Постанова КЦС ВС № 174/121/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4 грудня 2019 року м. Київ справа № 174/121/16-ц провадження № 61-22865св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Кузнєцова В. О., суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Державне підприємство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілка «Свободу Праці» державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», подану представником Барановою Мариною Валентинівною, на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року, ухвалене у складі судді Ілюшик І. А., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Каратаєва Л. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілка «Свободу Праці» державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 29 лютого 2016 року її незаконно звільнено з філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» з посади інженера-проектувальника провідного сантехнічної групи енергетичного сектору проектного відділу управління комбінату на підставі наказу № 375 від 21 грудня 2015 року про скорочення чисельності та штату працівників. Позивач вказувала на те, що ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» порушило порядок її звільнення, оскільки ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» надала обґрунтовану відмову в розірванні трудового договору, однак в порушення положень статті 43 КЗпП України відповідач видав наказ про припинення трудового договору. Крім того, відповідачем також порушено п. 2.10 колективного договору філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» щодо обов`язку адміністрації не допускати необґрунтованого скорочення робочих місць. Профспілка адресувала підприємству звернення щодо обґрунтування причин скорочення чисельності і штату працівників, однак у порушення статей 28, 47 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», підприємством відповідь не надана, тому позивач вважає скорочення штату необґрунтованим. З урахуванням збільшених у квітні 2016 року позовних вимог, позивач просила поновити на її на роботі на посаді інженера-проектувальника провідного сантехнічної групи енергетичного сектору проектного відділу управління комбінату у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 500 грн. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера-проектувальника сантехнічної групи енергетичного сектору проектного відділу управління комбінату у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 1 березня 2016 року. Стягнено з ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 321,50 грн без урахування податку на доходи та обов`язкові збори. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнено з Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь держави 1 102,40 грн у відшкодування судового збору. Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивача відповідачем порушено вимоги статті 43 КЗпП України та статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» надано обґрунтовану відмову на її звільнення як члена профспілки, що, в свою чергу, свідчить про порушення трудових прав позивача, які підлягають захисту шляхом поновлення на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» відхилено, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року залишено без змін. Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У січні 2017 року ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», яке є правонаступником ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року у частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Товариство зазначало, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість відмови у наданні згоди на звільнення позивача лише на підставі листа ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 29 лютого 2016 року, залишивши поза увагою той факт, що рішення ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 28 лютого 2016 року про відмову у наданні згоди на звільнення позивача взагалі не містить будь-якого обґрунтування. Також зазначало, що суди не застосували до спірних правовідносин частину сьому статті 43 КЗпП України та частину шосту статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Посилалось також на те, що судом першої інстанції встановлено дотримання відповідачем вимог трудового законодавства в частині попередження позивача у визначений КЗпП України строк про майбутнє вивільнення, а також в частині пропонування вказаних посад. Позиція інших учасників справи У березні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких послалась на безпідставність її доводів. Вказувала на те, що пунктом 10 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій врахували зазначені норми закону і встановили, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору є обґрунтованим, тому дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Заявник також зазначала, що фактично відповідач не згоден з мотивами відмови у згоді на її звільнення, однак незгода товариства з мотивами відмови не є предметом оцінки. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Вказана справа передана до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» є правонаступником ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат». Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» є відокремленим структурним підрозділом і не є юридичною особою, структура та штатний розпис філії затверджується генеральним директором підприємства. Працівники філії призначаються на посаду і звільняються з посади наказом директора філії. Трудовий колектив філії складають усі особи, які знаходяться у трудових відносинах з філією підприємства. Пунктом 2.10 колективного договору передбачено, що адміністрація зобов`язується не допускати необґрунтованого скорочення робочих місць. Рішення, наслідком якого може бути звільнення працівників у зв`язку з цим скороченням, приймати тільки після попереднього інформування та обговорення з профкомом у терміни, передбачені чинним законодавством. Пунктом 2.11 колективного договору перебачено вживання заходів щодо запобігання масовим звільненням працівників з ініціативи адміністрації. Згідно з п. 2.11, 2.15 колективного договору адміністрація зобов`язана інформувати профком про заплановане проведення на комбінаті реструктуризації, корпоратизації, передприватизаційної підготовки, приватизації, передачі об`єктів з державної до комунальної власності, перепрофілювання, часткової зупинки або ліквідації комбінату. У першочерговому порядку запроваджувати заходи виробничого, організаційного, управлінського характеру і лише у випадках, коли вони не призвели до позитивних змін, вживати заходи, які зачіпають соціально-економічні права та інтереси трудового колективу. Проводити попередні консультації з профкомом з метою опрацювання заходів щодо пом`якшення несприятливих наслідків цих процесів. 10 січня 2015 року ОСОБА_1 прийнята в порядку переведення у проектний відділ інженером-проектувальником провідним санітарно-технічної групи енергетичного сектору, а 22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 тимчасово переведено у тому ж самому підрозділі та відділі начальником енергетичного сектору. З довідки від 26 лютого 2016 року суди встановили, що ОСОБА_1 працювала у ПрАТ «Кримський титан» філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з 6 вересня 2004 року до 28 березня 2012 року. 30 листопада 2015 року директор філії звернувся до голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації профспілки металургів та гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з метою надання інформації щодо передбачуваного скорочення штату та чисельності та додав перелік посад і професій та кількість штатних одиниць управління комбінату, які підлягають скороченню після 1 березня 2016 року. У вказаному переліку міститься посада, яку на той час обіймала ОСОБА_1 . Згідно з наказом № 375 від 21 грудня 2015 року філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про внесення змін до штатного розпису посад службовців, розстановки чисельності робітників та скорочення штату і чисельності працівників управління комбінату, з 1 березня 2016 року заплановано виключення посад згідно додатку № 1, зокрема, інженера-проектувальника провідного, тобто посади, яку на той час обіймала позивач. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 22 грудня 2015 року. Також судами встановлено створення ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», що підтверджується свідоцтвом про легалізацію профспілки, об`єднання профспілок від 24 липня 2015 року та статутом. Наказом № К / 181215- від 19 грудня 2015 року ОСОБА_1 прийнята у члени профспілку ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення, одночасно їй запропоновано дев`ять вакантних посад згідно з додатком № 1 до попередження про наступне вивільнення. З попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомлена 29 грудня 2015 року. Від запропонованих вакансій ОСОБА_1 відмовилась 22 січня 2016 року. 20 січня 2016 року ОСОБА_1 у зв`язку з майбутнім вивільненням пропонувалися для працевлаштування п`ять вакантних посад, від яких вона відмовилась 22 січня 2016 року. 29 січня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про виключення її з членів первинної профспілкової організації профспілки металургів та гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». Листом від 21 січня 2016 року директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» повідомлено про створення на підприємстві ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». Листом від 26 січня 2016 року ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» звернулася до директора філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з проханням включити керівника ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» до робочої групи для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із скороченням чисельності або штату. ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» не було введено до робочої групи для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із скороченням чисельності або штату, що суди оцінили як порушення принципу рівності профспілок. 1 лютого 2016 року ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» направила на адресу філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» звернення щодо обґрунтування причин скорочення чисельності і штату працівників. Директор філії 9 лютого 2016 року звернувся до ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та голови первинної профспілкової організації профспілки металургів та гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з проханням сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів та укладення колективного договору. Відповідна угода схвалена на спільному засіданні профспілкових комітетів 15 лютого 2016 року. 16 лютого 2016 року директор філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» звернувся до ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з поданням про отримання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, в якому посилається на необхідність змін в організації виробництва та праці в зв`язку з економічною ситуацією, що виникла. Наказом № 375 від 21 грудня 2015 року заплановано з 1 березня 2016 року виключення зі схем організаційних структур, штатного розпису посад службовців та розстановки чисельності робітників підрозділів певних штатних одиниць, до яких увійшла і посада інженера-проектувальника провідного сантехнічної групи енергетичного сектору проектного відділу управління комбінату. 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 попереджена про наступне вивільнення, одночасно їй запропоновано перелік вакантних посад, від яких вона відмовилась 22 січня 2016 року. Згідно з протоколом № 1 засідання виконавчого комітету ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 28 лютого 2016 року вирішено відмовити у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 Листом від 29 лютого 2016 року ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» надала відповідь директору філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», в якій зазначила про розгляд на засіданні 28 лютого 2016 року у присутності ОСОБА_1 вказаного подання, за наслідками якого прийнято рішення про ненадання згоди на розірвання трудового договору у зв`язку із тим, що підприємство не є збитковим. Додатком до протоколу № 1 засідання виконкому ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 28 лютого 2016 року є письмове обґрунтування проекту рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору, підписане членом ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» ОСОБА_1 , зміст якого аналогічний змісту вказаного листа. Наказом № 81 від 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 звільнена з посади інженера-проектувальника провідного сантехнічної групи енергетичного сектору проектного відділу управління комбінату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; з наказом ОСОБА_1 ознайомлена 29 лютого 2016 року.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов до таких висновків. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій встановили, що у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема скорочення штату і чисельності працівників відповідно до наказу № 375 від 21 грудня2015 року, і таке скорочення штату і чисельності працівників мало відбутися 1 березня 2016 року. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Встановили суди і те, що ОСОБА_1 попереджена про наступне вивільнення 29 грудня 2015 року, а звільнена 29 лютого 2016 року, тобто у останній день двомісячного строку, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідачем не додержано строк попередження працівника про звільнення, однак сам по собі факт несвоєчасного попередження про звільнення суди не розглядали як самостійну підставу для поновлення на роботі. Також встановлено, що від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовилась. Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами. Статтею 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень, надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. 30 листопада 2015 року директор філії звернувся до голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації профспілки металургів та гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» та надав інформацію щодо передбачуваного скорочення штату. Встановивши зазначені обставини, суди дійшли висновку, що ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» дотрималось тримісячного строку повідомлення профспілки про намічувані вивільнення відповідно до положень статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». При цьому суди зазначили, що про свою легалізацію ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» повідомила філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» тільки у січні 2016 року, а не на час видання наказу № 375 від 21 грудня 2015 року. Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки. За змістом зазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права. Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-703цс15. Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди попередніх інстанцій врахували зазначені норми закону та правову позицію Верховного Суду України і встановивши, що ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» прийняла рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача з наведенням правового обґрунтування такої відмови, дійшли висновку про наявність правих підстав для задоволення позову, і, як наслідок, поновили ОСОБА_1 на роботі. Частина друга статті 235 КЗпП України передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. З довідки № 710 суди встановили, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 без урахування податку на доходи та обов`язкові збори становить 292,86 грн. Також суди встановили, що позивач не працювала 25 днів з урахуванням того, що 8 березня 2016 року є вихідним днем. У зв`язку з поновленням позивача на роботі суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 березня 2016 року до 5 квітня 2016 року у сумі 7 321,50 грн (292,86Х25). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку та ухвали законні та обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права. Доводи заявника стосовно того, що суди дійшли висновку про обґрунтованість відмови у наданні згоди на звільнення позивача лише на підставі листа ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 29 лютого 2016 року, при цьому судами залишено поза увагою той факт, що рішення ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 28 лютого 2016 року про відмову у наданні згоди на звільнення позивача взагалі не містить будь-якого обґрунтування, касаційний суд відхиляє. Вирішуючи справу, суди встановили, що додатком до протоколу № 1 засідання виконкому ПП «СП» ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 28 лютого 2016 року є письмове обґрунтування проекту рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», подану представником Барановою Мариною Валентинівною, залишити без задоволення. Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді: В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов