Ухвала КАС ВС № 320/3933/19

УХВАЛА 25 травня 2020 року Київ справа №320/3933/19 адміністративне провадження №К/9901/11971/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №320/3933/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Енерджі" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування припису, УСТАНОВИВ: У липні 2019 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 04 червня 2019 року №С-0406/8; - визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 18 червня 2019 року №З-1806/3/1010-1062/61. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у задоволені позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Енерджі" задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. 29 квітня 2020 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №320/3933/19. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 4 ч. 2 ст. 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України, оскільки заявник у касаційній скарзі не зазначив жодної з передбачених ст. 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору. В порушення наведених вимог, до касаційної скарги не додано такого документа. З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем є юридична особа, яка заявив вимогу майнового та немайнового характеру. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру юридичною особою становить 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року складав 1921,00 грн. Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 7684,00 грн (200% * (1921,00 + 1921,00). Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/ 22030102; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 38004897; призначення платежу: "*; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Крім того з касаційної скарги вбачається, що останню від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України підписано головним спеціалістом-юрисконсультом відділу правової роботи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Залюбовською Л.Б. Таким чином, касаційна скарга від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України - суб`єкта владних повноважень подана до Верховного Суду представником, на підтвердження повноважень якого надано копію довіреності від 27 березня 2020 року №40-702-10/2555-20. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини другої статті 55 КАС України особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Відтак, у КАС України розмежовуються такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво". Відповідно до пп.19 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України. Законом "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII внесені доповнення до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст.131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Водночас, варто зазначити, що п. 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовано саме питання представництва. Питання "самопредставництва" передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів. За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX збільшено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: "відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)". З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених ст. 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження. Поряд з цим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" з наступними змінами та доповненнями. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч. 2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, тощо Частиною 1 ст. 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і реалізує їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються також спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV). Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр). Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 755-IV обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі. Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд. Згідно з відомостями щодо Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником скаржника є Васильченко Ю.М. Однак з касаційної скарги вбачається, що останню від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України підписано головним спеціалістом-юрисконсультом відділу правової роботи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Залюбовською Л.Б. , відомості про яку в Реєстрі відсутні, а не керівником скаржника. Крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Залюбовська Л.Б. має статус адвоката і такого документа до касаційної скарги не додано. Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху. Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору, доказів на підтвердження повноваження особи, яка підписала скаргу, на представництво (самопредставництво) Державної архітектурно-будівельної інспекції України та обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 цього Кодексу. У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України. Керуючись ст. ст. 169, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Залишити без руху касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №320/3933/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Енерджі" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування припису. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали, в перебіг якого не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.В. Желєзний Судді Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко