Постанова КЦС ВС № 375/235/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2019 року м. Київ справа № 375/235/15-ц провадження № 61-30893св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Кузнєцова В. О., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Запрудянська сільська рада Рокитнянського району Київської області, особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 7 вересня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Запрудянської сільської ради Рокитнянського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно. Позивач вказував на те, що він є спадкоємцем за заповітом, однак шестимісячний строк для прийняття спадщини пропустив, оскільки не знав, що протягом шести місяців необхідно подати до нотаріальної контори відповідну заяву. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_3 . Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року, ухваленим у складі судді Нечепоренка Л. М., позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення мотивоване тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не знав, що заяву про прийняття спадщини необхідно подавати протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Встановивши, що нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Рішенням апеляційного суд Київської області від 7 вересня 2017 року за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 , рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704 грн у відшкодування судового збору. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що причини, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для нього на вчинення таких дій. Необізнаність ОСОБА_1 стосовно встановленого законодавством строку для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини, не вважається поважною причиною. Крім того, вирішуючи справу, апеляційний суд також встановив наявність інших спадкоємців, зокрема, ОСОБА_2 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до положень статті 1241 ЦК України, що не була залучена до участі у справі. Оскільки апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути зазначений недолік суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції скасував і у позові відмовив. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 7 вересня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , тому така особа не має права на оскарження рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили. Також зазначав, що апеляційним судом не надано належної оцінки рішенню апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 , тому вона вважається такою, що не прийняла спадщину. Посилався також на те, що до апеляційного суду він подав клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з погіршенням його здоров`я, яке судом апеляційної інстанції залишено поза увагою. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Вказана справа передана до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30 січня 2015 року серії НОМЕР_1 . 29 квітня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, у якому заповів належне йому майно, а саме земельну ділянку площею 3,55 га (кадастровий номер № 3223782000:01:005:0026) та земельну ділянку площею 3,5514 га (кадастровий номер №3223782000:01:005:0027), розташовані на території Запруднянської сільської ради Рокитнянського району Київської області, ОСОБА_1 . Також судами встановлено, що 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В. Д. щодо оформлення спадщини після ОСОБА_3 , в чому йому було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_3 , яка участі у справі не брала, проте оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та інтереси.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов до таких висновків. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Звертаючись до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він не знав про встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог і наявності правових підстав для їх задоволення, оскільки вважав, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин. Скасовуючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав, а сама по собі необізнаність позивача щодо встановлених законодавством строків для прийняття спадщини не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Вирішуючи справу, апеляційним судом встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_3 є також його дружина - ОСОБА_2 , яка участі у справі не брала. Встановивши зазначенні обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у позові. Такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними з огляду на наступне. Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 посилалась на те, що оскаржуваним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року фактично вирішено питання про її права та обов`язки щодо обов`язкової частки у спадщині після ОСОБА_3 також вказувала на те, що у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вона до нотаріальної контори не зверталась з поважних причин, оскільки хворіла. Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилався на рішення апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року, яким ОСОБА_2 у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 відмовлено, тому вважав, що оскаржуваним рішенням не вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_2 . Вказане рішення апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року позивачем подано до апеляційного суду зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 1 квітня 2015 року. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення судами справи, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає. Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції належної оцінки рішенню апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 відмовлено, не надав; не з`ясував, які саме питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_2 вирішені оскаржуваним рішенням і які несприятливі наслідки для заявника має це рішення. Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про спадкові права ОСОБА_2 , є передчасним. Не дослідивши всі зібрані у справі докази у їх взаємозв`язку, не встановивши фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову, не дотримавшись вимог статті 212 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення апеляційним судом справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином заперечень позивача щодо відсутності у ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження рішення, оскільки вона спадщину після ОСОБА_3 не прийняла і у задоволенні позову про надання додаткового строку для прийняття спадщини їй відмовлено, ухвалене апеляційним судом судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить урахувати викладене, перевірити доводи апеляційної скарги стосовно обґрунтування права ОСОБА_2 як спадкоємця на апеляційне оскарження, надати належну оцінку доказам, поданим позивачем до апеляційної інстанції на підтвердження того, що ОСОБА_2 спадщину не прийняла, а також рішенню апеляційного суду Київської області від 22 червня 2017 року, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. Доводи заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу не врахувавши його клопотання про відкладення, необґрунтовані. Про розгляд справи, який відбувся 7 вересня 2017 року позивач повідомлений 18 вересня 2017 року, правом на подання заперечень на апеляційну скаргу він скористався і наявність поважних причин не підтвердив. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення апеляційного суду Київської області від 7 вересня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов