Постанова 4851 № 520/11278/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 р.Справа № 520/11278/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Перцової Т.С., представників сторін : позивача - Сидорук Т.П., відповідача - Виноградова В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 20.02.20 року по справі № 520/11278/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ); - визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки. В обґрунтування позову зазначив, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платнику податку ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є незаконними та такими, що порушують права позивача. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 по справі № 520/11278/19 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ). Визнано незаконними дії Головного управління ДФС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 по справі № 520/11278/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що підставою для винесення оскаржуваного наказу від 11.03.2019 № 1694 слугувало ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит відповідача від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16. Стверджує, що вказаний запит ГУ ДФС у Харківській області відповідає вимогам п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), а саме містить вказівку на правові підстави його направлення - абз. 3 п.73.3 ст.73, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, а також виклад обставин, встановлених на підставі податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до ст.ст.72, 73, 74 ПК України, яка стала фактичною підставою для його направлення. Пояснив, що запит від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 був направлений на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, і 04.03.2019 був повернутий відправнику без вручення адресату у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Стверджує, що в розумінні п.42.2 ст.42 ПК України вказаний запит вважається врученим платнику з моменту направлення, а отже, є хибним висновок суду першої інстанції про те, що запит від 24.01.2019 було вручено позивачу лише 13.03.2019. Крім того, вважає, що позивач як платник податків був зобов`язаний забезпечити отримання поштової кореспонденції за місцем реєстрації, а відтак, посилання на неотримання ним запиту не звільняє його від негативних наслідків ненадання відповіді на цей запит. Зазначив, що навіть з урахуванням дати повернення запиту на адресу ГУ ДФС у Харківській області (04.03.2019), відповідь ФОП ОСОБА_1 від 25.03.2019 на цей запит є такою, що надана поза межами встановленого законом 15-денного строку. Крім того, у листі позивача від 25.03.2019 не було надано відповіді на питання, поставлені контролюючим органом, щодо правомірності користування позивачем податковою пільгою зі сплати ПДВ, та не надано документів за переліком, наведеним у запиті. Враховуючи викладене, оскільки пояснень та їх документального підтвердження від ФОП ОСОБА_1 не було отримано, відповідач мав усі підстави, передбачені п.79.2 ст.79 ПК України, для призначення перевірки та винесення оскаржуваного наказу від 11.03.2019 № 1694. Зазначив, що наказ від 11.03.2019 № 1694 містить фактичні та правові підстави для призначення перевірки, та був підписаний повноважною посадовою особою, а відтак, є оформленим у відповідності до вимог ПК України. Зазначений наказ та повідомлення про проведення перевірки від 11.03.2019 № 277 було вручено особисто ОСОБА_1 12.03.2019 під підпис до початку проведення перевірки; в повідомленні від 11.03.2019 № 277 наявні реквізити наказу від 11.03.2019 № 1694, дата початку та місце проведення невиїзної документальної перевірки (м. Харків, вул. Болбочана, 25, каб. 51), а тому вважає, що відповідачем було дотримано вимоги п.79.2 ст.79 ПК України щодо завчасного повідомлення платника про проведення перевірки та вручення позивачу відповідного наказу, отже, дії відповідача щодо проведення перевірки є цілком правомірними. Пояснив, що за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу від 11.03.2019 № 1694, вже були винесені податкові повідомлення-рішення, а відтак, належним способом захисту прав позивача є лише оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень. Право на їх оскарження у судовому порядку було реалізовано позивачем, тому доводи про неправомірність наказу та дії відповідача щодо проведення перевірки могли бути викладені в рамках розгляду справи про оскарження податкових повідомлень-рішень. Отже, оскарження наказу, який вичерпав свою дію фактом його застосування, не є належним способом захисту прав позивача, а тому позовні вимоги про визнання протиправним наказу та оскарження дій щодо проведення перевірки, на думку відповідача, не підлягають задоволенню. Крім того, вказує, що судом першої інстанції було безпідставно поновлено позивачу строк звернення до суду. Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 по справі № 520/11278/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що запит від 24.01.2019 було отримано ФОП ОСОБА_1 лише 13.03.2019, тобто, після початку проведення перевірки, на вимогу позивача, а відтак, з урахуванням дати повернення поштового відправлення із запитом (04.03.2019) та вимог п.73.3 ст.73, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідач мав право винести наказ про призначення перевірки не раніше 26.03.2019. При цьому, контроюючому органу було відомо про фактичне невручення ФОП ОСОБА_1 зазначеного запиту, однак, вже 11.03.2019 винесено наказ про призначення перевірки, чим позбавлено позивача можливості надати пояснення та їх документальне підтвердження до початку проведення перевірки. Стверджує, що запит від 24.01.2019 не містив чіткого визначення фактичних підстав для його надіслання, а показники податкової звітності, на які посилався відповідач у запиті, не є належною підставою для надіслання запиту. Отже, запит відповідача не відповідав вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, а тому позивач не був зобов`язаний надавати відповідь на цей запит. Проте, позивачем було надано відповідь на запит ГУ ДФС у Харківській області 25.03.2019, тобто, у встановлений законом 15-денний строк з дня фактичного вручення запиту (13.03.2019). З огляду на викладене, вказує на відсутність підстав та передбачених законом умов для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Також звернув увагу на те, що оскаржуваний наказ містить посилання на норми ПК України (пп.78.1.1 та пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, які передбачають дві абсолютно різні підстави для проведення перевірки), однак, не дозволяє ідентифікувати конкретні фактичні підстави для проведення перевірки (не зазначено, в чому полягає порушення позивачем податкового законодавства, з якої саме податкової інформації отримані такі відомості та у який спосіб, у чому саме полягає недостовірність даних, наведених у податкових деклараціях позивача), хоча саме ці обставини наводились у запиті як підстава для його направлення. Крім того відмітив, що наказ про проведення перевірки підписаний неуповноваженою посадовою особою - заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області І. Сагайдак, яка відповідно до Положення про ГУ ДФС у Харківській області не має права видавати будь-яких наказів (лише розпорядження), та не вказана на офіційному веб-сайті відповідача як посадова особа, уповноважена на призначення перевірок платників податків. Враховуючи наведене, стверджує, що наказ від 11.03.2019 № 1694 про призначення перевірки позивача є повністю протиправним та підлягає скасуванню. В наданих до суду додаткових письмових поясненнях посилається на те, що оскільки оскаржуваним наказом було призначено саме невиїзну документальну позапланову перевірку позивача, яка здійснюються без обов`язкової участі платника податків, ФОП ОСОБА_1 , був позбавлений можливості висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому саме оскарження наказу про призначення перевірки є належним способом захисту прав позивача, а доводи відповідача про те, що наказ вичерпав свою дію фактом його реалізації, і наразі не може бути оскаржений, є безпідставними. На протиправний характер дій щодо проведення перевірки вказує також дата та час вручення наказу від 11.03.2019 № 1694 та повідомлення про проведення перевірки (12.03.2019 о 13:55 год.), вже після початку проведення перевірки, чим позбавлено позивача можливості ознайомитися з цими документами, дізнатися фактичні підстави проведення перевірки та надати відповідні пояснення або документи. При цьому, в повідомленні від 11.03.2019 № 277 податковим органом не заповнено графи із реквізитами спірного наказу та не вказано дати початку перевірки, чим порушено вимоги п. 79.2 ст. 79 ПК України щодо своєчасного повідомлення про початок перевірки та вручення наказу. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області. Наказом заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області № 1694 від 11.03.2019 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з 12.03.2019 тривалістю 5 робочих днів, за період з 01.04.2016 по 31.12.2018 з питання дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на додану вартість (а.с.16). Як зазначено у наказі, перевірку призначено на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.49.2 ст.49, п.61.1, п.61.2 ст.61, пп.62.1.3 п.62.1 ст.62, пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку із ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 та отриманням у встановленому законом порядку податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства у вигляді заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Не погодившись із вищезазначеним наказом, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування, визнання незаконними дій ГУ ДФС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 винесений за відсутності законних підстав, зазначених у пп. 78.1.1, пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 ПК України, а тому підлягає скасуванню. З огляду на допущені порушення під час перевірки, дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, вчинені на підставі цього наказу, також є протиправними. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи. З приводу тверджень відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом та відсутність підстав для поновлення цього строку, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як зазначалось вище, оскаржуваний наказ від 11.03.2019 № 1694 отримано позивачем 12.03.2019, проте, з відповідним позовом позивач звернувся до суду 25.10.2019, тобто поза межами строку, визначеного частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. В контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду колегія суддів враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", згідно з якою правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи. Як пояснив представник позивача та не спростовано відповідачем по справі, в силу характеру та обставин своєї професійної діяльності (діяльність закладів охорони здоров`я) позивач часто перебуває за кордоном та поза межами м. Харкова. Наданою до матеріалів справи копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 підтверджується, що останній в період з 03.04.2019 по 06.04.2019, з 23.06.2019 по 27.06.2019 перебував поза межами України (а.с.128-130). Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій квитків Укрзалізниці, ОСОБА_1 в період з 23.09.2019 по 25.10.2019 перебував у відрядженні у м. Києві. При цьому, слід відмітити, що позивач є фізичною особою-підприємцем, а відтак, єдиною посадовою особою, уповноваженою виступати від імені суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 в порядку самопредставництва. Наведене вище вказує на наявність об`єктивних обставин, які завадили позивачу звернутися до суду вчасно, після усунення яких ФОП ОСОБА_1 було невідкладно подано даний позов. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що пропущення строку на звернення до суду у спірних відносинах є незначним, колегія суддів вважає причини пропуску строку на звернення до суду поважними, та погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення цього строку. Надаючи оцінку запиту відповідача від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 як передумові винесення оскаржуваного наказу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Як вбачається зі змісту запиту від 24.01.2019, в обґрунтування наявності підстав для надіслання запиту відповідач посилається на пп.78.1.1., пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та зазначає, що Головним управлінням ДФС у Харківській області за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено ймовірне порушення норм ст.185, пп.197.1.5 п.197.1 ст.197 ПК України, а саме виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Отже, однією з основних законних передумов видачі контролюючим органом наказу про проведення документальної позапланової перевірки, згідно пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, є ненадання платником податків відповіді на обов`язковий запит такого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення. Згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Враховуючи, що отримання податкової інформації, яка свідчить про виявлення податкових порушень платником податків та виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, є різними та самостійними підставами для направлення запиту, посилання відповідача на недостовірність відомостей податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 саме по собі не вказує на наявність підстав для надіслання запиту, передбачених пп.78.1.1. п.78. ст.78 ПК України. Відповідно до п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (далі по тексту - Порядок № 1245), у запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. Таким чином, як в силу безпосередніх приписів пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, наведених вище, так і наведеного пункту Порядку № 1245 у запиті повинні зазначатися конкретні факти порушення податкового законодавства, які слугували підставою для направлення запиту. Разом з тим, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії запиту від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16, жодного конкретного факту порушення позивачем податкового законодавства у ньому не викладено. Виходячи зі змісту запиту, відповідач вважає податковою інформацією, що свідчить про ймовірне порушення позивачем податкового законодавства (п. 185.1. ст. 185 пп.197.1.5 п.197.1 ст.197 ПК України) дані Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності позивача та інформаційних баз даних контролюючих органів. Однак, у запиті не вказано, за результатами аналізу якої саме податкової інформації та в який спосіб отримані відомості про встановлення ймовірних порушень позивачем вищевказаних норм податкового законодавства, а отже, чітко не викладено підстави для направлення запиту в розумінні пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Відомості Єдиного реєстру податкових накладних та інформаційні бази даних ДФС України, на які посилався відповідач у вказаному запиті, не є належним носієм доказової інформації щодо конкретних фактів порушення платником податків податкового законодавства, оскільки такі порушення, в силу вимог п. 86.1, п. 86.2 ст. 86 ПК України, оформлюються актом (актами) камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) перевірок. Однак, посилання на акти перевірок у запиті відсутні. Податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах ДФС України, носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 по справі № 816/652/15-а. Крім того, слід відмітити, що в розумінні пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підставою для надіслання запиту є саме отримання податкової інформації, що свідчить про податкові порушення. Між тим, інформація у Єдиному реєстрі податкових накладних та інформаційних базах даних контролюючих органів, тим більше за період квітня 2016-листопада 2018 року, була наявна у податкового органу і раніше (станом на грудень 2018 року), однак, запит було направлено лише 24.01.2019. Пояснень з приводу того, в зв`язку з чим запит, обґрунтований з посиланням на податкову інформацію, яка була весь час наявна у податкового органу, направлено саме 24.01.2019, відповідачем не наведено ані в запиті, ані в наказі про проведення перевірки. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем у запиті не вмотивовано посилання на наявність у діях позивача податкового правопорушення та не обґрунтовано підстав для направлення запиту у розумінні пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Крім того, слід вказати, що у запиті не наведено жодного посилання про встановлену невідповідність даних, задекларованих платником податків згідно податкової звітності наданої за період квітень 2016 року - грудень 2018 року, зокрема, не вказано, у якій саме податковій звітності виявлено невідповідність та в чому саме вона полягає. Наведення відповідачем у запиті показників податкових декларацій з єдиного податку за 2016-2018 роки та податкових декларацій з ПДВ за квітень 2016 року - грудень 2018 року саме по собі очевидно не свідчать про наявність невідповідностей даних, задекларованих ФОП ОСОБА_1 за період квітня 2016 року - грудня 2018 року. При цьому, в акті перевірки № 938/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 25.03.2019, складеному за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за період з 01.04.2016 по 31.12.2018, у формуванні показників податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ, єдиного податку будь-якої невідповідності чи недостовірності даних не встановлено, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного акту. Також, на думку колегії суддів, наведені у запиті показники податкової звітності з єдиного податку та податку на додану вартість (обсяг доходу за деклараціями з єдиного податку за 2016, 2017 та 2018 роки та обсяг операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ за січень-грудень 2017 року та січень-грудень 2018 року) не можуть бути співставлені між собою, оскільки дати формування цих даних регулюється різними порядками. Зокрема, до складу доходу позивача як платника єдиного податку включаються кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, відкритий фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, з урахуванням вимог ст. 292 ПК України. Водночас, визначення дати виникнення податкових зобов`язань із ПДВ з постачання то варів/послуг з урахуванням вимог ст. 187 ПКУ, тобто на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Таким чином, вказані показники формуються станом на різну дату, і не зобов`язані співпадати між собою. Посилання у запиті на встановлення невідповідності даних, задекларованих позивачем, з наведенням лише цифрових показників такої податкової звітності, не є достатнім для висновку про наявність підстав для направлення запиту за пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України. З огляду на викладене, колегія суддів вважає запит від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 таким, що оформлений із порушенням законодавчо встановленого порядку (у запиті не наведено жодної законної підстави для його надсилання), а відтак, в силу вимог п. 73.3 ст. 73 ПК України, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Згідно з п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Виходячи зі змісту оскаржуваного наказу від 11.03.2019 № 1694, правовою підставою для його прийняття відповідач зазначив пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, а фактичною підставою - ненадання платником податків ФОП ОСОБА_1 відповіді на письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 та отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства у вигляді заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було направлено на адресу позивача запит від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 рекомендованим листом з повідомленням, проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії конверту, вказаний запит повернуто на адресу відповідача без вручення адресату із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.52). Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Разом з тим, згідно з абз. 4 п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Колегією суддів встановлено, що така відмітка була проставлена відділенням поштового зв`язку УДППЗ «Укрпошта» 04.03.2019, а відтак, з урахуванням вимог п.42.4 ст.42 ПК України, вказаний запит вважається врученим 04.03.2019. Тобто, з урахуванням вимог абзацу 6 пункту 42.4 статті 42, пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, останнім робочим днем строку у 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (04.03.2019) є 25 березня 2019 року. В такому випадку, нормативно встановленим терміном видачі відповідачем спірного наказу (з урахуванням установленого п.73.3 ст.73, пп.78.1.1., пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України строку у 15 робочих днів) є 26 березня 2019 року. Однак, оскаржуваний наказ № 1694 був виданий 11 березня 2019 року, тобто до закінчення гарантованого платнику податків 15-денного строку, наданого позивачу для відповіді та пояснень, передчасно, а відтак, є протиправним. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2019 по справі № 813/1012/18. Твердження відповідача про те, що запит від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 вважається врученим з моменту його надіслання, суперечать вищенаведеним положенням абз. 4 п.42.4 ст.42 ПК України, є необґрунтованим та не береться колегією суддів до уваги. Посилання відповідача на те, що позивач не забезпечив своєчасного отримання кореспонденції за зареєстрованим місцезнаходженням, колегія суддів відхиляє, оскільки податковим органом не надано жодного належного доказу ухилення позивача від отримання кореспонденції від ГУ ДФС у Харківській області. Натомість, позивачем з метою отримання копії запиту від 24.01.2019 було подано запит про отримання публічної інформації від 07.03.2019, про що відповідачу при винесенні наказу від 11.03.2019 було достоменно відомо. Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_1 в період з 20.01.2019 по 28.01.2019 та з 14.02.2019 по 19.02.2019 знаходився за межами України (а.с.129-130). Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем по справі, жодного повідомлення з 28.01.2019 по 04.03.2019 від працівників поштового відділення про наявність кореспонденції на його адресу позивача не надходило, у зв`язку з чим є безпідставними твердження відповідача про незабезпечення позивачем отримання кореспонденції за місцем реєстрації. Слід відмітити, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку позивача як платника податків щодня з`ясовувати на поштовому відділенні про надходження на його ім`я будь-якої кореспонденції. Разом з тим, частиною 2 статті 19 Конституції України та підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України встановлено обов`язок контролюючих органів діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у відповідності з ПК України та іншими законами України, іншими нормативними актами. В силу пп.21.1.2, пп.21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України відповідач як контролюючий орган зобов`язаний забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Враховуючи викладене, у спірних відносинах саме на відповідача покладено обов`язок направити платнику податків запит у встановлений законом спосіб, та в разі невиконання платником цього запиту - призначити перевірку з дотриманням вимог, встановлених законом. У свою чергу, позивач не вчинив жодних дій та не допустив бездіяльності, які б свідчили про несумлінність його поведінки як платника податків, а тому відсутні підстави стверджувати про невиконання ним свого обов`язку щодо отримання запиту поштою. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідачу у спірних відносинах була відома дата, коли запит від 24.01.2019 вважався врученим позивачу в розумінні п.42.4 ст.42 ПК України (04.03.2019), однак, при винесенні оскаржуваного наказу від 11.03.2019 відповідач цієї дати не врахував, та виніс оскаржуваний наказ без дотримання закріпленого у пп.78.1.1., пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.73.3 ст.73 ПК України строку у 15 робочих днів. З огляду на те, що відповідачем у спірних правовідносинах не доведено умисне ухилення позивача від отримання запиту, а посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.02.2019 по справі № 825/1109/16, який стосується недобросовісної поведінки платника податку, не є прийнятним. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.03.2019 ФОП ОСОБА_1 було направлено відповідачу запит на отримання публічної інформації, в якому позивач, з посиланням на ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", просив надати листи з конвертами та/або їх копії, які направлялись на адресу ФОП ОСОБА_1 (виконавці, які направляли лист - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), докази вручення та направлення (а.с.19-20). 13 березня 2019 року Головним управління ДФС у Харківській області листом № 149/ЗПІ/20-40-13-06-13 надано позивачу запитувані документи (копію листа від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16, копію конверта на 1 аркуші, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) (а.с. 26-31). Таким чином, запит від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 фактично було вручено ФОП ОСОБА_1 лише 13.03.2019, тобто, вже після початку проведення перевірки, чим позбавлено позивача права у встановлений законом строк подати відповідні пояснення та документи на запит до моменту призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача згідно зі спірним наказом. Доводи відповідача про те, що 12.03.2019 представнику позивача було під підпис вручено новий запит про надання документів від 12.03.2019, не доводять дотримання контролюючим органом ст.78, п.73.3 ст.73 ПК України, оскільки вручення цього запиту відбулося в ході проведення перевірки, коли для позивача вже настали негативні наслідки ненадання відповіді на запит від 24.01.2019 № 1794/ФОП/20-40-13-06-16 у вигляді призначення перевірки згідно зі спірним наказом. Отже, вручення позивачу запиту від 12.03.2019 не спростовує порушення прав позивача в частині позбавлення можливості надати пояснення та не є доказом дотримання відповідачем процедури призначення і проведення перевірки. Матеріалами справи підтверджено, що 25 березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 , з урахуванням строків, установлених пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78 ПК України, надано Головному управлінню ДФС у Харківській області відповідь на запит від 24.01.2019 (а.с.21-24). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наказ від 11.03.2019 № 1694 був винесений відповідачем за відсутності правових та фактичних підстав, передбачених пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України (ненадання відповіді на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня його вручення). Також, колегія суддів зауважує, що за змістом абз. 3 п.81.1 ст.81 ПК України у наказі про проведення перевірки зазначаються, зокрема, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Згідно з абз. 3 пп. 3.1 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17- рп/2010 одним із елементів верховенства права є "принцип правової визначеності", в силу якого обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Отже, підстави проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, зазначені в наказі про її призначення, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків. Відтак, позивач повинен мати можливість чітко ідентифікувати передбачену законодавством фактичну, а не лише юридичну підставу для призначення відповідної перевірки, тобто, у наказі мають бути наведені конкретні обставини порушення. Однак, у спірному наказі від 11.03.2019 № 1694, крім переліку норм ПК України та посилання на неотримання відповіді за запит (який фактично був отриманий позивачем 13.03.2019, вже після початку перевірки 12.03.2019), не наведено жодної належної конкретної підстави для такої перевірки. Відповідач, посилаючись на пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України, у спірному наказі не зазначив конкретних обставин порушення податкового законодавства, зокрема, у наказі відсутні посилання, за якою саме податковою інформацією та в який спосіб отримані відомості, що свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства у вигляді заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ. Також, у спірному наказі взагалі відсутня така фактична підстава для перевірки, як виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України), хоча саме ці обставини наводились контролюючим органом у запиті як одна з підстав для його направлення. Доречно вказати, що нормами пп. 78.1.1 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, у зв`язку з чим посилання в наказі на отримання податкової інформації, що на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, є взаємовиключним по відношенню для призначення перевірки за пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України. З урахуванням наведеного, позивач був позбавлений можливості ідентифікувати передбачену ПК України фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. Таким чином, наказ від 11.03.2019 № 1694 було прийнято ГУ ДФС у Харківській області з порушенням принципу правової визначеності щодо платника податків, оскільки фактично платнику податків ФОП ОСОБА_1 було невідомо, що саме слугувало підставою для призначення перевірки (тим більше беручи до уваги неотримання запиту від 24.01.2019 до моменту початку перевірки). Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п. 78.5. ст. 78 ПК України). Відповідно до п. 79.2. ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Таким чином, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючим органом рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. З аналізу наведених норм ПК України випливає, що оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час і місце її проведення є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення. Отже, зі спірним наказом, відомостями про дату її початку платник податку (позивач) мав бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, тобто до 12.03.2019. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення № 277 від 11.03.2019 та копія спірного наказу отримані позивачем лише 12.03.2019 р. о 13-55 год., тобто вже після початку проведення перевірки, що суперечить вимогам п. 79.2 ст. 79 ПК України. Доводи відповідача про те, що перевірку було розпочато лише після вручення ФОП ОСОБА_1 копії наказу та повідомлення, є необґрунтованими, оскільки ані в наказі, ані в повідомленні не зазначено конкретного часу, з якого 12.03.2019 розпочинається перевірка. У зв`язку з чим, з урахуванням норм ст.57 КЗпП України та розміщеного на офіційному сайті відповідача графіку роботи ГУ ДФС у Харківській області - з понеділка по п`ятницю з 09:00 до 13:00 та з 13:45 до 18:00 (у п`ятницю-до 16:45), слід дійти висновку, що вже 09-00 год. 12.03.2019 перевірка позивача була розпочата посадовою особою відповідача, за місцезнаходженням контролюючого органу (м. Харків, вул. П. Болбочана, 25, каб. 51). При цьому, слід відмітити, що у самому повідомленні № 277 від 11.03.2019 не заповнено графи із реквізитами спірного наказу та не зазначено дати початку перевірки. Доводи відповідача про протилежне спростовуються наявною в матеріалах справи копією повідомлення, наданою позивачем по справі (а.с.17). Враховуючи викладене, відповідачем не були дотримані вимоги п. 79.2 с. 79 ПК України щодо своєчасного вручення позивачу копії наказу та повідомлення про дату початку перевірки до початку її проведення. З огляду на обставини вручення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії спірного наказу лише в день початку перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із цими документами до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спірних відносинах є протиправним, оскільки здійснено без дотримання визначених законом обов`язкових умов. Як наслідок, дії ГУ ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки є протиправними. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 по справі № 21-425а14, постановах Верховного Суду від 24.01.2019 по справі №813/1012/18, від 05.05.2018 у справі № 810/3188/17, від 26.02.2019 по справі № 813/581/18. Слід відмітити, що норми ПК України, зокрема, пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78., п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов`язкової участі платника податків, у зв`язку з чим останній не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 по справі №820/19845/14. Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 31.03.2020 по справі № 0740/983/18 та від 06.03.2020 по справі № 823/5064/15 є неприйнятними, оскільки вказані постанови були ухвалені за інших фактичних обставин, ніж у даній справі, а саме, у справах щодо оскарження наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами документальної планової виїзної перевірки, тобто, рішень контролюючого органу, прийнятих за таких умов, коли позивач мав можливість скористатися передбаченим законом правом недопущення фахівців податкового органу до проведення перевірки. Разом з тим, у спірних відносинах оскаржуваним наказом було призначено саме невиїзну документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 , а відтак, позивач був позбавлений можливості не допустити фахівців податкового органу до проведення перевірки, у зв`язку з чим колегія суддів вважає хибними доводи відповідача про неможливість оскарження наказу від 11.03.2019 № 1694 як такого, що вичерпав свою дію фактом його реалізації. Доводи відповідача про ненадання позивачем жодного пояснення щодо правомірності застосування податкових пільг з податку на додану вартість за кодом 14060409 протягом 2016 -2018 років із копіями витребуваних документів, є необґрунтованими, оскільки контролюючий орган позбавив позивача можливості надати такі пояснення, видавши наказ від 11.03.2019 без фактичного отримання ФОП ОСОБА_1 запиту, про що було відомо відповідачу, оскільки запит повернувся 04.03.2019 без вручення адресату із відміткою "за закінчення строку зберігання". Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ ГУ ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 було видано за відсутності законних підстав на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, які зазначено в пп. 78.1.1, пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим зазначений наказ підлягає скасуванню. Враховуючи, що суди першої інстанції та апеляційної інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваного наказу та неправомірність дій Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , вчинених на підставі цього наказу, позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року по справі № 520/11278/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Роз`яснити, що відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, cтрок на оскарження постанови продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 26.05.2020 року