Постанова 4824 № 362/37/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/824/6034/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко Л.М. 362/37/20 Доповідач: Чобіток А.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді - Чобіток А.О. суддів- Немировської О.В., Ящук Т.І. розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» про захист честі, гідності, ділової репутації ,- у с т а н о в и в: Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року вищевказана позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута останньому з тих підстав, що позивачем не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 09.01.2020 року про залишення позовної заяви без руху. В апеляційній скарзі заявник просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що в обґрунтування залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції було вказано, що позивачем залучено до участі в справі в якості відповідача лише власника веб-сайта та не залучено до участі в справу автора відповідного матеріалув якості співвідповідача, не надано всіх доказів недостовірності поширеної відповідачами інформаціїта не визначено вимоги п. 4 прохальної частини позовної заяви. Проте, в позовній заяві ним вказано, що особу автора статті ідентифікувати неможливо, а п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» не зобов`язує позивача у даній категорії справ надавати докази, а лише надає таке право. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до наступного. Установлено, що в січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до ТОВ «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» про захист честі, гідності, ділової репутації, у якій зазначав, що з мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником доменного імені якого є ТОВ «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА», він дізнався про статтю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка містить недостовірну інформацію про нього. Ухвалою від 09.01.2020року суд першої інстанції залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху пославшись на те, що пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Однак позивачем залучено до участі в справі в якості відповідача лише власника веб-сайта та не залучено до участі в справу автора відповідного матеріалу. При цьому, у випадку залучення ще одного відповідача позивачу необхідно буде виконати вимоги ч. 1 ст. 177 ЦПК України та розмежувати між відповідачами позовні вимоги. Звертаючись до суду з даним позовом позивачем не розмежовано яким чином кожен звідповідачів порушує його немайновіправа та не надано всіх доказів недостовірності поширеної відповідачами інформації.Крім того, позивачем не визначено вимоги п. 4 прохальної частини позовної заяви, а саме: що потрібно стягнути з відповідача та на користь кого. На виконання вимог даної ухвали суду заявником подано заяву про усунення недоліків та повний текст позовної заяви з урахуванням недоліків, зазначених в абзаці 10 ухвали від 09.01.2020 року, у якій він зазначив про те, що в позові ним було зазначено, що особу автора статті ідентифікувати неможливо, а тому зазначення в якості відповідача власника сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» є цілком правомірним, а п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» не зобов`язує позивача у даній категорії справ надавати докази, а лише надає таке право. З огляду на вищенаведені доводи щодо незалучення автора матеріалу до участі в справі в якості співвідповідача, розмежування протиправних діянь ТОВ «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» та автора статті, є неможливим. 29.01.2020 року суд першої інстанції визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув її останньому з тих підстав, що позивач не в повному обсязі виконав вимоги ухвали суду. Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може. Частиною 3 ст. 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) ( 1618-15 ). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Як убачається із матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , то вона відповідає загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК, оскільки подана до суду в письмовій формі і підписана заявником або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи ( ч. 1 ст. 175 ЦПК); містить найменування суду першої інстанції, до якого подається заява ( п. 1 ч. З ст. 175 ЦПК); повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти ( п. 2 ч. З ст. 175 ЦПК; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) ( п. 8 ч. З ст. 175 ЦПК). Вимоги суду першої інстанції до позовної заяви ОСОБА_1 , зазначені в ухвалі від 09.01.2020 року, не можна визнати цілком законними, оскільки позовна заява ОСОБА_1 містила вказівку на те, що особу автора статті ідентифікувати неможливо, норму закону, яку порушено відповідачем, на думку позивача, обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Усуваючи недоліки стосовно визначеної судом вимоги до п. 4 прохальної частини позовної заяви, а саме: що потрібно стягнути з відповідача та на користь кого, ОСОБА_1 до заяви про усунення недоліків додав повний текст позовної заяви з урахуванням недоліків, зазначених в абзаці 10 ухвали від 09.01.2020 року. Отже, недолік позовної заяви стосовно зазначення суми моральної шкоди з відповідача на користь позивача була виконана останнім. Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав того, що останнім не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 09.01.2020 року, суд в порушення норм процесуального права не зазначив, які ж саме недоліки не було виконано позивачем. Крім того, слід звернути увагу суду першої інстанції, що зазначивши недоліки позовної заяви, суд першої інстанції форми усунення недоліків не зазначив, як не зазначив і вимоги про надання їх копій відповідно до кількості учасників справи. На підставі викладеного ухвалу суду не можна визнати законною, унаслідок чого вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її складення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: А.О. Чобіток Судді: О.В. Немировська Т.І. Ящук