактування фактів, зокрема зазначає про те, що 14.11.2019 року було розпочато та здійснено спробу проведення інспекційного відвідування та було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з відсутністю суб`єкта господарювання за місцем здійснення діяльності та відсутності документів, які унеможливлювали проведення заходу державного контролю, через що інспекційне відвідування було зупинене до 26.11.2019 року, в подальшому на підставі зібраних матеріалів 27.11.2019 року інспектором було складено акт інспекційного відвідування , а тому вважає безпідставними висновки суду, що такий акт складався без фактичного проведення перевірки та з порушеннями Порядку №

823. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд матеріалів інспекційного відвідування, однак ним не було надано жодних документів, які б спростовували факти, встановлені інспекційним відвідуванням. Апелянт також вказує на той факт, що позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд матеріалів, не надав укладеного між ним та ОСОБА_2 цивільно-правового договору, а тому виникають сумніви щодо існування цього договору на момент проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з чим вважає такий доказ недопустимим. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення, вважає вимоги та доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановив суд, до Управління Держпраці в Тернопільській області для розгляду надійшов лист-звернення ОСББ «Вершина» від 07.11.2019 року № 10/11-19 щодо можливого порушення трудового законодавства з питань праці у ФОП ОСОБА_1 . Згідно з наказом керівника Управління Держпраці в Тернопільській області від 14.11.2019 року № 1034 та направленням на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 14.11.2019 року № ТР1549/790 було доручено провести захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . 14.11.2019 року посадові особи відповідача здійснили спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 у вказаному приміщенні, де розташована дитяча ігрова кімната « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у присутності ОСОБА_2 , про що було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ТР1549/790/НД/АВ та вимогу про надання/поновлення документів № ТР1549/790/ПД. А 27.11.2019 року посадові особи відповідача склали акт інспекційного відвідування № ТР1549/790/АВ, у якому зафіксовані порушення ч. 3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - Порядок № 413), а саме зазначено таке. Інспекційним відвідуванням 14.11.2019 року о 15 год. 10 хв. за робочим столом в дитячій ігровій кімнаті « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою АДРЕСА_1 , виявлено громадянку, яка назвалась ОСОБА_2 .. Як вбачається з того, що при вході в приміщення дана особа запропонувала нам зняти взуття, щоб пройти в кімнату для проведення святкувань, володіла інформацією стосовно замовлення ігрової кімнати на 15 годину, намагалась з`ясувати чи це ми телефонували і домовлялись про соки. Отже, вона була обізнана зі своїми обов`язками, з правилами перебування та діяльністю ігрової кімнати в цілому. В розмові, під час інспектування вона розповіла, що зараз має ключі від даного приміщення, оскільки його відчинила. Крім того, ОСОБА_2 повідомила, що ніякої посади у ФОП ОСОБА_3 не займає, оскільки підприємець та його дружина ОСОБА_4 є її знайомими, вона їм неодноразово допомагає тим, що відчиняє та зачиняє дане приміщення. Такі прохання виконує за вищевказаною адресою і виконувала раніше, коли підприємець здійснював діяльність за іншою адресою. Від надання письмових пояснень громадянка ОСОБА_2 відмовилась. На підставі акту від 27.11.2019 року № ТР1549/790/АВ інспектором праці Управління Держпраці у Тернопільській області було винесено припис № ТР1549/790/АВ/П про усунення виявлених порушень. Також на підставі цього акту заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області винесено постанову про накладення штрафу від 16.01.2020 року № ТР1549/790/АВ/ТД-ФС, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн. за порушення законодавства про працю. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскарженої постанови відповідача, зважаючи на таке. Щодо підстав та порядку проведення інспекційного відвідування колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Відповідно до п. п. 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до п. 1 «Положення про Головне управління Держпраці у Тернопільській області», затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8, Головне управління Держпраці у Тернопільській області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Підпунктом 15 п. 4 «Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340, передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) зокрема за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Як описано вище, в Управління Держпраці у Тернопільській області надійшов лист-звернення ОСББ «Вершина» від 07.11.2019 року №10/11-19, з якого отримано інформацію щодо можливого порушення трудового законодавства з питань праці у ФОП ОСОБА_1 . На підставі цього листа керівник управління видав відповідний наказ та направлення на інспекційне відвідування позивача. Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством. Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду щодо правомірності призначення спірного інспекційного відвідування, оскільки для цього були передбачені законодавством підстави. Також колегія суддів враховує, що вказані дії щодо призначення інспекційного відвідування не були оспорювані позивачем у поданій ним позовній заяві, проте позивач зазначає, що таке фактично не відбулося, що унеможливлює його притягнення до відповідальності, а також вказує на відсутність факту порушення вимог законодавства, за яке на нього було накладено штраф. Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при організованому наборі працівників, при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я, при укладенні контракту, у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі, при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою, в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Згідно із ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до змісту наведених норм законодавства правовою підставою для прийняття постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований, зокрема, в акті інспекційного відвідування, на підставі якого можуть бути накладені штрафи та доведений належними доказами. Як встановив суд та зазначено вище, 14.11.2019 року посадові особи Управління Держпраці в Тернопільській області склали акт про неможливість проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в приміщенні, де розташована дитяча ігрова кімната « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме по АДРЕСА_1 . Як вбачається із змісту оскарженої постанови про накладення штрафу, вказано, що вона винесена на підставі акту інспекційного відвідування від 27.11.2019 року № ТР1549/790/АВ. У вказаному акті, копію якого відповідач надав суду, зазначено, що інспекційним відвідуванням 14.11.2019 року о 15 год. 10 год. встановлено, що за робочим столом в дитячій ігровій кімнаті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1) виявлено працівника ОСОБА_2 , яка була допущена до роботи без укладення трудового договору. Отже, підставами для притягнення позивача до відповідальності були обставини, встановлені інспекційним відвідуванням 14.11.2019 року, яке фактично не відбулося. Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що інспекційне відвідування було зупинено та продовжено 27.11.2019 року, оскільки, як описано вище, в основу оскаржуваної постанови покладені обставини, які нібито були встановлені 14.11.2019 року, як сам відповідач зазначає про те, що таке не відбулося, що в даному випадку виключає зазначені відповідачем обставини та робить їх суперечливими. Також колегія суддів вважає, що складення посадовими особами відповідача акту про неможливість проведення інспекційного відвідування безумовно свідчить про його непроведення, відповідно, 14.11.2019 року не могли бути встановлені будь-які обставини, що стосуються предмета такого відвідування. Крім того, за самою своєю суттю відвідування є виїзним заходом, який проводиться лише за місцем здійснення суб`єктом господарювання його господарської діяльності, а також відповідно до змісту Порядку № 823 ним не передбачено здійснення органом Держпраці невиїзних заходів нагляду, яким є інспекційне відвідування, зокрема, в приміщенні Управління за наявними документами. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що зазначені обставини жодним чином не були вказані в оскаржуваній постанові, зокрема, зупинення інспекційного відвідування та встановлення додаткових обставини та прийняття акту інспекційного відвідування від 27.11.2019 року. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, викладені в цьому акті та вподальшому в постанові, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справу, оскільки в даному випадку є суперечливими та не можливо встановити коли фактично відбулося інспекційне відвідування, не встановлені чіткі обставини правопорушення, факту допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, а тому, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими. Також суд першої інстанції правильно вказав, що інспектором не встановлено належним чином в якому статусі перебувала зазначена вище особа на території підприємства та не зафіксовано, які саме трудові функції вона виконувала. А інших доказів на підтвердження обставин, що викладені в акті інспекційного відвідування, відповідачем до матеріалів справи не долучено, що могли б підтвердити допуск до роботи без укладення трудового договору. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Отже, відповідно до змісту наведеної норми передбачена відповідальність роботодавця за порушення вимог законодавства про працю, допущене щодо конкретного працівника (працівників), а тому для застосування штрафу обов`язковим є встановлення органом контролю точних та достовірних особових даних кожного працівника, щодо якого, на його думку, роботодавцем допущене порушення, чого відповідач у спірному випадку не зробив і не надав суду доказів вжиття необхідних та достатніх заходів для цього в межах своїх повноважень для встановлення таких відомостей чи доказів об`єктивної неможливості їх встановлення із зазначенням відповідних причин. Крім того, колегія суддів враховує, що ФОП ОСОБА_1 надав докази укладення цивільно-правового договору про надання послуг від 15.10.2019 року із ОСОБА_2 , за умовами якого остання як виконавець зобов`язувалась виконати на користь замовника (позивача) певну роботу, обумовлену договором за визначену винагороду, на свій ризик. Конкретні роботи визначено у розділі 2 договору, а саме передбачено надання виконавцем таких послуг: організація на власний розсуд передачі в тимчасове користування та прийом із тимчасового користування приміщення на вимогу замовника, а саме: передача в тимчасове користування третім особам приміщення № 79 по АДРЕСА_4 ; прийняття із тимчасового користування цього приміщення, що включає огляд приміщення на виявлення пошкоджень, санітарного стану тощо; у разі необхідності прибирання вказаного приміщення перед здачею в тимчасове користування третім особам; відкривання та закривання вхідних дверей у приміщенні після кожної передачі у користування та прийняття із користування від третіх осіб. Також договором було передбачено, що після кожного факту надання послуг виконавець зобов`язаний скласти акт надання послуг та надання на підпис замовника. Оплата за надані послуги здійснюється у безготівковій або готівковій формі у національній валюті України та оплачується згідно акту виконаних робіт в 15-ти денний термін після закінчення дії договору. У разі невиконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 02.01.2020 року. Також ФОП ОСОБА_1 надав суду копії актів приймання-передачі виконаних робіт до описаного вище договору, підписаних ним як замовником та ОСОБА_2 як виконавцем, згідно з якими остання виконувала і передала замовнику наступні роботи, передбачені цим договором. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту наведених норм основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини з виконання робіт (надання послуг) від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Проаналізувавши наведені вище обставини і норми законодавства, колегія суддів зазначає, що договір від 15.10.2019 року про надання послуг, укладений ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , за своєю правовою природою є саме цивільно-правовим, не регулює процес праці, а укладений з метою вчинення певних дій та досягнення результатів певної діяльності. Відповідно, правовідносини, що виникають у випадку взяття фізичною особою обов`язку виконати роботу (послугу) і передати замовникові результат роботи, виникають саме на підставі цивільно-правового договору. При цьому, укладення цього договору не зумовлює дотримання ОСОБА_2 правил внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, про прийняття її на роботу позивачем не видавався наказ, не передбачено її права на одержання допомоги з соціального страхування тощо. Також про цивільний характер укладеної угоди свідчить і її строковість, умови оплати (на підставі акту виконаних робіт) та умови відповідальності за невиконання угоди, які не властиві трудовому договору. За таких обставин колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 була укладена цивільно-правова угода, яка не містить ознак трудового договору. В свою чергу, відповідач не надав оцінки цьому договору при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу, тобто прийняв її без достатніх доказів в обґрунтування порушення позивачем законодавства про працю. Зокрема, недостатніми є обґрунтування того факту, що вказані в акті перевірки особи фактично були допущені як працівники позивача до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Держпраці у Тернопільській області не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту порушення позивачем у спірному випадку вимог трудового законодавства, у зв`язку із чим була й прийнята оскаржувана постанова. Доводи апелянта про те, що йому на момент прийняття оскаржуваної постанови не було відомо про укладення зазначеної вище цивільно-правової угоди, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач при прийнятті рішення повинен був з`ясувати всі обставини, переконатися в правомірності своїх дій та чітко встановити обставини порушення, зокрема, допуск працівника без оформлення трудового договору, проте всупереч вимогам законодавства не зробив цього. Колегія суддів також не бере до уваги твердження апелянта про те, що позивача було повідомлено про проведення повторного, додаткового інспекційного відвідування 27.11.2019 року та витребування додаткових документів, оскільки в матеріалах містяться відомості тільки про наявність таких листів, однак не підтверджують факт отримання їх позивачем, що в даному випадку виключало можливість надати документи, які б спростували висновки відповідача. Враховуючи описані вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова Головного управління Держпраці у Тернопільській області від 16.01.2020 року № ТР 1549/790/АВ/ТД-ФС є протиправною та підлягає скасуванню. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 500/380/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року