Постанова 4851 № 480/3959/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 р.Справа № 480/3959/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бенедик А.П., Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Кунець О.М.) від 12.12.2019 року (повний текст рішення складено 24.12.2019 року) по справі № 480/3959/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Сумської міської ради, в якому просив визнати протиправним та нечинним Рішення Сумської міської ради від 08 серпня 2018 року №3763-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року №3539-МР "Про врегулювання ситуації з розміщенням тимчасових споруд на території міста Суми за дозвільними документами, виданими на підставі раніше чинних нормативних актів". В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправним та таким, що порушує охоронювані права та законні інтереси суб`єктів господарювання на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) згідно з дозвільними документами, отриманими відповідно до Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 30.11.2016р. №1498-МР. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Сумської міської ради від 08 серпня 2018 року №3763-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року №3539-МР "Про врегулювання ситуації з розміщенням тимчасових споруд на території міста Суми за дозвільними документами, виданими на підставі раніше чинних нормативних актів". Відповідно до ч.1 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зобов`язано Сумську міську раду невідкладно, після набрання даним рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину даного рішення, у виданні, в якому було офіційно оприлюднено рішення Сумської міської ради від 08 серпня 2018 року №3763-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року №3539-МР "Про врегулювання ситуації з розміщенням тимчасових споруд на території міста Суми за дозвільними документами, виданими на підставі раніше чинних нормативних актів". Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушенню норм процесуального права. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача. Зазначив, що висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку підготовки, прийняття та оприлюднення оскаржуваного рішення є помилковими, оскільки його було прийнято у відповідності з додержанням визначеної Регламентом процедури. Також, на думку скаржника, суд дійшов неправомірного висновку, що спірне рішення встановлює дискримінаційні положення відносно орендарів та власників земельних ділянок, оскільки, по-перше, рішення не встановлює жодних правил або інших обмежень, тобто відсутня дискримінація, а по-друге, саме відповідач наділений відповідним правом на встановлення розміру плати за строковим сервітутом. Натомість, судом не зазначено, яким чином встановлення розміру плати обмежує конкуренцію між суб`єктами господарювання. Крім того, судом безпідставно не було залучено до участі у справі в якості третьої особи Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, оскільки оскаржуване рішення фактично стосується його прав та обов`язків. Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Також позивачем та представником відповідача додатково надавались письмові пояснення. Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що рішенням Сумської міської ради від 25.10.2017 року № 2731-МР позивачу, як суб`єкту господарювання, передано у користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 , в м . Суми , площею 0,0030 га, строком на 1 (один) рік на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасової споруди (кіоск з продажу непродовольчих товарів). 01.10.2018 року між сторонами укладено Договір №009/18 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми. Як зазначено у преамбулі, Договір укладений відповідно до рішень Сумської міської ради від 06.05.2015 року №4307-МР "Про затвердження, технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Суми", від 30.11.2016 №1498-МР "Про Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми", від 25.10.2017 року №2731-МР "Про передачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у користування земельної ділянки на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасової споруди ( кіоск з продажу непродовольчих товарів) для провадження підприємницької діяльності" та від 20.06.2018 року № 3539-МР "Про врегулювання ситуації з розміщенням тимчасових споруд на території міста Суми за дозвільними документами, виданими на підставі раніше чинних нормативних актів" (зі змінами). Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244. На підставі даного наказу 30 листопада 2016 року відповідачем розроблено та прийнято Рішення Сумської міської ради "Про Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми" №1498-МР (далі - Рішення № 1498-МР). Пункт 6.2 вищевказаного рішення передбачено, що після набрання чинності цього нормативно-правового акта, замовники, яким відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року №2155-МР, сесією Сумської міської ради надано дозвіл на виготовлення паспорта прив`язки тимчасової споруди (далі - ТС) та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітуту для розміщення ТС, мають право розробити вказану документацію та, на підставі рішення Сумської міської ради, отримати у користування земельну ділянку на праві особистого строкового сервітуту під розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності, укласти договір особистого строкового сервітуту та оформити паспорт прив`язки. 20 червня 2018 року Сумською міською радою прийнято рішення "Про врегулювання ситуації з розміщенням тимчасових споруд на території міста Суми за дозвільними документами, виданими на підставі раніше чинних нормативних актів" №3539-МР (далі - рішення №3539-МР). Проект даного Рішення №3539-МР опубліковано 15 червня 2018 року на сайті Сумської міської ради у розділі "Проекти документів". Пункт 1 Рішення №3539-МР визначає, що у випадках, передбачених пунктом 6.2 розділу 6 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 30.11.2016 року №1498-МР, плата за користування особистим строковим сервітутом визначається згідно з розрахунком (додаток 1). Згідно погоджувального листа, дане рішення доопрацьовано і вичитано, текст відповідає оригіналу прийнятого рішення та вимогам статей 6-9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про захист персональних даних". Так, Додаток №1 до вищевказаного рішення містить розрахунок плати за користування особистим строковим сервітутом, яка має вираховуватись за наступною формулою: П = С х S х В, де П - річна плата за користування особистим строковим сервітутом, грн.; С - середня нормативна грошова оцінка земель на території міста Суми. грн./м2; S - площа об`єкта особистого строкового сервітуту, м.кв.; В - розмір відсотку від нормативної грошової оцінки землі на території міста Суми, встановлений відповідним рішенням Сумської міської ради, %. Також, абз. 2 та абз. 3 вказаного Додатку передбачено, що за наступні роки розрахунок плати за користування особистим строковим сервітутом проводиться з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до встановленого законодавством порядку. Зміна середньої нормативної грошової оцінки земель на території міста Сумні у зв`язку з її індексацією проводиться без внесення змін до договору особистого строкового сервітуту. Разом з тим, 08 серпня 2018 року Сумською міською радою прийнято рішення №3763 МР про внесення змін до Рішення №3539-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року №3539-МР "Про врегулювання ситуації з розміщенням тимчасових споруд на території міста Суми за дозвільними документами, виданими на підставі раніше чинних нормативних актів", яким додаток 1 викладено у новій редакції. Так, розрахунок плати за користування особистим строковим сервітутом має розраховуватись за наступною формулою: П = С х 8 х В, де П - щомісячна плата за користування особистим строковим сервітутом, грн.; С - середня нормативна грошова оцінка земель на території міста Суми, грн./м ; S - площа об`єкта особистого строкового сервітуту, м2; В - розмір відсотку від нормативної грошової оцінки землі на території міста Суми, встановлений відповідним рішенням Сумської міської ради, %. Як наслідок, складова формули "П" як результат розрахунку змінилась з щорічної плати на щомісячну. Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення внаслідок порушення процедури його підготовки, прийняття та оприлюднення, а також неправомірне обмеження конкуренції відносно суб`єктів господарювання, які використовують земельні ділянки, що належать Сумській міській раді, на праві земельного сервітуту, через фінансове обтяження з боку відповідача всіх осіб, відносно яких має бути застосоване дане рішення та встановлення дискримінаційних положень відносно орендарів та власників земельних ділянок. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача, проте вважає за необхідне змінити підстави та мотиви задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного. Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності врегульовано Земельним кодексом України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про благоустрій населених пунктів", "Про землеустрій", Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011. За частинами 2, 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Згідно п. "в" ст. 99 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів щодо права на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Статтею 98 ЗК України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Згідно статті 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Відповідне положення визначене і статтею 402 Цивільного кодексу України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Частина 1 статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти ради, виконавчого комітету ради, прийняті в межах наданих йому повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (частина 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Перевіряючи правомірність дотримання відповідачем визначеної законом процедури прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Згідно частини одинадцятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; Згідно із частиною другою вищевказаної статті Закону, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. З аналізу приписів частини 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається імперативний її характер щодо обов`язкового оприлюднення органами місцевого самоврядування усіх проектів актів останніх, але з відсиланням на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині регулювання порядку такого оприлюднення. Так, зокрема, нормами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені способи оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом. Приписами частини 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначений граничний термін, в межах якого повинні бути оприлюдненні акти органів місцевого самоврядування, а саме - за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Застереження щодо інших, скорочених, строків оприлюднення вказаних проектів актів, зокрема, - негайно після їх підготовки, містяться у ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Однак законодавець, визначаючи скорочені строки, окреслив випадки, за яких вони можуть бути застосовані. Це виникнення надзвичайних ситуацій та інші невідкладні випадки, передбачені законом. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.07.2019 року по справі №299/1914/17-а. Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що проект відповідного рішення в обов`язком порядку повинен бути оприлюднений у визначеному законом порядку. Рішенням Сумської міської ради від 26 листопада 2015 року №1-МР затверджено Регламент роботи Сумської міської ради VII скликання (далі - Регламент). У подальшому до нього вносились зміни, і станом на дату прийняття спірного Рішення Регламент діяв у редакції від 29.11.2017, підстава: Рішення Сумської міської ради №2850 - МР. Відповідно до п.3 ст.58 Регламенту, проекти рішень з усіма наявними до них пропозиціями, правками та доповненнями (за наявності), а також з листами узгоджень, довідковими, інформаційними, експертними та іншими матеріалами до них зберігаються за місцем їх розроблення (в галузевих виконавчих органах ради) протягом діючого скликання міської ради (якщо інше не передбачено нормами чинного законодавства України). Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі дозволяє відмежувати процесуальну діяльність суду від процесуальної діяльності сторін з метою забез-печення всебічного та повного з`ясування обставин у справі та її справедливого вирішення. Змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі (вимог та заперечень) та реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються у якості обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Адже саме сторонам відомі обставини у справі, які вони повинні довести належними доказами з наведенням правової аргументації своїх вимог. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 77 КАС України). За правилами ч.4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Як вбачається з матеріалів справи, проект оскаржуваного рішення, первісні та супровідні документи по ньому неодноразово було витребувано у відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції судом. Проте, зазначених документів відповідачем надано не було. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.5 ст. 77 КАС України). Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що проект оскаржуваного рішення було оприлюднено у порядку та строки визначені діючим законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Регламенту, завізований суб`єктом нормотворчості (ініціатором розгляду питання) проект рішення міської ради проходить процедуру оприлюднення на офіційному сайті Сумської міської радив мережі Інтернет з дотриманням термінів, відповідно до вимог даної статті. Як передбачено у п. 3 ст. 30 Регламенту, винятком щодо строків оприлюднення є ті проекти рішень, що виносяться з питань, які потребують невідкладного вирішення. В якості обґрунтування необхідності термінового розгляду питання відповідач під час розгляду справи посилався на наявність технічної помилки, оскільки розрахунком передбачена не щомісячна, а річна плата, що призведе до зменшення загального обсягу надходжень міського бюджету. В даному випадку колегія суддів зазначає, що наявність на думку відповідача підстав для невідкладного розгляду оскаржуваного рішення не виключає обов`язку щодо оприлюднення його проекту. Таким чином, приймаючи до уваги встановлене судовим розглядом порушення відповідачем визначеної законом процедури прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, внаслідок недотримання порядку оприлюднення його проекту, колегія суддів дійшла висновку про його протиправність, що має наслідок визнання його нечинним у судовому порядку. При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо надання правової оцінки змісту спірного рішення, оскільки воно є протиправним у наслідок наявності процедурних порушень його прийняття. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, однак із помилковим застосуванням норм права. Посилання скаржника під час апеляційного розгляду справи на обставину втрати чинності оскаржуваним рішенням у зв`язку з прийняттям рішення від 26.02.2020 року №6613-МР, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правомірність висновків суду, оскільки вказане рішення було прийнято вже після розгляду справи у суді першої інстанції. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок незалучення до участі у справі в якості третьої особи Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, оскільки відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного розгляду недоведено доцільності та необхідності його залучення, оскільки оскаржуване рішення було прийнято саме відповідачем. Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України). Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст.317 КАС України). З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині підстав та мотивів задоволення адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року по справі №480/3959/19 змінити з підстав та мотивів задоволення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з урахуванням положень п. 3 Прикінцевих положень розділу VI КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 25.05.2020 року