Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/816/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/816/20 Провадження № 22-ц/4820/731/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Журбіцький В.О. за участю учасників справи: апелянта ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 лютого 2020 року про забезпечення позову (суддя Бондар О.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , державного підприємства «Сетам», Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання прилюдних торгів недійсними та скасування протокольного рішення, в с т а н о в и в : Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 лютого 2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову. Накладено арешт на цілісний майновий комплекс будівель та споруд, загальною площею 1367,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 6698618. Роз`яснено, що ухвала суду про забезпечення позову в силу ч. 1 ст. 157 ЦПК України підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Копію ухвали для негайного виконання направлено в Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради. Не погоджуючись з цією ухвалою, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить її скасувати. Вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Посилається на те, що суд при винесенні ухвали не взяв до уваги того, що предметом спору є визнання прилюдних торгів недійсними та скасування протокольного рішення, а не конкретний об`єкт нерухомості у вигляді цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також ні позивач у своїй заяві, ні суд першої інстанції не вказали, які саме права позивача порушено. Крім того, суд при прийнятті рішення про накладення арешту не врахував, що цілісний майновий комплекс не може бути об`єктом інтересу позивача, оскільки останній не має жодного відношення до вказаного об`єкту нерухомості та не є стороною виконавчого провадження. Будь-які зміни у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а також будь-які дії щодо спірного цілісного майнового комплексу не можуть порушити жодних прав щодо вказаного об`єкту нерухомості. Також не взято до уваги, що предмет позову не відповідає заявленим і вжитим заходам забезпечення позову. Дії позивача позбавляють ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на майно: володіти, користуватись та розпоряджатись ним, та здійснивши всі необхідні дії, пов`язані з набуттям права власності на майно, не може здійснити реєстрацію права власності на нього. Крім того, ОСОБА_1 не може здійснювати господарську діяльність та реалізацію своїх прав як власника, тобто фактично суд першої інстанції позбавив його можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток від здачі нерухомого майна в оренду. Апелянт також зазначає, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам п. п. 3, 5-7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме: не вказаний предмет позову та обґрунтування заперечення позову, ціна позову, про забезпечення якого просить позивач, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, необхідні для забезпечення позову. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції вийшов за межі заяви про застосування заходів забезпечення, оскільки позивач у своїй заяві просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а відповідно до ухвали Кам`янець-Подільського міскрайонного суду від 7 лютого 2020 року накладено арешт на цілісний майновий комплекс будівель та споруд, загальною площею 1367 кв.м. Як наголошує апелянт предметом спору у даній справі є визнання прилюдних торгів недійсними та скасування протокольного рішення, що є немайновим позовом, вимог майнового характеру не заявлено. Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило. Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб, а також шляхом заборони вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі №308/3824/16-ц. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Однак, з таким висновком не погоджується Хмельницький апеляційний суд. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що у лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ДП «Сетам», Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, просив визнати прилюдні торги за лотом 398409, які відбулись 20 січня 2020 року, недійсними, скасувати протокольне рішення №461645 від 20 січня 2020 року за лотом 398409. Зазначав, що електронні торги проведені з порушенням вимог ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна тощо, тобто з порушенням правил, які визначають процедуру підготовки проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; повідомлення учасників торгів про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів: правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів. Водночас ОСОБА_3 було подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просив суд заборонити відчуження (оформлення, переоформлення) та прийняття рішення про оформлення (перехід) права власності на цілісний майновий комплекс будівель та споруд, загальною площею 1367 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 20 січня 2020 року на електронному майданчику, належному ДП «Сетам», було проведено електронні торги з продажу «Цілісного майнового комплексу будівель та споруд загальною площею 1367 кв.м, лот № 398409 за стартовою ціною 1 864 200 грн. Реалізація спірного майна була здійснена з порушенням чинного законодавства та порушенням прав його як учасника прилюдних торгів. Також встановлено, що відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 20.01.2020 №461645 ДП «Сетам» переможцем визнано ОСОБА_1 , що підтверджується актом про проведені електронні торги від 10.02.2020, доданим до апеляційної скарги. Апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 , який здійснивши наразі дії, пов`язані з набуттям права власності на майно, не може здійснити реєстрацію права власності на нього, не має можливості як власник розпоряджатись спірним майном (спірним цілісним майновим комплексом будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток від цієї діяльності тощо. В той же час апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а обставини щодо порушення чи відсутності порушення законних прав та інтересів позивача підлягають подальшому встановленню в процесі судового розгляду справи. Крім того, наведені норми законодавства цілком кореспондуються з посиланням апелянта на неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на цілісний майновий комплекс. До того ж позивач не є власником майна, яке відчужується, є лише учасником торгів. За таких обставин Хмельницький апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального закону, тому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України її слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 лютого 2020 року скасувати, постановити нове судове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк