Постанова 4854 № 400/2865/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2865/19 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: доповідача, судді - Димерлія О.О. суддів - Єщенка О. В., Танасогло Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року по справі № 400/2865/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ТОВ "Рента-Н" звернулось з адміністративним позовом про скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.07.2019 року № 1222042/41907606 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" № 36 від 09.06.2019 року за датою їх подання. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не вказано конкретного виду критерію оцінки ступеню ризику та переліку документів для підтвердження відображених у податковій накладній показників. Позивач надав пояснення та копії документів по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, однак відповідач без обґрунтування підстав відмовив у реєстрації вказаної накладної. У позовній заяві позивач стверджує, що ним у відповідності до підпунктів 201.16.1, 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за № 567 від 13.06.2017 року, були подані всі документи, які підтверджують факт реальності операцій між ТОВ "РЕНТА-Н" та ТОВ "Макси-Пром", надано всі необхідні документи, які підтверджують факт походження у ТОВ "РЕНТА-Н", реалізованого товару. Однак, в оскаржуваному рішенні, як вказує позивач, зазначено про відмову у реєстрації податкової накладної у зв`язку із ненаданням платником копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Натомість це не відповідає дійсності, оскільки після зупинення реєстрації податкової накладної, ТОВ «Рента» надало на адресу Головного управління ДФС у Миколаївській області всі первинні документи. Таким чином, на думку позивача, оскаржуване рішення є незаконним, а податкова накладна № 36 від 09.06.2019 року повинна бути зареєстрована відповідно до підпункту 201.16.1 статті 201 Податкового кодексу України. За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 13 листопада 2019 року прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 15.07.2019 року № 1222042/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної № 36 від 09.06.2019 року. Зобов`язано Державну фіскальну службу України (Львівська площа,8, Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" (вул. Ушакова, 10, Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 41907606) № 36 від 09.06.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 960, 50 грн на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" (вул. Ушакова, 10, Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 41907606). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) судовий збір у сумі 960, 50 грн на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Н" (вул. Ушакова, 10, Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 41907606). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В своїй скарзі, апелянт зазначає, що задовольняючи позов, судом першої інстанції не враховано, що реєстрація податкової накладної позивача була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України з підстав того, що вона відповідає п.п.1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків. Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Платником податків не надані первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку. Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Рента-Н» зареєстрована в якості юридичної особи 01.02.2018 року. Одним із видів діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля. 31.05.2019 ТОВ «Рента-Н» уклала договір купівлі-продажу з ТОВ «Макси-Пром», відповідно до якого зобов`язалось поставити на адресу останнього продукти харчування на загальну суму 22 947 438, 48 гривень.(а.с.24-26) Згідно видаткової накладної № 49 від 09.06.2019 року ТОВ "Рента-Н" поставило на адресу ТОВ «Макси-Пром» продукти харчування на суму 253 564, 80 грн із ПДВ.(а.с.26) Поставлена ТОВ "Макси-Пром" продукція попередньо придбана позивачем у ПП «Кондитер-опт», що підтверджується договором купівлі - продажу від 17.04.2019 року, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, деклараціями виробника. ТОВ "РЕНТА-Н" в рамках здійснення власної господарської діяльності складено податкову накладну № 36 від 09.06.2019 року в сумі 211 304, 00 грн в т.ч. ПДВ 42 260, 80 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Макси-Пром" та здійснені дії щодо реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних зазначеної податкової накладної.(а.с.13) Відповідно до отриманої квитанції від 25.06.2019 року вказана податкова накладна прийнята, але її реєстрацію зупинено з посиланням на пункт 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена по причині того, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.(а.с.14) 09.07.2019 року ТОВ «Рента-Н» засобами електронного зв`язку на адресу відповідача було направлено в електронній формі повідомлення про подання пояснень та копії документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладна № 36 від 09.06.2019 року.(а.с.16) 15.07.2019 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення № 1222042/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної № 36 від 09.06.2019 року. Підставою для прийняття такого рішення стало ненадання платником податків копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписів з особових рахунків; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган належно не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної. У задоволенні вимоги щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про встановлення судового контролю, судом першої інстанції відмовлено. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно положень частин 1 та 5 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Колегія суддів зазначає, що дійсно, як зупинення реєстрації податкової накладної, так і відмова в її реєстрації є складовими частинами (етапами) загального процесу реєстрації податкових накладних, який є обов`язковою передумовою для віднесення покупцем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Разом з тим, зазначені етапи та рішення, прийняті під час їх реалізації, є, в розумінні адміністративного судочинства, окремими процедурними діями та/або індивідуальними актами, що можуть змінювати правовий стан платника податків і впливати на його права та інтереси, а тому можуть бути оскаржені окремо в судовому порядку. Наведені висновки щодо можливості оскарження дії податкового органу по зупиненню реєстрації податкової накладної також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 грудня 2018 року справа № 813/3731/17. Касаційним судом по вказаній справі було зазначено, що в остаточній редакції адміністративного позову позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним дій ДФС щодо зупинення реєстрації податкової накладної та похідні від цього вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з не проведення її реєстрації та про зобов`язання ДФС здійснити реєстрацію податкової накладної. При цьому позивач як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи стверджував, що підстав для зупинення реєстрації податкової накладної відповідач не мав та наводив свої обґрунтування щодо цього. Відтак, предметом доказування у справі, що розглядається (Верховним Судом), є вирішення питання, чи були у ДФС підстави для зупинення реєстрації податкової накладної. Верховний Суд наголосив, що ДФС повинна надати належні та достатні докази, що дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16. статті 201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених Критеріями оцінки ступеня ризиків. Суд касаційної інстанції зазначив, що натомість суди попередніх інстанцій вдались до з`ясування питань, які не відносяться до предмета та обґрунтування заявленого адміністративного позову, в той час як мали надати оцінку правомірності дій відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної у контексті наявності для цього законодавчо визначених підстав. Так, звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ "Рента-Н", як в частині обґрунтування позову, так і в прохальній частині, просило скасувати рішення ГУ ДФС у Миколаївській області 15.07.2019 року № 1222042/41907606 саме щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 36 від 09.06.2019 року, тобто позивач самостійно визначив саме такий предмет позову та відповідне обґрунтування, яке не містить доводів щодо незаконного зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, в тому числі як підставу скасування спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Таким чином, з урахуванням того, що судовому захисту підлягають лише заявлені вимоги, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини підлягають дослідженню виключно в площині та межах відмови податковим органом в реєстрації спірної податкової накладної, в тому числі обґрунтування та процедури прийняття відповідачем такого рішення. Водночас прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії. Вказана правова позиція неодноразово викладена у Постановах Верховного Суду (справи № 822/1817/18,№ 821/1173/17 та ін.). Отже, під час розгляду справи у межах означеного предмету спору, слід надати правову оцінку й рішенню відповідача про зупинення реєстрації податкової накладної виключно в аспекті вимог, не виконання позивачем яких, слугувало підставою для прийняття оспорюваного рішення. На підставі пункту 201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За правилами пункту 201.16 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з підпунктами 13-14 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" N 117 від 21.02.2018 року у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено, - ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку, - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункт 21 постанови КМУ). Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів. ДФС України безпідставно зупинило реєстрацію податкової накладної № 57, як передумова прийняття спірного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 вказано критерії ризиковості, визначені виключно листами ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, від 05.11.2018 року, 07.08.2019 року. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а отже не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Натомість, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. До того ж, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством. З огляду на викладене та враховуючи закріплені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України підстави застосування презумпції правомірності рішень платника, а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної позивача є безпідставною. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 80894116. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт перший Критеріїв оцінки, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року по справі № 821/1173/17. ТОВ «Рента-Н» надав податковому органу всі наявні у нього документи, щодо купівлі та постачання на адресу ТОВ «Макси-Пром» товарів: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, договір суборенди приміщень, договір оренди приміщень, договори цивільного-правового характеру на виконання робіт. В свою чергу, суд першої інстанції правильно зазначив, що наданими відповідачам та суду документами підтверджується реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Макси-Пром", за результатами якої складено податкову накладну № 36 від 09.06.2019 року. Натомість, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом не визначений перелік документів, який був недостатнім для проведення реєстрації податкової накладної, не наведено обставини, які стали підставою для віднесення платника податків до ризикових. При цьому, вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної. Враховуючи, що контролюючий орган належно не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень із його зобов`язанням вчинити дії на виконання вимог закону. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа Hashman and Harrup v. The United Kingdom, Арр. 25594/94, 25 November 1999), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом. Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що рішення від 15.07.2019 року № 1222042/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної № 36 від 09.06.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників та податкові накладні позивача та його постачальника за відсутності належних контраргументів відповідачів, містять інформацію, яка спростовує наявність ризиків у розумінні приписів пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" N 117 від 21.02.2018 року (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому обраний судом спосіб захисту узгоджується із вимогами частини 4 статі 245 КАС України, оскільки, як було зазначено вище, позивачем надані усі необхідні документи, які містять достатню інформацію, необхідну для реєстрації податкової накладної. Посилання апелянта на те, що платником податків не надані первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку, колегія суддів відхиляє, адже ТОВ «Рента-Н» надав податковому органу всі наявні у нього документи, що виключало зупинення реєстрації податкової накладної позивача. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції, в частині відмови в компенсації витрат позивача на правничу допомогу адвоката та встановлення судового контролю сторонами не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. З приводу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке. У справі позивачем визначено два відповідача, а саме ДФС України та Головне управління ДФС України у Миколаївській області. Згідно з частиною 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Так, ТОВ "Рента-Н" звернулось з адміністративним позовом про скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 15.07.2019 року № 1222042/41907606 (без вимоги про визнання його протиправним) та зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну № 36 від 09.06.2019 року за датою її подання. Як убачається з квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, рішення про зупинення реєстрації останньої вчинено ДФС України (а.с. 14). Як із змісту адміністративного позову, так і з змісту рішення суду першої інстанції не вбачається у чому полягає протиправність і, як наслідок, необхідність скасування наведеного вище рішення ДФС України. Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017 року у справі №21-3944а16 зазначає, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п`ятої статті 171-1 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Тобто, вимога про зобов`язання зареєструвати податкову накладну не є окремою позовною вимогою, а є виключно способом поновлення порушеного права, тому стягнення судових витрат з ДФС є неправомірними. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року визначений у розмірі 1921,00 грн. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Отже, фактично позов ТОВ "Рента-Н" містить одну вимогу немайнового характеру, тому за його подання належало сплатити судовий збір в сумі 1921,00 грн. Фактично позивачем сплачено 1921,00 грн., про що свідчить квитанція про сплату судового збору.(а.с.4) За таких обставин рішення суду в частині стягнення судового збору з Державної фіскальної служби України на користь позивача є помилковим, що формально є підставою для зміни судового рішення відповідно до частини 2 статті 317 КАС України. Однак, враховуючи, що рішення суду першої інстанції в цій частині, яке фактично прийняте не на користь відповідача (ДФС України), останнім не оскаржувалось, а апеляційне провадження відкрито лише за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області, який, у свою чергу, таких доводів не заявляв, суд, з огляду на положення статті 308 КАС України, не вбачає достатніх підстав змінити рішення суду першої інстанції в цій частині. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року по справі № 400/2865/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.