Постанова КЦС ВС № 623/2353/16-ц

Постанова Іменем України 20 травня 2020 року м. Київ справа № 623/2353/16-ц провадження № 61-11525св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - відкрите акціонерне товариство «Ізюмський тепловозоремонтний завод» в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Саутенка Сергія Олеговича, відповідачі: виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Саутенка Сергія Олеговича на постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року в складі колегії суддів: Колтунової А. І., Бровченка І. О., Бурлаки І. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог У вересні 2016 року відкрите акціонерне товариство «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (далі - ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод») в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Саутенка С. О. звернулося з позовом до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Ізюмської місцевої ради Харківської області та просив виселити ОСОБА_1 , його дружину ОСОБА_2 та їх сина - ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати виконавчий комітет Ізюмської міської ради скасувати реєстрацію їх місця проживання у зазначеній квартирі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 червня 2004 року ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» набуло у власність квартиру АДРЕСА_1 . Постановою Господарського суду Харківської області від 03 грудня 2014 року ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У ході проведення ліквідаційної процедури ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» виявлено факт незаконного надання квартирі АДРЕСА_1 статусу службової та видачу виконавчим комітетом Ізюмської міської ради ордеру ОСОБА_1 на вселення у зазначене житлове приміщення у складі трьох осіб. За клопотанням арбітражного керуючого на ліквідацію ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 01 липня 2014 року скасовано рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25 вересня 2013 року № 0712 «Про визнання квартири АДРЕСА_1 службовою». Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 червня 2016 року визнано недійсним ордер на зазначене житлове приміщення. Наказом ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» № 21/к-зв від 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади двірника адміністративної будівлі на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України). Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не виселяється зі спірної квартири, а виконавчий комітет Ізюмської міської ради не скасовує реєстрацію відповідача та членів його сім`ї у зазначеній квартирі, що унеможливлює включення її до складу ліквідаційної маси товариства, позивач просив позов задовольнити. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Ізюмського міськрайонного суду від 29 листопада 2016 року позов задоволено. Зобов`язано виконавчий комітет Ізюмської міської ради скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на те, що правові наслідки визнання недійсним за рішенням суду ордеру на спірне житлове приміщення дають підстави для висновку, що в ОСОБА_1 не виникло право на вселення у квартиру АДРЕСА_1 , а тому він та члени його сім`ї підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення. Оскільки реєстрація місця проживання особи скасовується у разі її проведення з порушенням вимог законодавства, суд вважав обґрунтованими і вимоги позивача про зняття відповідача та членів його сім`ї з реєстраційного обліку в спірній квартирі. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року зазначене заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 червня 2017 року позовну заяву ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Саутенка С. О. задоволено. Зобов`язано виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Рішення місцевого суду містить ті самі мотиви, з яких суд виходив при ухваленні вищезазначеного заочного рішення. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 червня 2017 року в частині вирішення вимог про зобов`язання скасувати реєстрацію місця проживання та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» про виселення, апеляційний суд вважав його законним та обґрунтованим, оскільки внаслідок припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією, право на користування службовим житлом вичерпало свою дію, а тому робітник, якому було надано таке житло, підлягає виселенню з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення. Водночас, оскільки рішення суду про виселення є самостійною підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог. Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 червня 2017 року в нескасованій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року залишено без змін. Постанова касаційного суду мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій і тому відсутні підстави для її задоволення. У квітні 2019 року ОСОБА_2 , яка не була учасником справи, подала апеляційну скаргу на заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2016 року. Постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року (з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 07 червня 2019 року про виправлення описки в постанові) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 червня 2017 року в частині виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 та рішення апеляційного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року в частині залишення рішення суду першої інстанції в зазначеній частині без змін скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 червня 2017 року залишено без змін. Скасовуючи судові рішення в частині задоволених позовних вимог про виселення ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 і ухвалюючи в цій частині нове про відмову в їх задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначеними судовими рішеннями вирішено питання про права, обов`язки та інтереси ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі в справі, а також у порушення статті 19 Сімейного кодексу України до участі в справі для захисту прав та інтересів малолітньої дитини не були залучені органи опіки та піклування. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У липні 2019 року ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Саутенка С. О. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, а провадження у справі закрити. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення від 29 листопада 2016 року, яке на момент її звернення вже було скасовано судом першої інстанції, а отже не призвело до порушення її прав. Проте апеляційний суд на наведене уваги не звернув та в порушенням вимог процесуального закону розглянув її апеляційну скаргу. При цьому, при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції допустив вихід за межі вимог апеляційної скарги, оскільки скасував судові рішення щодо яких ОСОБА_4 не заявляла вимог про скасування і мотивів на обґрунтування такого виходу не навів. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 16 липня 2019 року справа № 623/2353/16-ц надійшла до Верховного Суду. 30 липня 2019 року ОСОБА_2 надіслала до касаційного суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення. Ухвалою Верховного Судувід 23 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами Встановлено, що 26 квітня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» на посаду контрольного майстра ВТК заводоуправління. З 22 липня 2013 року його переведено на посаду двірника адміністративної будівлі заводоуправління з оплатою відповідно до штатного розкладу. 25 вересня 2013 року рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0712 «Про визнання квартири АДРЕСА_1 службовою», за клопотанням керуючого санацією ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» - Костюка О . Г. у межах здійснення процедури санації товариства, належну на праві власності ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36, 1 кв. м та загальною площею 60, 9 кв. м визнано службовою. У подальшому за клопотанням керуючого санацією боржника - Костюка О. Г. , виконавчим комітетом Ізюмської міської ради прийнято рішення від 25 грудня 2013 року № 0921 про надання вищевказаної квартири ОСОБА_1 , склад сім`ї три особи. На підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25 грудня 2013 року № 0921, 13 січня 2014 року ОСОБА_1 на сім`ю у складі трьох осіб (він, дружина, неповнолітня дочка) видано службовий ордер на зазначене житлове приміщення. 01 липня 2014 року виконавчим комітетом Ізюмської міської ради за наслідками розгляду клопотання керуючого санацією ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» щодо скасування рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0712 від 25 вересня 2013 року, прийнято рішення № 0353 «Про скасування рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25 вересня 2013 року № 0712 «Про визнання квартири АДРЕСА_1 службовою». Постановою Господарського суду Харківської області від 03 грудня 2014 року ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, звільнено з посади двірника адміністративної будівлі ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» у зв`язку з проведенням ліквідаційної процедури товариства. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 листопада 2015 року в справі № Б-39/02-09 арбітражного керуючого Костюка О. Г. усунено від виконання обов`язків ліквідатора ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод». Ліквідатором ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» призначено арбітражного керуючого Саутенко С. О. та зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 червня 2016 року по справі № Б-39/02-09 визнано недійсним ордер № 016086 від 13 січня 2014 року на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 36, 1 кв. м та загальною площею 60, 9 кв. м. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктами 1, 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Як убачається з матеріалів справи, в квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду від 29 листопада 2016 року. Разом з тим, встановлено, що ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року зазначене заочне рішення скасовано, справу призначено до судового розгляду, за наслідками якого 21 червня 2017 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області ухвалено рішення про задоволення позову, яке в подальшому переглядалося в апеляційному, касаційному порядку за скаргами відповідача ОСОБА_1 . З вимогами про скасування рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 до апеляційного суду не зверталася, про що свідчить зміст її апеляційної скарги. Тобто, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення, яке на момент подачі скарги вже було скасоване судом першої інстанції в установленому процесуальним законом порядку. У постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року в справі 6-1534цс16 зроблено правовий висновок про те, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження в загальному порядку рішення, яке визначене судом як заочне, судам необхідно враховувати, що судові рішення є чинними та обов`язковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом (постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»). Оскільки заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської областівід 29 листопада 2016 року скасоване в установленому законом процесуальному порядку, а отже є таким, що втратило свою чинність, вказане судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку. Пунктом 1 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. Проте суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі на зазначене уваги не звернув та розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 по суті, скасувавши при цьому судові рішення, які не були предметом апеляційного оскарження, чим порушив вимоги процесуального законодавства України. Враховуючи те, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до підпунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. За викладених обставин, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню зі стадії відкриття апеляційного провадження з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Під час нового розгляду апеляційний суд має повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Саутенка Сергія Олеговича задовольнити частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов