Постанова 4857 № 809/4038/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 809/4038/15 пров. № А/857/952/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Заверухи О. Б., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 809/4038/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Івано-Франківська митниця ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- суддя в 1-й інстанції - Боршовський Т. І., час ухвалення рішення - 26.11.2019 року, 18:02 год., місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення - 06.12.2019 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2015 року № 0000331701, № 0000321701. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року відкрито провадження у справі №809/4038/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2015 року №0000331701, №0000321701. Ухвалою від 24 грудня 2015 року суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Івано-Франківську митницю ДФС (том 1, а.с.199). Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22 червня 2015 року №0000331701 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: "Мита" та "Товари", які ввозяться (пересилаються) громадянами, 102700,70 грн (68467,13 грн за основним та 34233,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), від 22 червня 2015 року №0000321701 форми "Р" про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: "Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів" 225941,55 грн (150627,70 грн за основним платежем та 75313,85 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 809/4038/15 залишено без змін (том 1, а.с.275-282). Постановою Верховного Суду від 26 березня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задоволено частково: постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (том 2, а.с.35-40). Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року зазначив, що на підставі акта перевірки від 05 червня 2015 року за № 151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 нараховано збільшення основних зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 150627,70 грн та мито у сумі 68467,13 грн (разом 219094,83 грн). Розрахунки до податкових повідомлень - рішень у матеріалах справи відсутні. Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , не з`ясовано підстав нарахування грошових зобов`язань саме в таких розмірах, не усунуто розбіжностей між даними вказаними в акті перевірки, податкових повідомленнях-рішеннях та позовній заяві. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року в позові відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині митних декларацій, по яких митний орган самостійно визначив митну вартість товару та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків та зборів), оскільки у подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань. Зазначає, що визначення додаткових митних платежів та податку відбулось без прийняття відповідного письмового рішення про коригування митної вартості товару. Під час перевірки, що передувала прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податковим органом використані документи від органів іноземних держав (Республіки Польща та Королівства Данії), які не були легалізовані в установленому законом порядку, а тому не мають законної сили, оскільки податковим органом порушено порядок проведення перевірки, що полягало у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, який не перекладено українською мовою та не легалізовано у встановлений законом спосіб та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, також отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих у встановлений законом спосіб, що призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків. Звертає увагу, що у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують придбання транспортних засобів позивачем, а саме: договори купівлі-продажу, в яких зазначено продавцем цього товару фірму "DANMARK" Королівства Данії, а тому вважає, що оскільки на договорах є відтиски печатки фірми не Республіки Польща, а Королівства Данії, тому інформація компетентного органу Республіки Польща щодо їх вартості не може братися до уваги. Крім того, зазначає, якщо орган ДФС, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів та покликається на постанову Верховного Суду від 08 травня 2018 року №808/1341/14 та правову позицію Верховного Суду України від 04 липня 2013 року у справі №21-202а13. Вважає, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація має підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів, однак отримана відповідачем інформація від іноземних компетентних органів стосується інших документів, що стали підставою для розмитнення транспортних засобів, по яких позивач не є стороною правовідносин та не підписував жодних документів митного органу іноземної держави, що свідчить про безпідставність тверджень податкового органу про порушення положень митного та податкового законодавства. Також зазначає, що відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), яка набрала чинності для України 15 вересня 2011 року, всі розбіжності в частині митних платежів та податків, беруться до уваги Сторонами цієї Конвенції, у разі її ратифікації, тільки у відносинах між країною походження товару та країною отримувачем товару, не враховуючи транзитні країни. Таким чином, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Судове засідання 08 квітня 2020 року відкладено на 20 травня 2020 року у зв`язку із клопотаннями позивача про запровадження карантину. Представник позивача (апелянта) - Остап`юк М. П. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача та третя особа у судове засідання 20 травня 2020 року повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. 19 травня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину. За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони суб`єкта владних повноважень (апелянта) не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16 березня 2020 року) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. Крім того, апеляційний суд вже відкладав розгляд справи для забезпечення участі сторін в судовому засіданні, однак відповідачем не було вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції тощо. Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено. У протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами. Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Таким чином, колегія суддів вважає можливим проведення судового засідання у відсутності учасників процесу, які в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 21 травня 2015 року №186 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Василиком М. М. у період з 04 червня 2015 року по 05 червня 2015 року проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платником податків ОСОБА_1 за матеріалами, наданими Івано-Франківською митницею ДФС (том 1, а.с.53). За результатами проведеної перевірки складено акт за №151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року, згідно з яким контролюючим органом встановлено, що громадянином України ОСОБА_1 з 2010 року по 2013 рік ввезено на митну територію України 122 транспортних засоби (з них по 65 транспортних засобах ОСОБА_1 є власником, а решту 57 транспортних засоби ввезено ним по довіреності). Від митних органів Республіки Польща надійшла відповідь від 06 березня 2015 року № 450000-ІМРW-0712-141/14/293/RM разом з копіями документів, у тому числі купівлі-продажу (78 комплектів), що надавались продавцями (власниками транспортних засобів) покупцю при придбанні ним транспортних засобів, а також митних декларацій, на основі яких митними органами Республіки Польща здійснено митне оформлення транспортних засобів в режимі експорт (вивіз за межі Євросоюзу). Івано-Франківська митниця ДФС з метою прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки надіслала до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області листа від 06 травня 2015 року № 258/7/09-70-26-31 (том 6, а.с.5). Таким чином, підставою для проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності платником податків ОСОБА_1 слугували матеріали Івано-Франківської митниці, отримані від митних органів Республіки Польща на запит Департаменту аналізу ризиків і протидії митним правопорушенням Державної фіскальної служби України, згідно з якими документально не підтверджена автентичність поданих ОСОБА_1 . Івано-Франківській митниці документів. Предметом документальної невиїзної перевірки були матеріали по митних деклараціях, що оформлені після 05 червня 2012 року, а саме: № 206000112/2011/401735 від 27 липня 2011 року; № 206000112/2011/402066 від 10 серпня 2011 року; №206000112/2011/403193 від 21 вересня 2011 року; №206000112/2011/403579 від 04 жовтня 2011 року; № 206000112/2011/403588 від 04 жовтня 2011 року; № 206000112/2011/403723 від 07 жовтня 2011 року; №206000112/2011/403755 від 10 жовтня 2011 року; №206000112/2011/403918 від 13 жовтня 2011 року; №206000112/2011/404100 від 18 жовтня 2011 року; № 206000112/2011/404268 від 21 жовтня 2011 року; №206000112/2011/404337 від 24 жовтня 2011 року; №206000112/2011/404998 від 10 листопада 2011 року; №206000112/2011/405096 від 14 листопада 2011 року; №206000112/2011/405224 від 16 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405225 від 16 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405348 від 18 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405412 від 21 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405691 від 28 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405746 від 29 листопада 2011 року; № 206000112/2011/407099 від 28 грудня 2011 року; №206000112/2011/407190 від 29 грудня 2011 року; №206000112/2012/400765 від 16 лютого 2012 року; №206000112/2012/400928 від 21 лютого 2012 року; №206000112/2012/400981 від 22 лютого 2012 року; № 206000112/2012/401365 від 06 березня 2012 року; № 206000112/2012/401371 від 06 березня 2012 року; №206000112/2012/403306 від 24 квітня 2012 року; №206000112/2012/403642 від 08 травня 2012 року; №206000112/2012/403645 від 08 травня 2012 року; №206000112/2012/404390 від 28 травня 2012 року; №206000112/2012/404392 від 28 травня 2012 року; №206000112/2012/404670 від 05 червня 2012 року; №206000112/2012/404969 від 15 червня 2012 року; № 206000112/2012/404980 від 15 червня 2012 року; №206000112/2012/406151 від 23 липня 2012 року; №206000112/2012/406417 від 31 липня 2012 року; №206000112/2012/406418 від 31 липня 2012 року; №206000112/2012/406557 від 03 серпня 2012 року; №206050000/2012/406564 від 03 серпня 2012 року; №206050000/2012/407243 від 23 серпня 2012 року; №206050000/2012/407245 від 23 серпня 2012 року; №206050000/2012/407627 від 03 вересня 2012 року; № 206050000/2012/407628 від 03 вересня 2012 року; № 206050000/2012/407652 від 04 вересня 2012 року; №206050000/2012/407890 від 10 вересня 2012 року; №206050000/2012/408212 від 18 вересня 2012 року; №206050000/2012/408213 від 18 вересня 2012 року; № 206050000/2012/408456 від 25 вересня 2012 року; № 206050000/2012/408460 від 25 вересня 2012 року; №206050000/2012/408820 від 04 жовтня 2012 року; №206050000/2012/408913 від 08 жовтня 2012 року; №206050000/2012/409354 від 17 жовтня 2012 року; № 206050000/2012/409970 від 02 листопада 2012 року; №206050000/2012/410161 від 08 листопада 2012 року; №206050000/2012/410542 від 20 листопада 2012 року; № 206050000/2012/410693 від 22 листопада 2012 року; №206050000/2012/410861 від 27 листопада 2012 року; № 206050000/2012/411321 від 03 грудня 2012 року; №206050000/2012/411902 від 12 грудня 2012 року; №206050000/2012/412222 від 18 грудня 2012 року; №206050000/2013/400183 від 10 січня 2013 року; №206050000/2013/400185 від 10 січня 2013 року; №206050000/2013/400239 від 11 січня 2013 року; №206050000/2013/400251 від 14 січня 2013 року; № 206050000/2013/401017 від 11 лютого 2013 року; №206050000/2013/401018 від 11 лютого 2013 року; № 206050000/2013/401425 від 26 лютого 2013 року; № 206050000/2013/401428 від 26 лютого 2013 року; №206050000/2013/402344 від 02 квітня 2013 року; №206050000/2013/402372 від 03 квітня 2013 року; №206050000/2013/402532 від 09 квітня 2013 року; №206050000/2013/402742 від 17 квітня 2013 року; №206050000/2013/403127 від 30 квітня 2013 року; № 206050000/2013/403220 від 08 травня 2013 року; №206050000/2013/403411 від 16 травня 2013 року; № 206050000/2013/403731 від 30 травня 2013 року; № 206050000/2013/403830 від 01 червня 2013 року. В акті перевірки за №151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року контролюючий орган зазначив, що документи по 28 митних деклараціях, які надійшли від митних органів Республіки Польща не підтвердили автентичність поданих ОСОБА_1 під час перетину митного кордону України документів і, відповідно, наданих Івано-Франківській митниці до митного оформлення, тобто були надані недостовірні відомості щодо зовнішньоекономічних операцій. Так, за даними контролюючого органу різниця щодо заявленої митної вартості товарів виявлена в таких митних деклараціях: №206000112/2012/404980 від 15 червня 2012 року; №206000112/2012/406151 від 23 липня 2012 року; №206000112/2012/406417 від 31 липня 2012 року; № 206000112/2012/406418 від 31 липня 2012 року; №206050000/2012/406564 від 03 серпня 2012 року; №206050000/2012/407243 від 23 серпня 2012 року; №206050000/2012/407245 від 23 серпня 2012 року; №206050000/2012/407627 від 03 вересня 2012 року; №206050000/2012/407652 від 04 вересня 2012 року; № 206050000/2012/407890 від 10 вересня 2012 року; №206050000/2012/408212 від 18 вересня 2012 року; №206050000/2012/408460 від 25 вересня 2012 року; №206050000/2012/408820 від 04 жовтня 2012 року; №206050000/2012/410161 від 08 листопада 2012 року; № 206050000/2012/410693 від 22 листопада 2012 року; №206050000/2012/411321 від 03 грудня 2012 року; №206050000/2012/411902 від 12 грудня 2012 року; №206050000/2013/400183 від 10 січня 2013 року; №206050000/2013/400185 від 10 січня 2013 року; №206050000/2013/400239 від 11 січня 2013 року; №206050000/2013/400251 від 14 січня 2013 року; №206050000/2013/401018 від 11 лютого 2013 року; №206050000/2013/402742 від 17 квітня 2013 року; № 206050000/2013/403127 від 30 квітня 2013 року; №206050000/2013/403220 від 08 травня 2013 року; №206050000/2013/403411 від 16 травня 2013 року; №206050000/2013/403731 від 30 травня 2013 року; №206050000/2013/403830 від 01 червня 2013 року, додаток №1 до акту перевірки (т. 1, а.с. 49). В акті перевірки за №151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року відповідач дійшов висновку про те, що внаслідок надання ОСОБА_1 при ввезенні транспортних засобів як підстави для переміщення через митний кордон України та митного оформлення документів, щодо яких не підтверджено автентичність уповноваженими органами іноземних держав, занижено базу оподаткування - митна вартість товару. Оскільки митна вартість є базою оподаткування для справляння ввізного мита, податку на додану вартість при імпорті на митну територію України товарів, то її заниження призвело до порушення ОСОБА_1 вимог 16 ПК України, вимог ст.377 МК України по сплаті до бюджету мита, податку на додану вартість у неповному обсязі і виникненні податкового зобов`язання. Згідно зі ст.54 ПК України за встановленою митною вартістю транспортних засобів, ввезених ОСОБА_1 , розраховане податкове зобов`язання в сумі 229045,97 грн, в тому числі мито - 71576,86 грн, податок на додану вартість - 157469,10 грн (том 1, а.с. 54-63). На підставі вищевказаного акту перевірки №151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області 22 червня 2015 року прийняло податкові повідомлення-рішення: - № 0000321701, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 225941,55 грн, з яких 150627,70 грн за основним зобов`язанням та 75313,85 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.10); - № 0000331701, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, які ввозяться громадянами на 102700,70 грн, з яких 68467,13 грн за основним зобов`язанням та 34233,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.11). Не погоджуючись з актом перевірки №151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року та податковими повідомленнями-рішеннями від 22 червня 2015 року №0000321701 та № 0000331701, позивач подав 06 липня 2015 року скаргу до ДФС України, за результатом розгляду якої ДФС України прийняла рішення від 20 серпня 2015 року № 8032/п/99-99-10-01-06-14, згідно з яким скаргу від 06 липня 2015 року залишено без задоволення. Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2015 року № 0000321701 та №0000331701, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просив скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення. При цьому, у постанові від 26 березня 2019 року Верховний Суд, скасовуючи постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та направляючи справу № 809/4038/15 на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, зазначив, що в матеріалах справи відсутні розрахунки до податкових повідомлень-рішень. Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 не з`ясовано підстав нарахування грошових зобов`язань саме в таких розмірах, не усунуто розбіжностей між даними вказаними в акті перевірки, податкових повідомленнях-рішеннях та позовній заяві. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що від уповноважених органів іноземних держав надійшли документально підтверджені відомості щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, які ввезенні на митну територію України позивачем та які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, а тому контролюючий орган, визначаючи базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п.54.3 ст.54 МК України на підставі відомостей, зазначених у таких документах, та приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2015 року № 0000331701, № 0000321701 діяв у межах норм чинного податкового законодавства. Щодо відсутності у матеріалах справи розрахунків до податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2015 року №0000321701 та №0000331701, то суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок податкового зобов`язання по ввізному миту та податку на додану вартість для позивача по ввезених транспортних засобах міститься в Таблиці 1 Додатку № 5 до акту перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 № 151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 від 05 червня 2015 та наявний в матеріалах справи (том 1, а.с.62-63). Що стосується зв`язку між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , то суд першої інстанції встановив, що у відзиві від 20 травня 2019 року №520/09-19-10-02 на позовну заяву представник Головного управління ДФС в Івано-Франківській області зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є одна і та ж особа з реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_1 (том 2, а.с.57-62). Крім того, представник відповідача в додаткових поясненнях від 07 червня 2019 року № 611/09-19-10-02 зазначив, що згідно з відомостями з облікової картки платника бази даних ДФС України (том 2, а.с.78) за реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_1 обліковується ОСОБА_1 , тоді як згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2, а.с.65-66) за реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_1 обліковується ОСОБА_1 . Представник Головного управління ДФС в Івано-Франківській області вважає, що позивачем змінено прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1, про що не повідомив контролюючий орган (том 2, а.с.78). Також, відповідно до письмового пояснення ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року, позивач визнав факт того, що 11 березня 2015 року він змінив прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 (том 2, а.с.89) та відмовився від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, що підтверджується відміткою Тисменицької ОДПІ від 18 березня 2015 року в паспорті позивача серії НОМЕР_3 (том 2, а.с.90). Щодо розбіжностей між даними вказаними в акті перевірки, податкових повідомленнях-рішеннях та позовній заяві, то суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно з висновків акту перевірки № 151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області розраховано позивачу податкове зобов`язання в сумі 229045,97 грн, в тому числі мито - 71576,86 грн, податок на додану вартість - 157469,10 грн (том 1, а.с.54-63). У свою чергу, в податкових повідомленнях-рішеннях від 22 червня 2015 року № 0000321701 нараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 225941,55 грн, з яких 150627,70 грн за основним зобов`язанням та 75313,85 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.10); №0000331701, нараховано суму грошового зобов`язання з мита на товари, які ввозяться громадянами на 102700,70 грн, з яких 68467,13 грн за основним зобов`язанням та 34233,57 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.11). Розбіжність у сумах нарахованих зобов`язань пов`язана з тим, що при винесенні податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2015 року №0000321701 та №0000331701 контролюючим органом з урахуванням строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, зменшено суму донарахування з ПДВ на 6841,40 грн та мита 3109,73 грн. Це пов`язано з тим, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області виключено з розрахунку митну декларацію від 15 червня 2012 року № 206050000/2012/404980, оскільки на момент винесення податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2015 року № 0000321701 та № 0000331701 за вказаною митною декларацією сплив встановлений статтею 102 Податкового кодексу України строк для нарахування грошових зобов`язань. Також в акті перевірки № 151/09-19-17-01-15/ НОМЕР_1 від 05 червня 2015 року представником контролюючого органу допущено описку на сторінці 6 та помилково зазначено: додаток 4, таблиця 4, замість правильно: додаток 3 таблиця 3 (том 1, а.с.54-63). Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції і стверджується матеріалами справи, контролюючим органом у період з 04 червня 2015 року по 05 червня 2015 року проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи платником податків ОСОБА_1 за матеріалами, наданими Івано-Франківською митницею ДФС (том 1, а.с.53), ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, і цей факт, крім того, не заперечується позивачем. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з п.24 ч.1 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до п.23 та 29 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митні формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Ст.49 МК України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Ч.2 ст.52 МК України передбачає, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Ст.272 МК України, пп."в" п.185.1 ст.185 ПК України передбачає, що ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість. Відповідно до п.1 ч.1 ст.279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру. Згідно зі ст.278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України передбачає, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Згідно з п.54.4 ст.54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Таким чином, підставою для висновку про заниження платником податків податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. П.190.1 ст.190 ПК України передбачає, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Згідно з п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Відповідно до п.7 ч.1 ст.336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Ч.1 ст.345 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Згідно з ч.6 ст.345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів. Ч.1 ст.351 МК України передбачає, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Відповідно до п.2 ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Ст.352 МК України передбачає, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналіз наведених вище правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір. Ця правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року за результатами розгляду справи № 821/751/17. Матеріалами справи підтверджується, що митний орган самостійно визначив митну вартість товару лише по двох поданих позивачем митних деклараціях: № 206050000/2012/411321 від 03 грудня 2012 року та № 206050000/2013/403411 від 16 травня 2013 року. Таким чином, доводи апелянта про те, що якщо митний орган, приймаючи митну декларацію, визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України, то в подальшому він не має правових підстав для проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів є безпідставними. Щодо доводів апелянта про відсутність у відповідача права на донарахування податкових зобов`язань по митних деклараціях: №206050000/2012/411321 від 03 грудня 2012 року та № 206050000/2013/403411 від 16 травня 2013 року, то колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, громадянин України ОСОБА_1 упродовж трьох років з 2010 року по 2013 рік ввіз на територію України 122 транспортних засоби (з них по 65 транспортних засобах ОСОБА_1 є власником, а решта 57 транспортних засоби ввезені ним по довіреності). Для митного оформлення вищевказаних транспортних засобів позивач подав митним органам митні декларації з товаросупровідними документами. Після 05 червня 2012 року ОСОБА_1 подано такі митні декларації: № 206000112/2011/401735 від 27 липня 2011 року; № 206000112/2011/402066 від 10 серпня 2011 року; №206000112/2011/403193 від 21 вересня 2011 року; №206000112/2011/403579 від 04 жовтня 2011 року; №206000112/2011/403588 від 04 жовтня 2011 року; № 206000112/2011/403723 від 07 жовтня 2011 року; №206000112/2011/403755 від 10 жовтня 2011 року; №206000112/2011/403918 від 13 жовтня 2011 року; №206000112/2011/404100 від 18 жовтня 2011 року; №206000112/2011/404268 від 21 жовтня 2011 року; № 206000112/2011/404337 від 24 жовтня 2011 року; №206000112/2011/404998 від 10 листопада 2011 року; №206000112/2011/405096 від 14 листопада 2011 року; №206000112/2011/405224 від 16 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405225 від 16 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405348 від 18 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405412 від 21 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405691 від 28 листопада 2011 року; № 206000112/2011/405746 від 29 листопада 2011 року; № 206000112/2011/407099 від 28 грудня 2011 року; № 206000112/2011/407190 від 29 грудня 2011 року; №206000112/2012/400765 від 16 лютого 2012 року; № 206000112/2012/400928 від 21 лютого 2012 року; №206000112/2012/400981 від 22 лютого 2012 року; №206000112/2012/401365 від 06 березня 2012 року; № 206000112/2012/401371 від 06 березня 2012 року; № 206000112/2012/403306 від 24 квітня 2012 року; №206000112/2012/403642 від 08 травня 2012 року; №206000112/2012/403645 від 08 травня 2012 року; №206000112/2012/404390 від 28 травня 2012 року; №206000112/2012/404392 від 28 травня 2012 року; №206000112/2012/404670 від 05 червня 2012 року; №206000112/2012/404969 від 15 червня 2012 року; №206000112/2012/404980 від 15 червня 2012 року; № 206000112/2012/406151 від 23 липня 2012 року; №206000112/2012/406417 від 31 липня 2012 року; №206000112/2012/406418 від 31 липня 2012 року; №206000112/2012/406557 від 03 серпня 2012 року; №206050000/2012/406564 від 03 серпня 2012 року; №206050000/2012/407243 від 23 серпня 2012 року; №206050000/2012/407245 від 23 серпня 2012 року; № 206050000/2012/407627 від 03 вересня 2012 року; №206050000/2012/407628 від 03 вересня 2012 року; № 206050000/2012/407652 від 04 вересня 2012 року; № 206050000/2012/407890 від 10 вересня 2012 року; №206050000/2012/408212 від 18 вересня 2012 року; №206050000/2012/408213 від 18 вересня 2012 року; №206050000/2012/408456 від 25 вересня 2012 року; № 206050000/2012/408460 від 25 вересня 2012 року; №206050000/2012/408820 від 04 жовтня 2012 року; № 206050000/2012/408913 від 08 жовтня 2012 року; №206050000/2012/409354 від 17 жовтня 2012 року; №206050000/2012/409970 від 02 листопада 2012 року; № 206050000/2012/410161 від 08 листопада 2012 року; № 206050000/2012/410542 від 20 листопада 2012 року; № 206050000/2012/410693 від 22 листопада 2012 року; № 206050000/2012/410861 від 27 листопада 2012 року; №206050000/2012/411321 від 03 грудня 2012 року; № 206050000/2012/411902 від 12 грудня 2012 року; №206050000/2012/412222 від 18 грудня 2012 року; №206050000/2013/400183 від 10 січня 2013 року; № 206050000/2013/400185 від 10 січня 2013 року; № 206050000/2013/400239 від 11 січня 2013 року; № 206050000/2013/400251 від 14 січня 2013 року; №206050000/2013/401017 від 11 лютого 2013 року; № 206050000/2013/401018 від 11 лютого 2013 року; №206050000/2013/401425 від 26 лютого 2013 року; № 206050000/2013/401428 від 26 лютого 2013 року; №206050000/2013/402344 від 02 квітня 2013 року; №206050000/2013/402372 від 03 квітня 2013 року; №206050000/2013/402532 від 09 квітня 2013 року; №206050000/2013/402742 від 17 квітня 2013 року; №206050000/2013/403127 від 30 квітня 2013 року; №206050000/2013/403220 від 08 травня 2013 року; №206050000/2013/403411 від 16 травня 2013 року; №206050000/2013/403731 від 30 травня 2013 року; № 206050000/2013/403830 від 01 червня 2013 року. Згідно з поданими до митного оформлення товаросупровідними документами, зокрема, договорами купівлі-продажу, всі 78 транспортних засоби були придбані в датської компанії "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark) (том 6, а.с. 22-249, том 7, а.с. 1-73). Як вбачається з матеріалів справи, департамент митної справи Міністерства доходів і зборів України звернувся із запитом від 05 вересня 2013 року №11612/5/99-99-24-03-10-16 до митних органів Данії про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну території України транспортних засобів громадянином України ОСОБА_1 . У відповідь на запит від 05 вересня 2013 року №11612/5/99-99-24-03-10-16 митними органами Данії направлено Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України лист від 20 жовтня 2013 року №13-5566081, згідно з яким повідомлено, що всі автомобілі були зареєстровані в Данії, і вони всі зняті з реєстрації та видалені з Центральної бази даних автомобілів Данії. Крім того, зазначено, що в Данії не існує компанії під назвою: DANMARK, Buddingevej 306, р.o. boх 120, DK 2860 Soborg. Усі рахунки продажу є підробками і не написані правильною датською мовою, оскільки пропущено багато датських літер. Данія та Польща обидві є країнами ЄС, і тому не потрібно жодної спеціальної документації для експорту автомобіля з Данії до Польщі. Тому необхідно зв`язатися з митними органами Польщі для одержання подальшої інформації (том 7, а.с.104). Також до даного листа долучено інформацію з Центральної бази даних автомобілів Данії (т.7, а.с. 105-217). Крім того, матеріалами справи стверджується, що 27 грудня 2013 року Івано-Франківська митниця Міндоходів звернулася до Головного оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Міністерства доходів і зборів України з проектом запиту до митних органів Республіки Польща за № 14-26/4/3983-ЕП, в якому просила митні органи Республіки Польща надати інформацію по 78-ми транспортних засобах, які ввезені ОСОБА_1 з території Республіки Польща на територію України, а саме: які польські компанії в період 2011-2013 роки продавали позивачу зазначені транспортні засоби; які інвойси були складені при даних купівлях та яка вартість транспортних засобів була вказана в них; кому саме (прізвище, ім`я, по-батькові, посада) продавцем було передано зазначені транспортні засоби та інвойси на них; яка вартість даних транспортних засобів була вказана у польських експортних митних деклараціях. Також Івано-Франківська митниця Міндоходів просила надати завірені копії експортних митних декларацій, інвойсів, транспортних документів, які надавались митним органам Республіка Польща при експорті транспортних засобів, за наявності, копії документів, що підтверджують оплату за вказані транспортні засоби (том 6, а.с.6-10). На вищезазначений запит 06 березня 2015 року від митних органів Республіки Польща надійшла відповідь №450000-ІМРW-0712-141/14/293/RM від 06 березня 2015 року на запит разом з копіями документів, у тому числі договорів купівлі-продажу (78 комплектів), що надавались продавцями (власниками транспортних засобів) покупцю при придбанні ним транспортних засобів, а також митних декларацій, на основі яких митними органами Республіки Польща здійснено митне оформлення транспортних засобів в режимі експорт (вивіз за межі Євросоюзу) (том 6, а.с.12). Івано-Франківська митниця ДФС з метою прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки надіслала до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області листа від 06 травня 2015 року № 258/7/09-70-26-31 (том 6, а.с.5). Таким чином, підставою для проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності платником податків ОСОБА_1 слугували матеріали Івано-Франківської митниці, отримані від митних органів Республіки Польща на запит Департаменту аналізу ризиків і протидії митним правопорушенням Державної фіскальної служби України, згідно з яких документально не підтверджена автентичність поданих ОСОБА_1 . Івано-Франківській митниці документів по 28 митних деклараціях. Так, за даними контролюючого органу різниця щодо заявленої митної вартості товарів виявлена в таких митних деклараціях: №206000112/2012/404980 від 15 червня 2012 року; № 206000112/2012/406151 від 23 липня 2012 року; №206000112/2012/406417 від 31 липня 2012 року; №206000112/2012/406418 від 31 липня 2012 року; №206050000/2012/406564 від 03 серпня 2012 року; №206050000/2012/407243 від 23 серпня 2012 року; №206050000/2012/407245 від 23 серпня 2012 року; №206050000/2012/407627 від 03 вересня 2012 року; № 206050000/2012/407652 від 04 вересня 2012 року; № 206050000/2012/407890 від 10 вересня 2012 року; №206050000/2012/408212 від 18 вересня 2012 року; №206050000/2012/408460 від 25 вересня 2012 року; №206050000/2012/408820 від 04 вересня 2012 року; № 206050000/2012/410161 від 08 листопада 2012 року; №206050000/2012/410693 від 22 листопада 2012 року; №206050000/2012/411321 від 03 грудня 2012 року; №206050000/2012/411902 від 12 грудня 2012 року; №206050000/2013/400183 від 10 січня 2013 року; № 206050000/2013/400185 від 10 січня 2013 року; № 206050000/2013/400239 від 11 січня 2013 року; № 206050000/2013/400251 від 14 січня 2013 року; №206050000/2013/401018 від 11 лютого 2013 року; №206050000/2013/402742 від 17 квітня 2013 року; №206050000/2013/403127 від 30 квітня 2013 року; № 206050000/2013/403220 від 08 травня 2013 року; №206050000/2013/403411 від 16 травня 2013 року; №206050000/2013/403731 від 30 травня 2013 року; №206050000/2013/403830 від 01 червня 2013 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент винесення податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2015 року №0000321701 та №0000331701 за митною декларацією від 15 червня 2012 року №206050000/2012/404980 минуло 1095 днів, а тому Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області виключено з розрахунку податкового зобов`язання по ввізному миту та податку на додану вартість для ОСОБА_1 по ввезених транспортних засобах 6841,40 грн ПДВ та 3109,73 грн мита. Так, матеріалами справи стверджується, що для митного оформлення автомобіля марки "Peugeot", модель "Expert", номер кузова - НОМЕР_4 , 2003 року випуску, разом з митною декларацією №206000112/2012/406151 від 23 липня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 10 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 2100,00 євро (том 6, а.с.46). У той же час, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №534/12 від 10 липня 2012 року за ціною 2700,00 євро (том 1, а.с. 157). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 600,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 585,09 грн мита та 1287,19 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Volkswagen", модель "Transporter T4", номер кузова - НОМЕР_5 , 2001 року випуску, разом з митною декларацією № 206000112/2012/406417 від 31 липня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 10 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 1500,00 євро (том 6, а.с.83). Разом з тим, за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 540/12 від 14 липня 2012 року за ціною 3000,00 євро (том 1, а.с. 154). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 1500,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 1468,23 грн мита та 3230,12 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_6 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206000112/2012/406418 від 31 липня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 10 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно якого вартість автомобіля 4200,00 євро (том 6, а.с.66). Однак за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №552/12 від 16 липня 2012 року за ціною 7300,00 євро (том 1, а.с. 151). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 3100,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 3034,35 грн мита та 6675,57 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Mercedes-Benz", модель "Vito 111CDI", номер кузова - НОМЕР_7 , 2005 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/406564 від 03 серпня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 24 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 3000,00 євро (том 6, а.с.100). У той же час, за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №575/12 від 24 липня 2012 року за ціною 6200,00 євро (том 1, а.с. 105). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 3200,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 3157,81 грн мита та 6947,18 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Mercedes-Benz", модель "Sprinter 315", номер кузова - НОМЕР_8 , 2007 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/407243 від 23 серпня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 03 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 6500,00 євро (том 2, а.с.173). Разом з тим, за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №605/12 від 03 серпня 2012 року за ціною 7600,00 євро (том 1, а.с. 145). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 1100,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 1094,47 грн мита та 2407,82 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Renault", модель "Trafik", номер кузова - НОМЕР_9 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/407245 від 23 серпня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 03 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 4800,00 євро (том 6, а.с.115). Однак за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №606/12 від 03 серпня 2012 року за ціною 6900,00 євро (том 1, а.с. 148). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2100,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2089,43 грн мита та 4596,75 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Peugeot", модель "Partner", номер кузова - НОМЕР_10 , 2006 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/407627 від 03 вересня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 25 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 2100,00 євро (том 6, а.с.132). При цьому, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №658/12 від 27 серпня 2012 року за ціною 3900,00 євро (том 1, а.с. 101). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 1800,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 1814,39 грн мита та 3991,67 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Peugeot", модель "Trafic", номер кузова - НОМЕР_11 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/407652 від 04 вересня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 10 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 4800,00 євро (том 6, а.с.145). У той же час, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу за ціною 6000,00 євро (том 1, а.с. 97). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 1200,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 1205,47 грн мита та 2652,04 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Peugeot", модель "Trafic", номер кузова - НОМЕР_12 , 2007 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/407890 від 10 вересня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 25 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 4100,00 євро (том 6, а.с.166). Разом з тим, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 653/12 від 25 серпня 2012 року за ціною 6600,00 євро (том 1, а.с. 93). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2500,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2538,98 грн мита та 5585,75 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Mercedes-Benz", модель "Sprinter 313 СDI", номер кузова - НОМЕР_13 , 2007 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/408212 від 18 вересня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 6200,00 євро (том 6, а.с.183). Однак за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 713/12 від 10 вересня 2012 року за ціною 8500,00 євро (том 1, а.с. 89). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2300,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2405,72 грн мита та 5292,58 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Mercedes-Benz", модель "Sprinter 218 СDI", номер кузова - НОМЕР_14 , 2007 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/408460 від 25 вересня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 27.09.2012, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 6000,00 євро (том 5, а.с.131). При цьому, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 757/12 від 17 вересня 2012 року за ціною 8900,00 євро (том 1, а.с. 86). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2900,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2993,89 грн мита та 6586,56 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Volkswagen", модель "Transporter T5", номер кузова - НОМЕР_15 , 2006 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/408820 від 04 жовтня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 28 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 5000,00 євро (том 5, а.с.135). Разом з тим, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №807/12 від 28 вересня 2012 року за ціною 8800,00 євро (том 1, а.с.83). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 3800,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 3919,38 грн мита та 8622,64 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_16 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/410161 від 08 листопада 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно якого вартість автомобіля 5300,00 євро (том 6, а.с.194). Однак за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №865/2012 від 13 жовтня 2012 року за ціною 8200,00 євро (том 1, а.с. 80). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2900,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2954,48 грн мита та 6499,87 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_17 , 2007 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/410693 від 22 листопада 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 31 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 4500,00 євро (том 6, а.с.201). У той же час, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №945/2012 від 31 жовтня 2012 року за ціною 7800,00 євро (том 1, а.с.77). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 3300,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 3377,56 грн мита та 7430,64 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_18 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/411321 від 03 грудня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 21 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 3800,00 євро (том 6, а.с.216). Відповідно до рішення Івано-Франківської митниці ДФС № 206000003/2012/003014/1 митну вартість автомобіля скореговано з 3800,00 євро до 4410,00 євро (том 6, а.с. 218). Відповідно до пояснень позивача та третьої особи позивач не оскаржував рішення митного органу про коригування митної вартості та у матеріалах справа докази про оскарження цього рішення не містяться. При цьому, за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 1032/2012 від 21 листопада 2012 року за ціною 6700,00 євро (том 1, а.с.74). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення з врахуванням рішення про коригування митної вартості, становить 2290,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2376,95 грн мита та 5229,30 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Nissan", модель "Primastar", номер кузова - НОМЕР_19 , 2007 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2012/411902 від 12 грудня 2012 року позивач подав договір купівлі-продажу від 05 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 4400,00 євро (том 5, а.с.143). Разом з тим, за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 1099/2012 від 05 грудня 2012 року за ціною 8200,00 євро (том 1, а.с. 71). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 3800,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 3946,42 грн мита та 8682,11 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Volkswagen", модель "Caddy", номер кузова - НОМЕР_20 , 2006 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/400183 від 10 січня 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу від 03 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 2600,00 євро (том 5, а.с.149). Однак за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 17/2013 від 03 листопада 2013 року за ціною 4700,00 євро (том 1, а.с. 142). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2100,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2191,49 грн мита та 4821,28 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_21 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/400185 від 10 січня 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу від 04 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 3500,00 євро (том 6, а.с.171). У той же час, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 26/2013 від 05 січня 2013 року за ціною 6400,00 євро (том 1, а.с. 139). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2900,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 3026,34 грн мита та 6657,95 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_22 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/400239 від 11 січня 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу від 03 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 3500,00 євро (том 5, а.с.152). При цьому, за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 18/2013 від 03 січня 2013 року за ціною 6400,00 євро (том 1, а.с. 136). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2900,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 3039,55 грн мита та 6687,02 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Ford", модель "Transit Connect", номер кузова - НОМЕР_23 , 2005 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/400251 від 14 січня 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу від 03 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 2000,00 євро (том 5, а.с.174). У той же час, за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 19/2013 від 03 січня 2013 року за ціною 3300,00 євро (том 1, а.с. 133). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 1300,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 1379,29 грн мита та 3034,43 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_24 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/401018 від 11 лютого 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу від 05 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 3800,00 євро (том 5, а.с.178). Разом з тим, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №131/2013 від 05 лютого 2013 року за ціною 5500,00 євро (том 1, а.с.129). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 1700,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 1817,27 грн мита та 3998,00 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_25 , 2009 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/402742 від 17.04.2013 позивач подав договір купівлі-продажу від 12.03.2013, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 4500,00 євро (том 1, а.с.127). Однак за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №292/2013 від 12 квітня 2013 року за ціною 7200,00 євро (том 1, а.с. 125). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2700,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2833,38 грн мита та 6233,44 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_26 , 2009 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/403127 від 30 квітня 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу від 24.04.2013, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 5500,00 євро (том 5, а.с.194). При цьому, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №343/2013 від 25 квітня 2013 року за ціною 8300,00 євро (том 1, а.с. 122). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2800,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2934,74 грн мита та 6456,43 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Volkswagen", модель "Transporter T4", номер кузова - НОМЕР_27 , 2000 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/403220 від 08.05.2013 позивач подав договір купівлі-продажу від 01/05/2013, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно якого вартість автомобіля 850,00 євро (том 5, а.с.205). У той же час, за наданими документами Республіки Польща цей автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №379/2013 від 02 травня 2013 року за ціною 3300,00 євро (том 1, а.с. 118). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2450,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2566,72 грн мита та 5646,79 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_28 , 2008 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/403411 від 16 травня 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу від 10.05.2013, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 3300,00 євро (том 5, а.с. 202). Відповідно до рішення Івано-Франківської митниці ДФС № 206000003/2013/000706/1 від 16 травня 2013 року митну вартість автомобіля скориговано з 3300,00 євро до 4014,00 євро (том 7, а.с. 24). Відповідно до пояснень позивача та третьої особи позивач не оскаржував рішення митного органу про коригування митної вартості, доказів протилежного суду не подано. Разом з тим, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 398/2013 від 10 травня 2013 року за ціною 5900,00 євро. Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення з врахуванням коригування митної вартості відповідно до вказаного вище рішення митного органу, становить 1886,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 1939,22 грн мита та 4266,29 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Nissan", модель "Primastar", номер кузова - НОМЕР_29 , 2007 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/403731 від 30 травня 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 3400,00 євро (том 5, а.с.208). Однак за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 433/2013 від 24 травня 2013 року за ціною 8100,00 євро (том 1, а.с. 111). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 4700,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 4865,69 грн мита та 10704,52 грн ПДВ. Для митного оформлення автомобіля марки "Opel", модель "Vivaro", номер кузова - НОМЕР_30 , 2009 року випуску, разом з митною декларацією № 206050000/2013/403830 від 01 червня 2013 року позивач подав договір купівлі-продажу від 24.05.2013, укладений між ОСОБА_1 та продавцем - фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), згідно з яким вартість автомобіля 5500,00 євро (том 7, а.с.34). При цьому, за наданими документами Республіки Польща вказаний автомобіль придбаний позивачем в фірми "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 432/2013 від 24 травня 2013 року за ціною 8300,00 євро (том 1, а.с. 108). Таким чином, різниця між фактично сплаченою вартістю автомобіля та вартістю, заявленою позивачем під час митного оформлення становить 2800,00 євро, відповідно ОСОБА_1 недоплачено 2910,79 грн мита та 6403,75 грн ПДВ. Таким чином, загальна сума розрахованого податкового зобов`язання позивача становить 229045,97 грн, в тому числі 71576,86 грн мито, 157469,10 грн податок на додану вартість (том 1, а.с.54-63). Колегія суддів зазначає, що вищеописані документи митних органів Республіки Польща та Королівства Данії, не підтвердили автентичність поданих ОСОБА_1 Івано-Франківській митниці документів по вищевказаних 27 митних деклараціях. Щодо доводів апелянта про те, що в матеріалах справи є наявні договори купівлі-продажу, які підтверджують придбання позивачем транспортних засобів саме в фірми "DANMARK" (Королівство Данія), а не фірми "Auto-Eksport" (Республіка Польща), підписані обома сторонами, які ніким не оспорюються та надавалися позивачем для митного оформлення, то колегія суддів такі відхиляє, оскільки згідно з відомостями, отриманими від митних органів Королівства Данії фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), яка зазначена в поданих позивачем договорах, як продавець у Королівстві Данії не існує, доказів протилежного суду не надано. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оскаржує того факту, що вищевказані договори надавалися позивачем для митного оформлення товару, однак митний орган поставив під сумнів достовірність цих договорів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що концепція невизнання контролюючим органом поданих позивачем для розмитнення договорів після завершення митного оформлення товару відрізняється від цивільно-правового інституту оспорення правочинів, і для її реалізації не потрібно отримання рішення суду про визнання таких договорів недійсними чи встановлення факту їх нікчемності, а достатньо отриманої в установленому законом порядку інформації від уповноважених органів іноземних держав: документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів при ввезенні на митну територію України. При цьому, матеріалами справи стверджується, що фірма "DANMARK" (Buddingevej 306, Postboks 120, DK 2860 Soborg. Danmark), яка зазначена в поданих позивачем договорах як продавець, у Кородівстві Данії не існує, разом з тим, для митного оформлення транспортних засобів у режимі "експорт" згідно з поданих митному органу Республіка Польща митних декларацій позивачем були долучені договори купівлі-продажу, в яких продавцем тих самих транспортних засобів є фірма "Auto-Eksport" SC ОСОБА_5, ОСОБА_6, а тому сумніви відповідача є об`єктивно обґрунтованим, оскільки підтверджується відомостями, отриманими від митних органів Республіки Польща та Королівства Данії. Колегія суддів вважає, що відповідно до ст.352 МК України отримані від уповноважених органів Республіки Польща документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик товарів правомірно були використані відповідачем у ході проведення перевірки та є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують факт заявлення позивачем при митному оформленні товарів за вищевказаними митними деклараціями недостовірних вартісних показників товарів, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на правильність висновків контролюючого органу не впливає факт непідписання договорів позивачем, оскільки з інформації митного органу Республіки Польща вбачається, що ці договори подані разом з деклараціями в режимі "експорт" в інтересах позивача. Тобто митним органом Республіки Польща цей факт не ставиться під сумнів, а тому в суду не було жодних правових підстав для задоволення клопотань позивача про отримання інформації щодо офіційно проведених компетентними органами Республіки Польща розслідувань щодо таких обставин. Щодо доводів апелянта про те, що податковим органом використані документи від органів іноземних держав (Республіки Польща та Королівства Данії), які не були легалізовані в установленому законом порядку, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки ні позивачем, ні відповідачем не подано офіційного перекладу документів вищезазначених іноземних держав, разом з тим, копії документів митних органів Республіки Польща та Данії засвідчені належним чином Івано-Франківською митницею ДФС, якою надано неофіційний переклад цих документів, який є достатнім для порівняння показників, а саме: найменування юридичних та фізичних осіб, ціни транспортних засобів, з врахуванням яких здійснювався розрахунок сум мита та податку на додану вартість Крім того, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), яка набрала чинності для України 15 вересня 2011 року, всі розбіжності в частині митних платежів та податків, беруться до уваги Сторонами цієї Конвенції, у разі її ратифікації, тільки у відносинах між країною походження товару та країною отримувачем товару, не враховуючи транзитні країни, оскільки вищевказані вимоги Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур стосуються лише транзиту. В цьому випадку, згідно з листом митних органів Республіки Польща від 06 березня 2015 року №450000-IMPW-0712-141/14/293/RM митне оформлення зазначених транспортних засобів здійснено за межі Європейського союзу з Республіки Польща на митну територію України в режимі "експорт", а не "транзит" (том 1, а.с.52). Щодо покликань апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2013 року у справі №21-202а13 та у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року №808/1341/14, то колегія суддів такі відхиляє, оскільки застосування правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 04 липня 2013 року у справі № 21-202а13, на яку покликається позивач, висловлена Верховним Судом в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 803/1420/17, а обставини викладені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року №808/1341/14 не є аналогічними із розглядуваною справою. Також судом першої інстанції правильно зазначено про те, що на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень у МК України та ПК України відсутні правові норми, які б встановлювала заборону щодо донарахування податкових зобов`язань, якщо після завершення митного оформлення в митного органу з`явиться саме обґрунтована підозра (зокрема в разі отримання від компетентного органу іноземної держави документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів), що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, в тому числі й тоді, коли, приймаючи вантажну митну декларацію, він самостійно визначив митну вартість товару та пропустив товар на митну територію України. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки від уповноважених органів іноземних держав надійшли документально підтверджені відомості щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, які ввезенні на митну територію України позивачем та які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, тому контролюючий орган, визначаючи базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п.54.3 ст.54 МК України на підставі відомостей, зазначених у таких документах та приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2015 року № 0000331701, № 0000321701 діяв у межах норм чинного податкового законодавства. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача зводяться виключно до повторення доводів позовної заяви, яким надано оцінку судом першої інстанції, при цьому порушень норм матеріального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 809/4038/15 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді О. Б. Заверуха М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року.