Постанова 4851 № 623/1594/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 р.Справа № 623/1594/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Зеленського В.В., Суддів: Чалого І.С. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.05.2018, головуючий суддя І інстанції: Герцов О.М., вул. Соборна, 52, м. Ізюм, Ізюмський, Харківська, 64309, повний текст складено 15.05.18 у справі № 623/1594/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про оскарження неправомірних дій та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області із позовною заявою до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (надалі також - відповідач), в якій просив: - визнати протиправними дії виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів; - стягнути з виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн (двадцять шість тисяч шістсот сім гривень 50 коп.) та зобов`язати відповідача у встановлений судом термін подати звіт про виконання прийнятого рішення. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.05.2018 зазначений адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Стягнуто з виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сім гривень 50 коп.). Зобов`язано виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання ним чинності. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції у порушення приписів Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001 та Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (в редакції періоду спірних правовідносин) та без урахування тієї обставини, що на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року Ізюмська міська рада Харківської області прийняла 26 червня 2015 року рішення №3051 «Про виконання рішення Борівського районного суду», яким ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово - комунального господарства з 31 липня 2008 року. Посилається на те, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду в іншій справі (судове рішення у якій виконано). Окрім того, відповідачем у апеляційній скарзі було заявлене клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Позивач направив до суду відзив на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету про оскарження неправомірних дій та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Постановою Верховного Суду від 31.03.2020 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року скасовано, справу №623/1594/17 направлено до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, ураховуючи висновки і мотиви, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року у справі №2005/1595/12 рішення Ізюмської міської ради Харківської області №2551 від 12 вересня 2008 року «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 » визнано незаконним та скасовано, а його поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства. Після отримання вказаного судового рішення позивач звернувся до Ізюмського міського голови з відповідною заявою від 26 грудня 2012 року про поновлення його на посаді на підставі постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року. Ізюмський міський голова листом від 21 січня 2013 року № 376 відмовив у поновленні позивача на посаді першого заступника міського голови та у негайному виконанні вказаної постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року скасовано постанову Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року (якою позивача поновлено на посаді). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року скасовано, залишено в силі постанову Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року. На виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року Ізюмська міська рада Харківської області прийняла 26 червня 2015 року рішення № 3051 «Про виконання рішення Борівського районного суду», яким ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово - комунального господарства з 31 липня 2008 року. 11 вересня 2015 року рішенням Ізюмської міської ради № 3174 внесено зміни до структури виконавчого комітету Ізюмської міської ради та введено посаду першого заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства та визначено, що строк повноважень ОСОБА_1 , як першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, закінчується терміном повноважень Ізюмської міської ради 6 скликання. 21 вересня 2015 року на підставі цього рішення за порядковим № 42 був внесений запис до трудової книжки позивача про недійсність запису № 37 про його звільнення з 31 липня 2008 року. Ізюмська міська рада 6 скликання припинила свої повноваження 10 листопада 2015 року. 17 листопада 2015 року позивача звільнено з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства у зв`язку із закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 6 скликання (17 листопада 2015 року був останній день частини щорічної відпустки позивача). Не погоджуючись із невиконанням відповідачем у грудні 2012 року рішення суду в частині поновлення його на посаді, що призвело до не проведення звільнення в грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку із закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання, та не виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з того, що позивач, маючи законні сподівання на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію з посади державного службовця зі стажем в органах місцевого самоврядування понад 10 років, був позбавлений такої можливості внаслідок незаконних дій відповідача. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін колегія суддів виходить з такого. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Згідно з частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно із частиною першою статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, Верховний Суд у такій постанові зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 фактично оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягала у невиконанні рішення суду про поновлення його на посаді з 18 грудня 2012 року (прийняття рішення судом першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді) до 26 червня 2015 року (рішення Ізюмської міської ради про поновлення на посаді позивача), що спричинила порушення його права на отримання спірної грошової допомоги. Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту - визнання протиправними дій виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, - пов`язаний із виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 у справі №2005/1595/12, яка на час розгляду даної справи вже виконана відповідачем. На думку колегії суддів в даному випадку між сторонами не виникло нового спору. Спірні правовідносини могли розглядатися судом у справі №2005/1595/12 на стадії його виконання в порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не в порядку позовного провадження. Якщо позивач уважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Отже, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16). Колегія суддів зазначає, що фактичне виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 у справі №2005/1595/12, виключає можливість звернення до суду із вимогами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання такого судового рішення. З огляду на викладене на час розгляду даної справи, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18). Отже, суд першої інстанції помилкового розглянув позовні вимоги в частині визнання протиправними дій виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, та у порушення приписів пункту 1 частини першої статті 238 КАС України не закрив провадження у цій частині. Щодо позовних вимог про стягнення з виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн, колегія суддів зазначає таке. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України від 7 червня 2001 року N 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N2493-III). Статтею 1 Закону N2493-III передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Частиною першою статті 2 Закону N2493-III визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Відповідно до частини одинадцятої статті 21 Закону №2493-III у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв`язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно із частиною тринадцятою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3723-XII) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. Рішенням Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 (далі - Рішення) щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону №3723-XII в системному зв`язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» надано офіційне тлумачення положенню частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII. Так, відповідно до вказаного Рішення грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону № 3723-XII не встановлено. Отже, право на одержання допомоги відповідно до частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII пов`язане з двома умовами: відповідний стаж роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв`язку з виходом на пенсію державного службовця. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №826/2772/16, від 14 серпня 2019 року у справі №826/27427/15, на які посилається позивач. Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено частину одинадцяту статті 21 Закону №2493-III та частину тринадцяту статті 37 Закону №3723-XII, якими було передбачено виплату спірної грошової допомоги. Із матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства 17 листопада 2015 року. Тобто, на момент звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства (17.11.2015) були відсутні правові підстави для виплати грошової допомоги державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років. Ураховуючи зазначене, підстав для задоволення вимог про стягнення з виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн не убачається. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині. Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає таке. За статтею 116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У частині другій статті 2 Закону України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" передбачено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону). Тобто, одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка виплачувалася державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років державним службовцям на підставі відповідних приписів Закону №3723-XII, була компенсаційною виплатою та входила до структури заробітної плати. У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням особи (громадянина) щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 223 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення). Отже, наведений у апеляційній скарзі аргумент відповідача про незастосування судом першої інстанції шестимісячного строку до позовних вимог про стягнення з відповідача на свою користь одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн (двадцять шість тисяч шістсот сім гривень 50 коп.) не є обґрунтованим. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд позбавлений можливості застосувати положення статті 123 КАС України без заяви відповідача до ухвалення рішення у суді першої інстанції, оскільки у статті 308 КАС України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення) закріплено, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а відповідач до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності у даній справі не звертався. Ураховуючи наведене колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для залишення без розгляду позовних вимог згідно із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно із частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового із закриттям провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, та відмовою у задоволенні позовних вимог в іншій частині. З урахуванням приписів статті 382 КАС України та висновків суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог, підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, відсутні. Ураховуючи те, що спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, керуючись статтею 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області задовольнити частково. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.05.2018 у справі №623/1594/17 скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі № 623/1594/17 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів закрити. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді І.С. Чалий Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 26.05.2020 року