Постанова 4852 № 280/4943/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4943/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., ., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року в адміністративній справі №280/4943/19 (суддя у 1 інстанції Батрак І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протипраними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 14.11.2018р. №Ф-31301-54 та від 14.05.2019 р. №Ф-31301-54. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні вимоги є протиправними, оскільки позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", чи як самозайнята особа та не подавав до контролюючого органу будь-яких заяв. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-31301-54 та від 14.05.2019 №Ф-31301-54 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Стягнуто з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 344,70 грн. (одна тисяча триста сорок чотири гривні 70 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу та уточнену апеляційну скаргу, в яких посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову. В обґрунтування апеляційних скарг зазначено, що відповідно до облікових даних інформаційної системи позивач перебуває на загальній системі оподаткування, загальна сума заборгованості станом на 31.10.2018 становить 15 819,50 грн. на підставі чого сформована вимога від 14.11.2018 №Ф-31301-54, станом на 30.04.2019 становить 21 030,90 грн., на підставі чого сформована вимога від 14.05.2019 №Ф-31301-54, а тому вважає оскаржувані рішення є законними та такими, що не підлягають скасуванню. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що за змістом Ідентифікаційних даних контролюючого органу позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем 06.04.1999 року, інформація щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 управлінні відсутня. За даними облікової картки платника податків станом на 31.10.2018р. за позивачем обліковується недоїмка із сплати єдиного податку на суму 15 819,54 грн., у зв`язку із чим 14 листопада 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу: АДРЕСА_1 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-31301-54 на вказану суму. Як слідує з копії поштового конверту, долученого позивачем до матеріалів справи, кореспонденція повернулась без вручення платнику. За даними облікової картки платника податків станом на 30.04.2019р. за позивачем обліковується недоїмка із сплати єдиного податку на суму 21 030,90 грн., у зв`язку із чим 14 травня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу: АДРЕСА_1 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-31301-54 на вказану суму. Як слідує з копії поштового конверту, долученого позивачем до матеріалів справи, кореспонденція повернулась без вручення платнику. 12 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58352478 при примусовому виконанні вимоги № Ф-31301-54, виданої 14.11.2019р. ГУ ДФС у Запорізькій області, у межах якого 29.08.2019р. винесена постанова про арешт коштів боржника та 17.09.2019р. - про розшук майна боржника. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI). Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзаци 2 та 7 частина перша статті 5 Закону № 2464-VI). Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України № 2464-VI, що діють з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Так, з 01.01.2017р. єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Крім того, з прийняттям Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018, зокрема, щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування. З 01 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI). Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзаци 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ). Таким чином, фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 4 статті 5 Закону № 2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Отже, фізична особа-підприємець, яка в силу положень статті 50 Цивільного кодексу України визначається як особа, яка здійснює своє право на підприємницьку діяльність, є платником єдиного внеску. Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Так, долучені до справи докази (Інформаційні дані органу доходів і зборів, відповідь на запит в ЄДР) підтверджують, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця, в той час як відповідач зазначає, що в ЄДР відсутні відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності, зареєстрованої до утворення ЄДР. 01.07.2004р. набрав чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців. Згідно з частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Відповідно до частини другої статті 4 даного Закону порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру. Згідно з частиною другою статті 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідно до частини четвертої статті 43 даного Закону свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано (надіслано рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Згідно з частиною п`ятою даної статті цього ж закону державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця зобов`язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" за №2390-VI від 01.07.2010р. процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (пункт 2). Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (пункт 3). Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (пункту 4). Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними (пункт 8). За таких обставин, твердження відповідача про те, що відсутні відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності, зареєстрованої до утворення ЄДР є безпідставними з урахуванням вищевказаних норм та враховуючи той факт, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем до 1 липня 2004 року. Так, ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа 06.04.1999, до набрання чинності Законом №755-IV (01.07.2004). Статус суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та фізичної особи - підприємця є різними. Поняття "фізична особа - підприємець" запроваджене після набрання чинності новими Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України з 01.01.2004, а порядок реєстрації підприємців та перереєстрації раніше зареєстрованих як СПД-ФО осіб визначав Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV). Цей Закон, згідно з пунктом 1 розділу VІІІ "Прикінцеві положення", набрав чинності з 01.07.2004 та дія його поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (частина перша статті 3). Перехідними положеннями Закону № 755-IV визначалося, що особа, зареєстрована як СПД-ФО, повинна подати державному реєстратору реєстраційну картку для внесення до ЄДР відомостей про неї як про ФОП. Станом на 2010 рік проблема СПД-ФО, зареєстрованих до 01.07.2004, котрі не звернулися до державного реєстратора щодо внесення відомостей в ЄДР, залишалася актуальною. Тому законодавець для вирішення цієї проблеми прийняв Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" від 01.07.2010 року №2390-VI (набрав чинності 10.02.2011, далі Закон №2390-VI), відповідно до якого передбачив: - кінцеві строки подання усіма зареєстрованими до 1 липня 2004 року підприємцями реєстраційних карток для включення відомостей про них до ЄДР; - визначив обов`язок спеціально уповноважених органів з питань державної реєстрації підготувати аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 8); - порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій; - робота цих комісій (за участі представників ПФУ та податкової інспекції, тепер - ДФС) полягала в опрацюванні та звірці інформації про всіх суб`єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих до 01.07.2004 та не внесених в ЄДР, та скеруванні узагальненої інформації державному реєстратору - для включення до ЄДР відомостей про таких суб`єктів господарювання (в тому числі СПД-ФО). Отже, впродовж строку дії Закону №2390-VI держава в особі уповноважених нею органів повинна була опрацювати (провести інвентаризацію та звірку) інформацію всіх реєстраційних та контролюючих органів про суб`єктів господарювання, зареєстрованих до 01.07.2004 та не внесених в ЄДР, а також самостійно (без подання таким суб`єктом господарювання реєстраційної картки) внести відомості про цих суб`єктів до ЄДР. Закон №2390-VI втратив чинність 25.04.2014р., а отже - з цієї дати завершено процес інвентаризації державною та внесення нею в ЄДР відомостей про суб`єктів господарювання, котрі зареєстровані до 01.07.2004 та самостійно (шляхом подання реєстраційної картки) не ініціюють їх перереєстрацію в ЄДР. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 фактично ще в 2000 році припинив підприємницьку діяльність та не проявляв бажання (шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки) бути включеним до ЄДР (почав функціонувати 01.07.2004р.) як ФОП. З урахуванням на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки спірні вимоги прийняті через наявність заборгованості у позивача як ФОП, в той час як встановлено, що останній у спірних правовідносинах не мав відповідного статусу. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуГоловного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року в адміністративній справі №280/4943/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протипраними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року в адміністративній справі №280/4943/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва