Постанова 4807 № 337/2529/19

Дата документу 26.05.2020 Справа № 337/2529/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/2529/20 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В. Провадження № 22-ц/807/1502/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Подліянової Г.С. Кримської О.М. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2014р., яка набрала законної сили, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є відповідач, провести перерахунок та виплату позивачу ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії. Відповідачем на виконання вказаного судового рішення нараховано до виплати грошові кошти у розмірі 21 295,35 гривень, які фактично виплачено не було. Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов`язань за вищезазначеним рішенням суду, відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача нараховані інфляційні витрати та три проценти річних за період з 23.12.2014р. по 30.04.2019 р., на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2014р., що відповідно до розрахунку позивача складає загальну суму у розмірі 27 075,98 гривень. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції неправо- мірно не застосовано до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, чим фактично позбавлено позивача права на захист майнових інтересів, зокрема, від знецінення грошових коштів, які підлягають виплаті на його користь. У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області висловлені заперечення проти доводів апеляційної скарги, згідно з якими під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із ст. 274 ч. 1, п.1 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2014 року у справі № 337/6278/14-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя (в подальшому правонаступником було Правобережне Об`днане Управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя, на теперішній час правонаступником останнього є Головне Управління пенсійного Фонду України в Запорізькій області) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.04.2014 року 02.08.2014 року пенсію в розмірі, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за відрахуванням фактично отриманих сум. Ухвалою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2014 року залишено без змін. У зв`язку із набранням 23.12.2014р. постановою суду законної сили, 21.01.2015р. у справі видано відповідний виконавчий лист. Згідно з повідомленням Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 14278/03 від 25.10.2018 року, на виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі № 337/6278/14-а від 09.10.2014р. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплати у розмірі 21 295,35 гривень (а.с. 12). На підставі постанови КМУ № 628 від 22.08.2018р. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є правонаступником Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя. На час звернення позивача до суду з даним позовом 19.06.2019р. нараховані кошти виплачені не були, та цей факт визнано відповідачем. Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області б/н від 10.01.2020 року, нарахована ОСОБА_1 на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014р. сума у розмірі 21 295,35 гривень виплачена у грудні 2019 року за минулий період, яка обліковувалася в органі, що здійснює соціальні виплати, які виплачуються на умовах окремого порядку, відповідно до Постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року (а.с. 54). Дослідивши та проаналізувавши підстави заявленого позову, обставини, встановлені у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин застосована бути не може, оскільки не поширюється на них. При цьому, суд виходив із того, що постанови суду про зобов`язання відповідача вчинити певні дії не встановлюють наявності грошового зобов`язанням в розумінні статті 625 ЦК України. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц). Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Така правова позиція викладена і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц), від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Верховний Суд, серед іншого, при вирішенні спорів з питання тривалого невиконання судового рішення державою, посилався на усталену практику ЄСПЛ, зауваживши, що ефективне правосуддя включає право на виконання судового рішення без зайвих затримок. ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, що перебувають у державній власності, чи які контролює держава, виконувались відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Важливо й те, що невиконання судових рішень державою не може бути виправдано нестачею коштів. Ба більше, забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов`язанням саме держави. Що стосується того, що у постанові суду, якою частково задоволено позов ОСОБА_1 , лише покладено обов`язок з перерахунку та виплати суми, що суд визнав не грошовим зобов`язанням, то колегія не погоджується з цими висновками суду. Так, предметом позову у тій справі було неправильне нарахування державної та додаткової пенсії позивачу ОСОБА_1 у 2014р. як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплатити йому перераховану пенсію. В цьому сенсі колегія вказує, що суд не міг стягнути суму недоплаченої пенсії, оскільки її розмір спочатку мав бути визначений шляхом перерахунку пенсійним органом, в чому неправомірно відмовлялось інваліду ОСОБА_1 . Тому те, що в постанові не мається такого способу захисту як «стягнення», а мається вказівка на «виплату перерахованої суми пенсії», не робить такий обов`язок безгрошовим, оскільки перерахована пенсія саме і має грошовий вираз у грошовій одиниці України - гривні, а також не створює підстав для виконання такого грошового обов`язку як виплата перерахованої суми пенсії у віддаленому майбутньому, а не одразу після набрання рішенням суду законної сили. Відтак, колегія суддів вважає, що на спірні правовідносини поширюються вимоги статті 625 ЦК України, а тому позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат у сумі 24 294,75 грн. та трьох процентів річних - 2 781,23 грн. за період з 23.12.2014р. по 30.04.2019р. на суму заборгованості з пенсії, перерахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2014 року у справі № 337/6278/14-а, у розмірі 21 295, 75 грн. Відповідно до статті 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4). Інфляційне збільшення боргу рахується за формулою: сума боргу ? індекс споживчих цін за період з 23.12.2014р. по 30.04.2019р., який становить 207,9 %, тому розмір боргу складає: 21 295,35 х 207,9 = 44 273,03 грн. З врахуванням індексів інфляції сума інфляційних втрат становить за невиконання постанови 44 273,03 - 21 295,35 = 22 977,68 грн. Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% * сума боргу * кількість прострочених днів) /365 (кількість днів у році)/ 100 %. Тому сума 3 % річних становить: 21 295,35 грн. х 3% х 1589 : 365 : 100% = 2 781,23 грн. Отже, згідно з перевіреним апеляційним судом здійсненим позивачем розрахунком розмір 3% річних у сумі 2781,23 грн. підтвердився, а розмір інфляційних втрат визначено колегією у сумі 22 977,68 грн., а разом сума до стягнення становить: 2 781,23 + 22 977,68 = 25 758,91 грн. Зважаючи на все вищенаведене, колегія визнає апеляційну скаргу позивача частково обґрунтованою, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ). З змістом підпункту 3 пункту 12 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 384, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів. витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних - задовольнити частково. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 22 977 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 68 копійок та три проценти річних в сумі 2 781 (дві тисячі сімсот вісімдесят одної ) гривні 23 копійок за період з 23.12.2014р. по 30.04.2019р., нарахованих на суму заборгованості по перерахованій пенсії, яка нарахована на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2014р. по справі № 337/6278/14-а в сумі 21 295,35 грн. В решті позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Постанова прийнята, складена та підписана 26 травня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Кримська О.М. Подліянова Г.С.