Постанова 4808 № 344/506/20

Справа № 344/506/20 Провадження № 22-ц/4808/515/20 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Антоняком Т.М. 4 лютого 2020 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 5 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, в с т а н о в и в: У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Свій позов мотивує тим, що 24.04.2018 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №677 та видано свідоцтво. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_1 . Оскільки спільне сімейне життя у сторін не склалось, позивачем було подано позов про розірвання шлюбу. Неповнолітній син проживає з нею, перебуває на її утриманні, відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу, хоча вона неодноразово до нього зверталась з проханнями про її надання. ОСОБА_2 не працює, оскільки здійснює догляд за сином до досягнення ним трирічного віку. ОСОБА_1 офіційно не працює, однак є працездатною особою, має неофіційну роботу та отримує доходи, тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина. З огляду на наведене просила позов задовольнити та стягувати з відповідача в свою користь аліменти на утримання дитини у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочати від дня пред`явлення позову. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року позов задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2500,00 грн. щомісячно, але не менше як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11 січня 2020 року, до досягнення дитиною повноліття. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах сплати платежу за один місяць. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що при вирішенні справи були допущені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. На його думку, посилання позивача на те, що він може надавати аліменти у розмірі 3000,00 грн. щомісячно на утримання сина є перебільшені та безпідставні. Так, на даний час він не працює, що підтверджується копією його трудової книжки з записами та довідками з Івано-Франківського центру зайнятості від 27.02.2020 року, Довідкою з ПФУ від 07.02.2020 року, відомостями з ДПІ №99129/10/09-19-55-62-01 від 11.02.2020 року. Крім того, у нього на утриманні перебувають його батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є пенсіонерами за віком та непрацездатними. Зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд повинен був врахувати і стан здоров`я відповідача, оскільки йому необхідне постійне лікування (діагноз - хронічний панкреатит в ст. загострення з ферментальною недостатністю підшлункової залози), що підтверджується медичними виписками, копії яких він долучає. За таких обставин його дохід не дозволить сплачувати аліменти в тому розмірі, який визначив суд, що призведе до виникнення заборгованості. Просить змінити рішення Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року в частині розміру аліментів та стягувати з нього в користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи з 11 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції вірно враховано всі фактичні обставини справи, рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище відповідача та стан його здоров`я. Щодо зазначених в апеляційній скарзі обставин, а саме того, що відповідач не працює та повинен утримувати своїх непрацездатних батьків, то вказує, що відповідач не єдина дитина у своїх батьків, у нього також є сестра, яка знаходиться на роботі за кордоном з сім`єю та має можливість матеріально більше допомогти своїм батькам. Відповідач не є особою з інвалідністю, є працездатним чоловіком та може працювати та утримувати свою малолітню дитину. Вказує також, що відповідач часто влаштовував вдома сварки, скандали, неодноразово притягувався Івано-Франківським міським судом до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство та вчинення насильства в сім`ї. посилається на те, що розмір державної соціальної допомоги є дуже низьким і його не вистачає навіть на мінімальні потреби дитини. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції врахував інтереси дитини, матеріальне становище сторін та покладення обов`язку утримувати дітей однаковою мірою на матір та батька, у зв`язку з чим вважав доцільним присудження аліментів в сумі 2500,00 грн. на дитину щомісячно. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24.04.2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.09.2018 року (а.с. 3). Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 останній офіційно не працевлаштований (а.с. 25-29). Згідно Довідки з Івано-Франківського центру зайнятості від 27.02.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті на роботу (а.с. 30). З відомостей з ДПІ №99129/10/09-19-55-62-01 від 11.02.2020 року вбачається, що інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2019 року відсутня (а.с. 31). Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 29.03.1988 року його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які являються на даний час пенсіонерами за віком, що підтверджується копіями їх пенсійних посвідчень серій НОМЕР_4 507342 від 23.07.2014 року та НОМЕР_6 від 22.03.2017 року (а.с. 33, 34, 35). Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № НОМЕР_5 від 23.09.2016 року у ОСОБА_1 діагностовано хронічний панкреатит в ст. загострення з ферментативною недостатністю шлункової залози (а.с. 36). Судом встановлено також, що відповідно до довідки №1739 від 18.03.2020 року ОСОБА_2 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 860,00 грн. (а.с. 48). Із листа Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №Ф/978 від 20.01.2020 року вбачається, що з метою отримання інформації про те чи притягувався ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення домашнього насильства нею направлено листа до Івано-Франківського міського відділу поліції. Відповідно до інформації з сайту Єдиного Контакт-центру судової влади України в Івано-Франківському міському суді перебуває справа про вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 . З метою з`ясування його думки з приводу конфліктної ситуації ОСОБА_1 було запрошено на бесіду до Служби у справах дітей, на що останній не відреагував (а.с. 49). Згідно відповіді на адвокатський запит Томин Н.В. №918/77-69 від 03.04.2020 року вбачається, що дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку у лікаря-педіатра СП «МДП» педіатричного відділення №5 з діагнозом «Дефіцитна анемія». Мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зверталась з дитиною ОСОБА_1 до лікаря-педіатра СП «МДП», встановлено діагноз: «Гострий бронхіт», призначено лікування в амбулаторному режимі. Оскільки 28.11.2019 року стан дитини погіршився, його було скеровано на стаціонарне лікування в КНП «МДКЛ», де він проходив лікування з 30.11.2019 року по 10.12.2019 року (а.с. 61, 63). До матеріалів справи ОСОБА_2 долучила також копії товарних чеків та квитанцій про придбання ліків та продуктів харчування для дитини (а.с. 64-68). Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2020 року шлюб між сторонами розірвано, малолітню дитину залишено на проживанні з матір`ю. В силу вимог ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. В силу ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня. При цьому, закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує. У силу вимог ст.ст. 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Переглядаючи справу за наявними в ній доказами, та перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та визначення розміру аліментів в сумі 2500,00 грн. щомісячно на дитину. Твердження апелянта про те, що за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем він не має можливості надавати матеріальну допомогу у розмірі 2500,00 грн. щомісячно на утримання свого сина є необґрунтованими. На підтвердження стану здоров`я відповідач надав виписку із медичної картки стаціонарного хворого № НОМЕР_5 від 23.09.2016 року, згідно якої у нього хронічний панкреатит в ст. загострення з ферментативною недостатністю підшлункової залози (а.с. 36), яка не є достатнім доказом для висновку про те, що за своїм станом здоров`я відповідач не має можливості утримувати свого сина. Доводи відповідача про наявність на його утриманні непрацездатних батьків на правильність висновків суду першої інстанції також не впливають. Обов`язок утримувати батьків не залежить від його матеріального стану, а сам по собі факт непрацездатності батьків відповідача не свідчить про наявність потреби в наданні їм матеріальної допомоги, оскільки ним не надано суду доказів про те, що розмір пенсії його батьків не забезпечує їм прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року - без змін. Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин Л.В. Ясеновенко