LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824755/10989/19

від 25.05.2020 ·

справа № 755/10989/19 головуючий у суді І інстанції Астахова О.О. провадження № 22-ц/824/3661/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Суханової Є.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», поданою представником - адвокатом Нагорним Андрієм Євгеновичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів сплачених за наслідками укладання договорів, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів сплачених за наслідками укладання договорів. Свої вимоги мотивувала тим, що 31 травня 2019 року між ТОВ «Авто Просто» і ОСОБА_1 укладено договір з метою придбання автомобіля вартістю 718 200,00 грн. На виконання умов указаної Угоди вона сплатила 62 692,21 грн. ТОВ «Авто Просто» та 34 473,20 грн. ТОВ «АТ Сервіс» однак автомобіль не отримала. Вважає, що при укладені договору відповідач ТОВ «Авто Просто» умисно ввів її в оману, щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо ціни на автомобіль, який вона бажала придбати, а саме в односторонньому порядку безпідставно збільшуючи суму внесків, та щодо умов отримання автомобіля. В договорах використовуються неконкретизовані поняття внаслідок чого позивач була введена в оману щодо поняття предмету договору, умов отримання товару, строків отримання товару, ціни та умов оплати товару. Відповідач не повно виклав інформацію стосовно надання своїх послуг, що є порушенням ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що в діях ТОВ «Авто Просто» наявні ознаки нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману, так як виплата нею грошових коштів не створює для відповідача будь-яких обов`язків, це відбувається шляхом утворення пірамідальної схеми, що суперечить вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, а не за рахунок продажу чи споживання продукції, що змушує позивача звернутись з даним позовом до суду. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про захист прав споживачів, введення в оману та повернення коштів сплачених за наслідками укладання договорів - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 62 692, 21 грн. Стягнуто з ТОВ «АТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 34 473, 60 грн. В іншій частині відмовлено. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» в дохід держави 768,40 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ «АТ СЕРВІС» в дохід держави 768,40 грн. судового збору. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ТОВ «АВТО ПРОСТО» подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що судом невірно встановлено предмет Договору та характер правовідносин сторін, не прийнято до уваги письмові докази у справі, які було долучено відповідачем. При цьому, зазначає, що законність та відповідність законодавству України укладеного між сторонами Договору неможливо ставити під сумнів, оскільки діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» перевіряється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та нею надано ліцензію на провадження такої діяльності, що виключає на думку апелянта, можливість визнання договору недійсним, в тому числі, і з підстав передбачених ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів». В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзиву до суду не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки в даній справі ціна позову становить 97 165,81 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» був укладений договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі. Відповідно до договору ТОВ «Авто Просто» надає фінансові послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів. Діяльність якого полягає в створенні груп покупців, метою яких є придбання автомобілів за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників групи у порядку та на умовах, передбачених Договором про адміністрування (а.с. 35). 31.05.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "АТ Сервіс" був укладений договір Доручення №801932, предметом якого є зобов`язання сплатити позивачем винагороду ТОВ «АТ Сервіс» у сумі 34 473,60 грн., що визначена у Договорі про адміністрування як винагорода за послуги ТОВ «Авто Просто» пов`язані з включенням Договору про адміністрування до системи Автофонд та формування групи (а.с.30 ). 31.05.2019 року ОСОБА_1 підписала довідку про ознайомлення учасника групи із внутрішніми правилами (а.с. 31 - 34). 05.06.2019 року ОСОБА_1 , перерахувала на розрахунковий рахунок «АТ Сервіс» суму коштів у розмірі 34 473,60 грн., що підтверджується квитанцією №4781 виданою АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» (а.с. 38). 21.06.2019 року ОСОБА_1 , перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ «Авто Просто» суму коштів у розмірі 9 369, 92 грн. та суму коштів у розмірі 53 322,29 грн., що підтверджується квитанціями №92 та №91 виданими АТ «ОЩАДБАНК» (а.с. 36-37). 08.07.2019 року позивачем до «АТ Сервіс» та ТОВ «Авто Просто» було направлено претензію про спонукання відшкодувати кошти сплачені за наслідками укладення Договору доручення № 801932 від 31.05.2019 р. та Договору фінансових послуг № 801932 від 31.05.2019 р., яка залишена без реагування. Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що посилання позивача на «пірамідальну схему» в діяльності відповідача є не доведеними, так як ТОВ «Авто Просто» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в їх діях відсутні ознаки "пірамідальної схеми». Проте, вважав, що в оспорюваних правочинах не в повній мірі викладена інформація стосовно надання послуг, що є порушенням ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачу на момент вчинення спірного правочину не було надано роз'яснення щодо предмету договору, а саме те, що предметом є надання учаснику системи послуг спрямованих на придбання автомобіля, а не купівля - продаж авто. Натомість, позивач мав на меті придбати саме автомобіль, а не послугу, з прив`язкою до поточної ціни, яка була оголошена. При цьому ціна в договорі не визначена. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає застосуванню ч.1 п. 7 ч. 3, ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до даної норми забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що, зокрема, вводить споживача в оману. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Недійсність такого правочину встановлена законом. Тобто, відповідно до положень ч.2 ст. 215 ЦК України у даному випадку має місце нікчемний правочин і додаткове визнання його недійсним судом не вимагається. Оскільки, згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Так як, на виконання умов нікчемних правочинів позивач сплатив ТОВ «Авто Просто» суму коштів у розмірі62 692,20 грн. та ТОВ "АТ Сервіс" суму коштів у розмірі 34 473,60 грн., однак, автомобіль не отримала, а у своїх запереченнях відповідачі розрахунок позивача не спростували, суд дійшов висновку, що вказана сума має бути стягнута з відповідачів. При перевірці висновків суду першої інстанції, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України) . При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є не доведеними посилання позивача на «пірамідальну схему» в діяльності відповідача, так як ТОВ «Авто Просто» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в їх діях відсутні ознаки «пірамідальної схеми», що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі №6-40цс13, яка вірно врахована судом. Крім того, на думку колегії суддів, обґрунтованим є висновок, що в оспорюваних правочинах не в повній мірі викладена інформація стосовно надання послуг, що є порушенням ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. В той час, позивачу на момент вчинення спірного правочину не було надано роз'яснення щодо предмету договору, а саме те, що предметом є надання учаснику лише системи послуг спрямованих на придбання автомобіля, а не купівля - продаж авто. Однак, судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач мав на меті придбати саме автомобіль за визначеною запропонованою ціною, а не послугу, внаслідок якої вартість автомобіля буде змінюватися. Згідно із ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Недійсність такого правочину встановлена законом. Тобто, відповідно до положень ч.2 ст. 215 ЦК України у даному випадку має місце нікчемний правочин і додаткове визнання його недійсним судом не вимагається. Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вказаних нікчемних правочинів позивач сплатив ТОВ «Авто Просто» суму коштів у розмірі 62 692,20 грн. та ТОВ "АТ Сервіс" суму коштів у розмірі 34 473,60 грн. однак автомобіль не отримала. Тому, на думку колегії суддів, обґрунтованим є висновок про стягнення вказаних коштів на користь позивача. За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору, вірно встановив предмет договору та вид правовідносин, а також, законодавство, що їх регулює і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, а наявність у ТОВ «Авто Просто» ліцензії на провадження діяльності у сфері фінансових послуг не виключає можливості визнання договору недійсним. Крім того, на думку колегії суддів посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 30.05.2018 року по справі №691/94/16ц є не обґрунтованими, оскільки це судове рішення стосується інших правовідносин та не може бути застосоване при даних обставинах, так як ухвалене у значно відмінній за обставинами та предметом спору справі, ніж справа, яка переглядається. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Отже, інші обставини на які вказує апелянт, також, не спростовують висновки суду першої інстанції та не є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, тому, судове рішення, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», подану представником - адвокатом Нагорним Андрієм Євгеновичем залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: Є.М. Суханова С.В. Лівінський

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»