Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 718/191/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 718/191/20 Головуючий у 1-й інстанції: Масюк Л.О. Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 25 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора капрала поліції 1 батальйону 4 роти Джумари Дмитра Дмитровича, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій інспектора капрала поліції 1 батальйону 4 роти Джумари Д.Д. та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2013650 від 23 січня 2020 року, якою його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що постанову винесено з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано жодних доказів причин зупинки автомобіля, факту зупинки автомобіля та факту порушення ним правил дорожнього руху України та конкретної підстави для пред`явлення останнім поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що тягне за собою скасування прийнятої постанови. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії інспектора капрала поліції 1 батальйону 4 роти Джумари Дмитра Дмитровича та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2013650 від 23.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що 23 січня 2020 року капралом поліції Джумарою Д.Д. винесено постанову серії ЕАК № 2013650 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу на суму 425 гривень у зв`язку з тим, що він 23 січня 2020 року о 16:12 годині в м. Чернівці по вул. Турецькій, 8, керував транспортним засобом марки "Opel Corsa" НОМЕР_1 без чинного страхового поліса чим порушив п. 2.1 "Ґ" ПДР України - відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності своїх дій, відтак постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав. Суд першої інстанції зазначив, що у відповідача були відсутні підстави вимагати у позивача пред`явлення поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки право для витребування полісу підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох випадків, передбачених Законом № 1961- IV, які не мали місце в даних правовідносинах, а тому, вимоги поліцейського про пред`явлення документів зазначених у п. 2.1 "Ґ" ПДР є необґрунтованими та неправомірними. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивача було зупинено на законних підставах, а саме на підставі п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки він керував автомобілем, зареєстрованим в іншій країні. В ході перевірки наявних у позивача документів було встановлено відсутність документів, передбачених п. 2.1 ПДР, а саме поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль, яким він керував, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Такі дії патрульних також відповідають нормам ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", якою передбачено, зокрема, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як зупинення транспортного засобу і перевірка документів особи. При цьому, апелянт наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність страхового поліса кореспондується з обов`язком водія мати такий поліс та пред`являти на вимогу співробітників поліції. Посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, на норми ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з якими право витребування полісу підрозділом Національної поліції виникає лише при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху або при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, апелянт вважає помилковим, оскільки, на його думку, визначений цією статтею перелік не є вичерпним, зважаючи на те, що даний Закон регулює правовідносини виключно у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, однак не спеціальним законом у сфері безпеки дорожнього руху та щодо встановлення повноважень органів і посадових осіб Національної поліції. В свою чергу, факт непред`явлення страхового полісу на вимогу співробітника поліції позивач не спростував. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п.п. 2.1. "ґ" ПДР України. Відповідно до пп. "ґ" п. 2.1 "Правил дорожнього руху України", водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки, зокрема, поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено: 21.1. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов`язковим. Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону. 21.2. Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. 21.3. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. 21.4. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом. Отже, наведеними вище нормами в імперативному порядку встановлено обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі під час керування транспортним засобом та пред`являти для перевірки посадовим особам, визначеним законодавством, поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до змісту наведеної норми доказом в справі про адміністративне правопорушення є, серед іншого, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. В підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем наданий відеозапис (на диску). З відеозапису слідує, що позивачем не було надано на перевірку поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також відеозапис свідчить про те, що позивачу, як особі, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, були роз`яснені: причина зупинки, його права, інспектором було запитано, чи ці права позивачу зрозумілі, додатково з`ясовано, чи будуть у позивача якісь клопотання та чи бажає він скористатися послугами захисника. У відповідь позивач будь-яких клопотань не заявляв. Навпаки, зазначив, що ним ввезено на територію України автомобіль з метою подальшого розмитнення і на цей автомобіль в нього немає полісу. Поліс ним буде оформлено лише після розмитнення автомобіля. Крім того, факт відсутності у позивача на час зупинки його автомобіля 23.01.2020 року полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не заперечується і у позовній заяві. Судом також було перевірено інформацію про наявність такого полісу на час скоєння правопорушення за даними МТСБУ і з`ясовано, що автомобіль позивача застрахований не був. Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що належними та достатніми доказами підтверджено факт відсутності та непред`явлення позивачем на вимогу працівників патрульної поліції полісу (договору ) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб автомобіль марки "Opel Corsa" НОМЕР_1 , тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Щодо доводів позивача про те, що відповідач не мав законних підстав для перевірки наявності у позивача поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на відсутність обставин, передбачених законодавством для здійснення такого контролю, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як зазначено вище, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що згідно з нормами ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, а саме при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху та при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. Водночас, слід врахувати, що відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Згідно з положеннями ст. 258 КУпАП під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, в тому числі передбаченого ст. 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень п. 4 розділу І, п. 2 розділу ІІІ "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.15 року № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ст. 126 КУпАП. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ цієї Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. В свою чергу, зазначені вище положення п. 21.2 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на думку колегії суддів, не слід тлумачити буквально, а саме, що органи Національної поліції можуть перевіряти наявність відповідного полісу (договору), зокрема, лише при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху, оскільки вказаний Закон набув чинності 01.01.2005 року, коли у більшості справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху передбачалось складення протоколів, перелік яких пізніше був суттєво скорочений шляхом внесення відповідних змін до КУпАП, хоча суть самих правопорушень не була змінена. Також колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що визначені вказаною нормою підстави контролю за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є вичерпними, оскільки вказаний Закон не є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері безпеки руху та визначає повноваження підрозділів Національної поліції в цих правовідносинах. На думку колегії суддів, оскільки даний Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то він визначає додаткові повноваження підрозділів Національної поліції щодо контролю за наявністю полісу обов`язкового страхування (складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод), пов`язані з правовідносинами, які є предметом регулювання цього Закону. Тому колегія суддів вважає, що підрозділи Національної поліції мають повноваження перевіряти наявність страхового полісу (договору) не лише при складанні протоколів про адміністративні правопорушення чи оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, але й у випадку виявлення факту порушення правил дорожнього руху чи інших випадках правомірної зупинки транспортного засобу. При цьому, колегія суддів наголошує, що обов`язковою та, водночас, достатньою умовою для наявності у співробітника відповідного органу Національної поліції права вимагати у водія пред`явлення документів, передбачених п. 2.1 Правил дорожнього руху, в тому числі поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є наявність законних підстав зупинки транспортного засобу. Згідно з положеннями ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких перевірка документів, опитування особи, зупинення транспортного засобу. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Як вбачається з матеріалів справи, на автомобілі марки "Opel Corsa", яким керував позивач, був реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що свідчило про його реєстрацію в іншій країні. Зважаючи на вказану обставину, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у спірному випадку у співробітників патрульної поліції були законні підстави для зупинки цього транспортного засобу та, відповідно, перевірки наявності документів, передбачених законодавством. Також колегія суддів вважає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність, зокрема, також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 року у справі № 524/126/17. В свою чергу, непред`явлення позивачем на вимогу працівників патрульної поліції полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на зазначений вище автомобіль, підтверджений належними та достатніми доказами, а також не заперечується позивачем. Враховуючи встановлення під час судового розгляду справи факту порушення позивачем вимог 2.1 ПДР України, колегія суддів дійшла висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому, Європейським судом з прав людини, у рішенні, яке ним було ухвалено 29.06.2007 р. у складі Великої палати у справі "Огаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства", постановив, що будь-яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди, і ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Таким чином, аналізуючи обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення позову. VII. ВИСНОВКИ СУДУ У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області задовольнити повністю. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора капрала поліції 1 батальйону 4 роти Джумари Дмитра Дмитровича про визнання протиправними дій та скасування постанови скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 травня 2020 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.