Постанова 4807 № 334/559/20

Дата документу 19.05.2020 Справа № 334/559/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 334/559/20 Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М. № 22-ц/807/1364/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бабенко Т.І. розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково. Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Зокрема, в апеляційній скарзі позивач просила в порядку забезпечення позову заборонити відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії пов`язані з примусовим входженням та перебуванням у квартирі та здійснювати дії щодо заміни вхідних дверей, замків, встановлення охоронної сигналізації, вселення осіб тощо. Також не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» вважали взагалі недоцільним забезпечення позову. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно. 19 лютого 2020 року представник позивачки адвокат Першин І.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборони відповідачам АТ «Альфа Банк», АТ «Укрсоцбанк» та особам, що діють в інтересах та від їх імені вчиняти дії, пов`язані з примусовим входженням та перебуванням у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також здійснювати дії щодо заміни вхідних дверей, заміни замків у вхідних дверях даної квартири, встановлення сигналізації, здійснювати охорону квартири, пов`язану з фізичною присутністю сторонніх до сім`ї ОСОБА_1 осіб, примусово здійснювати виселення ОСОБА_1 та членів її родини з даної квартири та зняття з реєстрації, а також вселення до даної квартири будь-яких осіб та реєстрації їх місця проживання. На обґрунтування своїх вимог заявниця вказує, що 18.02.2020 року представники АТ «Альфа-Банк» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 незаконно проникли до житла позивачки, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , здійснили заміну замку вхідної двері в квартиру та фактично примусово виселили позивача з її дітьми, які зареєстровані за вищевказаною адресою, зробивши неможливим доступ позивача до речей, цінностей та документів останньої. За даним фактом ОСОБА_1 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області. На теперішній час співробітники банку залишаються в квартирі разом з особистими речами позивачки. Таким чином, у позивачки є підстави вважати, що спірне майно може бути реалізовано, та буде порушувати її права і ускладнить виконання рішення суду, а отже існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов має на меті поверненням майна у власність позивачки, а відтак наявність зареєстрованого за відповідачем права власності на спірне житло створює можливість незворотної втрати житла, реалізації його відповідачем, або може створити суттєві складнощі у поверненні приміщення у разі задоволення позову. За ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України). Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2007 року у цивільній справі № 2-1371/07 визнано за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 99,97 кв.м., жилою площею 35,6 кв.м., корисною площею 92 кв.м. та зобов`язано ОП ЗМБТІ зареєструвати зміни в технічній документації по вищевказаному житловому приміщенню. Іпотечним договором № 311П016-І від 25.05.2007 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., зареєстрованим в реєстрі за № 1258 та в реєстрі для реєстрації заборон за № 157, встановлено предмет іпотеки - трикімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 99,97 кв.м., вартість якого становить 868600,00 грн., що в еквіваленті складає 172000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору. Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 198145943 від 29 січня 2020 року встановлено власника вищезазначеної квартири - АТ «Альфа-Банк» на підставі протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», серія та номер 4/2019 від 15.10.2019 року, виданий 11.10.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С.; рішенням № 4/2019, виданого 11.10.2019 року АТ «Укрсоцбанк»; рішення №5/2019, виданого 15.10.2019 року АТ «Укрсоцбанк»; іпотечного договору № 311П016-І № 1258, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, послався на п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за яким особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Пунктом 1 вищезазначеної постанови визначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А відповідно до п. 4 вказується, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з роз`ясненням п. 10 зазначеної вище постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Суд першої інстанції виходив з того, що процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав що достатньо забезпечити позов накладенням заборони щодо здійснення реєстраційних дій, що унеможливить реалізацію спірного майна. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IVсуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї Конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тож посилання у апеляційній скарзі Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на те, що суд безпідставно вжив заходи забезпечення не є переконливим. Щодо вимог заборони вчиняти дії щодо заміни вхідних дверей, заміни замків у вхідних дверях спірної квартири, встановлення сигналізації, здійснення охорони квартири, тощо, суд вважав їх такими, які не можуть створити перешкоди для виконання рішення суду у разі його ухвалення про скасування державної реєстрації. Таким чином також не є переконливими доводи позивача про те, що ці дії мають бути вчинені задля забезпечення виконання. Тим більше при апеляційному розгляді представник позивача зазначив, що наразі в спірній квартирі вже здійснено заміну замків та вжиті заходи охорони. За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков