Постанова 4812 № 487/2623/18

25.05.20 22-ц/812/768/20 Єдиний унікальний номер судової справи № 487/2623/18 Провадження № 22-ц/812/768/20 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова іменем України 25 травня 2020 року м. Миколаїв Справа №487/2623/18 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Цуркан І.І., за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , - відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Бобрової І.В. у приміщенні цього суду, повний текст якого складено 28 лютого 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Миколаївська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів, встановила: У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення прибудов до Літ.Б-1, здійснених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , та прибудови до Літ. К , здійсненої ОСОБА_4 , за їх власний рахунок. Позов мотивовано тим, що на підставі договору дарування від 04 червня 2016 року позивач є співвласником 33/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цього домоволодіння є ОСОБА_4 , якій належить 59/100 його частини, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 4/100 частини. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 374 кв.м., власником якої є Миколаївська міська рада. За сформованим сторонами порядком, позивач користувався житловим будинком Літ. Ж , загальною площею 73,1 кв.м., сараєм Літ. И, літньою кухнею Літ. К, сараєм Літ. Л, сараєм Літ. М., ОСОБА_5. та ОСОБА_3 - житловим будинком Літ. Б. , загальною площею 33,2 кв.м., а ОСОБА_4 - житловим будинком Літ. № З-2, загальною площею 151,2 кв.м. З другої половини 2016 року по вересень 2017 року відповідачі, самочинно, без його згоди та необхідних дозвільних документів, у порушеннях будівельних норм і правил, санітарних правил, вимог пожежної безпеки, почали стрімко будувати вищезазначені самочинні прибудови до своїх житлових будинків, чим порушили права позивача, як співвласника домоволодіння. Зведена ОСОБА_5 та ОСОБА_3 самочинна прибудова до житлового будинку Літ. Б , площею 12,9 кв.м. майже повністю закрила освітлення житлового будинку позивача Літ. Ж . Крім того, ними без погодження із відповідними службами та без проекту, самоправно, перенесено газовий лічильник на стіну будинку позивача. Зведені відповідачами споруди в порушення будівельних норм критично зменшили відстань до житлового будинку позивача Літ . Ж та призвели до затікання стічних та поверхневих вод у подвір`ї під фундамент повз стіни його будинку, оскільки ними не забезпечено інженерних заходів спрямованих на відведення стічних вод від покрівлі їх прибудов, що призвело до руйнування складової частини будинку позивача - відмостки. Посилаючись на викладене, позивач просив про задоволення позову. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 , заперечуючи проти позову, посилалась на усний дозвіл позивача на будівництво прибудови - сараю Літ. К та недоведеність створення цим загроз приміщенням позивача. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , також заперечуючи проти позову, посилались, як на здійснення прибудови з усної згоди позивача, так і намагання ОСОБА_1 затягнути розгляд іншої справи за їх позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Представник третьої особи Миколаївської міської ради Євлоєва Н.Р. подала письмову заяву в якій, посилаючись на велику завантаженість працівників юридичного департаменту міської ради, просила розглядати справу за відсутності їх представника та прийняти рішення за наявними матеріалами справи та у відповідності до вимог діючого законодавства на розсуд суду (а.с. 145). Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачами його права на користування земельною ділянкою. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів. Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, районний суд порушив норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з тим, що позивач не обґрунтовував позовну заяву порушенням його прав користувача земельної ділянки. Позивач зазначав про порушення його прав, як співвласника будинку, оскільки недотримання пожежних відстаней, санітарних розривів між існуючими будівлями створює пожежну небезпеку, порушення норм інсоляції та не виконання водовідведення атмосферних опадів з даху будинку відповідачів призводить до затікання опадів до будинку позивача, замокання стін, виникнення плісняви на стінах будинку, що може призвести до повного його руйнування. Також посилався на те, що суд першої інстанції не врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи та те, що прибудови відповідачів перешкоджають в обслуговуванні та утриманні його житлового будинку Літ. «Ж» та літньої кухні Літ. «К». Відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не подали. В суді апеляційної інстанції відповідачі заперечувати проти задоволення апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинно збудованого нерухомого майна. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України). Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення. Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суд, встановивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, повинен з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою, чи можливо здійснити перебудову з метою поновлення порушених прав з дотриманням будівельних норм і правил або положень проекту; чи не відмовляється особа від такої перебудови. Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Саме таку правову позицію щодо застосування положень статті 376 ЦК України висловив Верховний Суд України у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 та постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 642/7110/15-ц. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування за реєстровим № 881 від 04 червня 2016 року належить 33/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 . Відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування за реєстровим № 3-1997 від 24 листопада 2004 року на праві власності належить 59/100 частки зазначеного домоволодіння. На підставі договору дарування за реєстровим № 4815 від 12 жовтня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить по 4/100 часток цього ж домоволодіння. Домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 11 червня 2016 року складалося з: житлового будинку цегла літ. Б -1, з цегли, загальною площею 33,2 кв.м. та житловою площею 13,9 кв.м.; житлового будинку п/блок літ. Ж -1, загальною площею 73,1 кв.м. та житловою площею 51,7 кв.м.; житлового будинку літ. З-2, з каменю обл. цеглою, загальною площею 151,2 кв.м. та житловою площею 63,3 кв.м. та до них примикали господарській та побутові будівлі і споруди: сарай літ. И; літня кухня літ. К; сарай літ. Л; сарай літ. М; огорожі за №5,6,7,9,10; споруди І,ІІ. В цілому вказане домоволодіння розташоване на неприватизованій земельній ділянці площею 374 кв.м., що була передана у безстрокове користування на підставі рішення виконкому Миколаївської міськради депутатів трудящих від 18 січня 1956 року №

148. Сторони визнали, що за погодженим між ними порядком, позивач користувався житловим будинком Літ. Ж , загальною площею 73,1 кв.м., сараєм Літ. И, літньою кухнею Літ. К, сараєм Літ. Л, сараєм Літ. М., ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - житловим будинком Літ. Б. , загальною площею 33,2 кв.м., а ОСОБА_4 - житловим будинком Літ. № З-2, загальною площею 151,2 кв.м. Порядок користування земельною ділянкою сторонами у справи не визначено. Матеріалами справи підтверджено, що з другої половини 2016 року по вересень 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 здійснювали перепланування житлового будинку Літ. Б . Так, без отримання відповідних погоджень та дозволів, вони здійснили самочинне будівництво прибудову до будинку літ. Б-1, розмірами 2,50 х 4,80 м., що відповідно збільшило загальну площу житлового будинку на 12,0 кв.м. та реконструкцію прибудови літ. б, розміром 4,51 х 4,57 м., що відповідно збільшило загальну площу житлового будинку на 5,95 кв.м. У цей же період, ОСОБА_4 до літньої кухні літ. К. здійснила прибудову (без літери) трапецієвидної форми з розмірами 3,62+2,30/2х1,30 м., площею забудови 3,85 кв. м. Доказів, окрім пояснень відповідачів про згоду позивача на здійсненнями ними будівництва, надання якої заперечував позивач, матеріали справи не містять. За даними відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10 серпня 2017 року здійснено державну реєстрацію права власності, зокрема відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо збудованих ними прибудов. При цьому підставою виникнення права власності вказано договір дарування, серія та номер: 4815, виданий 12 жовтня 2012 року. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б доводили факт порушення відповідачами права позивача на користування земельною ділянкою суду не надано. Проте у повній мірі з такими висновками суду погодитись не можна. Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 слідує, що він просив усунути перешкоди в користуванні будинком, як співвласник домоволодіння. Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи підстави позову, посилався на те, що спорудженні прибудови створюють перешкоди для обслуговування його будинку літ. Ж та літньої кухні літ. К, безпечного володіння та користування ними. На зазначені обставини справи та зміст позовних вимог суд першої інстанції належної уваги не звернув. Тоді як вони мають суттєве значення для вирішення позовних вимог щодо знесення будівель. Як зазначалось вище, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а стаття 376 ЦК України дає право позивачу ставити питання про знесення самочинно збудованих споруд, у разі порушення його прав. ОСОБА_1 довів порушення відповідачами його прав пов`язаних з користуванням будинком літ. Ж та літньої кухні літ. К за вищезазначеною адресою. Так, з метою встановлення негативних наслідків для житлового будинку та літньої кухні, на які посилався позивач, внаслідок здійсненого відповідачами будівництва, та можливості перебудови здійснених відповідачами прибудов судом інстанції була призначена судова будівельно-технічна експертиза. З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 березня 2019 року № 18-775/776/777, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, слідує, що при будівництві прибудови до житлового будинку літ. «Б» («Б-1»), прибудови (без літери) до літньої кухні літ. «К» та реконструкції прибудови літ. «б», розташованої по АДРЕСА_1 , встановлені наступні порушення будівельних норм та правил, державних стандартів та нормативно-правових актів: по розміщенню на земельній ділянці - відсутня проектна документація, погоджена в установленому порядку - ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; за ступенем вогнестійкості конструктивних елементів - ДБН В.1.1-7-1016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»; по письмовим погодженням управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, органів державного пожежного нагляду та державної санітарно-епідеміологічної служби - ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва»; по санітарно-гігієнічним вимогам (природне освітлення, опалення, вентиляція та інш.) - ДержСанПіН 173-96 «Державні санітарні правила вентиляції та забудови населених пунктів»; по забезпеченню інсоляцією житлових приміщень - ДБН В.2.2-15-2005 р. «Житлові будинки. Основні положення»; по недотриманню площі у житлових будинках - ДБН В.2.2-15-2005 р. «Житлові будинки. Основні положення»; по недотриманню протипожежних відстаней - ДБН Б 2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»; по не виконанню водовідведення атмосферних опадів з даху будинку - п.2.17 ДБН В.2.2-15-2005 р. «Житлові будинки. Основні положення». Враховуючи відсутність проектної документації, погоджуючих (дозвільних) документів на будівництво та реконструкцію, встановлено, що прибудови літ. «Б'» до житлового будинку літ. «Б», побудована господарча будівля (без літери) до літньої кухні літ. «К», розташовані по АДРЕСА_1 , є самовільно збудованими об`єктами нерухомості. Погодження та дозвільні документи на реконструкцію прибудови літ. «б» до житлового будинку літ. «Б», а саме збільшення площі прибудови відповідними органами влади не надавались, тобто реконструкція прибудови літ. «б» до житлового будинку літ. «Б» є також самовільною. Враховуючи порушення будівельних норм та правил при будівництві самовільно-збудованих об`єктів (прибудови до житлового будинку літ. «Б» («Б-1»), прибудови (без літери) до літньої кухні літ. «К») та самовільну реконструкцію прибудови літ. «б», недотримання протипожежних відстаней, норм інсоляції, невиконання водовідведення атмосферних опадів з даху будинку, вказані прибудови перешкоджають в обслуговуванні та утриманні житлового будинку літ. «Ж» та літньої кухні літ. «К». В користуванні та утриманні будівель літ. «И», «М», «Л» перешкоджань не виявлено. Експертом зазначено, що для визначення технічної можливості виконання перебудови самочинно збудованих прибудов до житлового будинку літ. «Б» («Б-1»), прибудови (без літери) до літньої кухні літ. «К» та реконструкції прибудови літ. «б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою усунення порушень норм ДБН, інших державних стандартів та нормативно-правових актів у галузі будівництва, та для усунення перешкод у користуванні будинком літ. «Ж-1», літ. «К», необхідно виконати проект на вказану перебудову та прибудови, який буде враховувати технічні показники існуючого об`єкту нерухомості з відповідними розрахунками на міцність, стійкість, несучу здатність будівлі та інше. Розробка вказаного проекту входить до компетенції проектних інститутів та виходить за межі компетенції судового експерта (а.с. 103-129). За такого, доводи відповідачів про недоведеність створення здійсненими самочинними прибудовами перешкод у користуванні приміщеннями позивача, зокрема недотримання протипожежних відстаней, норм інсоляції, невиконання водовідведення атмосферних опадів з даху будинку, є необґрунтованими. Колегія суддів врахує той факт, що за цим висновком, експертом зазначено, яким чином вказані перебудова та прибудови перешкоджають в обслуговуванні та утриманні позивачем житлового будинку літ. «Ж» та літньої кухні літ. «К», але не зазначена можливість перебудови відповідачами самочинно збудованих прибудов. Аналізуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що прибудови здійснені відповідачами порушують права позивача, як співвласника домоволодіння, на користування житловим будинком літ. «Ж» та літньої кухні літ. «К»., тому відповідно до ст. 391 ЦК України право користування ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом знесення цих прибудов. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що з метою всебічного і повного з`ясування обставин справи апеляційний суд роз`яснив відповідачам право на проведення експертизи з метою з`ясування можливості перебудови самочинного будівництва з метою усунення перешкод у користуванні житловим будинком літ. «Ж» та літньої кухні літ. «К», та наслідки невчинення цієї процесуальної дії. Між тим, вони цим правом не скористались та відмовились від проведення додаткової або повторної експертизи. Отже, відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не доведено належними та допустимими доказами можливість усунути порушення прав позивача шляхом перебудови, а не знесення здійсненого ними самочинного будівництва. Як зазначено Верховним Судом у постанові Великої Палати від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, з огляду на принципи і завдання цивільного судочинства, не встановлення обставин щодо можливості проведення перебудови об`єкта самочинного будівництва не може бути підставою для відмови у захисті порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За такого, доводи відповідачів щодо відсутності у позивача права вимагати поновлення своїх порушених прав шляхом знесення самочинного будівництва не ґрунтуються на нормах матеріального права. Таким чином, відповідно до приписів п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у загальному розмірі по 5 166 грн. 26 коп. (15 498, 8 грн. :3) з кожного, з яких: судовий збір - 1 762 грн. (704,80 + 1057, 20) сплачений в обох судових інстанціях, 8 236 грн. 80 коп. витрати пов`язані із проведенням експертизи та 5 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Миколаївська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів. Зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком літ. Ж та літньою кухнею літ. К, розташованих на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власні кошти самовільно збудованих до житлового будинку літ. Б-1 прибудови літ. Б1-1, розміром 2,50 х 4,80 м. та реконструйовану перебудову літ. б-1, привів її у первісний стан, розмірами 2,89 х 4,60 м. Зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком літ. Ж та літньою кухнею літ. К, розташованих на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власні кошти самовільно побудовану до літньої кухні літ. К прибудову господарської будівлі (без літери) трапецієвидної форми з розмірами 3,62+2,30/2х1,30 м., площею забудови 3, 38 кв. м. Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат по 5 166 грн. 26 коп. з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст складено 26 травня 2020 року.