Постанова 4850 № 360/1572/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року справа №360/1572/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду (суддя Борзаниця С.В.) від 17 квітня 2020 року (повний текст рішення складено 17 квітня 2020 року) у справі №360/1572/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним рішення Головного Управління ПФУ в Луганській області, викладене у листі № 1200-010302-8/4019 від 09.03.2020р. про відмову виплати недоодержаної пенсії після смерті ОСОБА_2 , та зобов`язати Головне управління ПФУ в Луганській області виплатити недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_2 за період з 24.06.2016р. по 31.12.2018р. в розмірі 127208,86 грн відповідно до заяви, поданої 24.06.2019р.. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України. Роз`яснено позивачу право звернення з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності публічно-правового спору між позивачем та відповідачем, та наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки вищезазначений спір має приватноправовий характер і не належить до юрисдикції адміністративних судів. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про направлення адміністративної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що померла ОСОБА_2 отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Позивач також зазначив, що згідно ст.61 зазначеного Закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено , що звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що 24.06.2019р. його представник на підставі довіреності від 19.03.2019р. звернувся до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про виплату йому недоодержаної померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 . матір`ю ОСОБА_2 пенсії. Однак ГУПФУ в Луганській області листом від 12.12.2019р. № 1080/д-15 повідомив, що обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV, зокрема після з`ясування обставин та наявності умов відновлення її виплати та враховуючи вимоги статті 46 цього Закону, а саме не більше ніж три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоодержаної пенсії та надали усі, передбачені законодавством, документи. Недоодержана пенсія обчислена за період з 24.06.2016р. по 31.12.2018р. в сумі 127208, 86 грн та буде виплачена після надходження листа погодження з Пенсійного фонду України, про що додатково буде повідомлено. У листі відповідача від 09.03.2020р. № 1200-010302-8/4019, отриманого на електронну адресу 09.03.2020, було зазначено, що «...заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особисто членом його сім`ї ...», та «... оскільки заява подана представником за довіреністю, підстави для її виплати відсутні.» Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих пенсійних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством, а тому вищезазначений спір має приватноправовий характер і не належить до юрисдикції адміністративних судів. Наведений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04,29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У частині 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За правилами частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. За положеннями статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Статтею 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ) встановлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. В разі смерті пенсіонера членам його сім`ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п`ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, наведені вище положення як статті 52 Закону № 1058-ІV, так і статті 61 Закону № 2262-ХІІ, визначають право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, судом першої інстанції не було встановлено, зокрема, на підставі якого Закону була нарахована пенсія померлій ОСОБА_2 ; у який термін позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 та залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю; чи отримав позивач свідоцтво про право на спадщину. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що даний позов підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. В свою чергу, виплата пенсій нормами Законів № 1058-ІV і № 2262-ХІІ покладена на органи Пенсійного Фонду України, - в даному випадку на відповідача, який виконує владні управлінські функції. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі №360/1572/20 - задовольнити. Скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року та направити адміністративну справу № 360/1572/20 для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Постанова складена та підписана 26 травня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 26 травня 2020 року та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Т. Г. Гаврищук Судді: А. А. Блохін І. В. Сіваченко