Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/10899/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 21 травня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/10899/19 Головуючий у першій інстанції - Требух Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/585/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К. секретар: Позняк О.М. Позивач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк» Відповідач: ОСОБА_1 Третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3 Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «УкрСиббанк» Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, (суддя Требух Н.В., ), ухвалене у м. Чернігів о 12 годині 01 хвилині, повний текст рішення виготовлено 21.01.2020 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16.02.2007 року між позивачем та відповідачем укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3 згідно кредитного договору №11118891000 від 16.02.2007 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 кредитних зобов`язань станом на 16.09.2019 року виникла заборгованість по кредиту та відсотках в розмірі 53228,42 доларів США, та по пені у розмірі 283089 грн. 01 коп., в зв`язку з чим просить суд звернути в рахунок погашення заборгованості стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 січня 2020 року у задовленні позовних вимог Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять два календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Таким чином, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Враховуючи, що вимога про дострокове повернення кредиту направлена 25.05.2015 року та що звернення банком до суду з позовом про дострокове повернення заборгованості відбулось 01.10.2015 року, банк станом на 23.09.2019 року ( тобто майже через 4 роки) пропустив строк звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «УкрСиббанк» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції невірно застосовано строки позовної давності, оскільки мало місце їх переривання внаслідок звернення банку до основного боржника з позовом. За доводами позивача, суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував практику Верховного суду у аналогічних справах. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2020 року без змін. Зазначає у відзиві, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За позицією ОСОБА_1 , подача нею заяви про застосування строків позовної давності щодо вимог банку надали суду законні повноваження відмовити банку в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строків позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вважає, що наданий суду розрахунок заборгованості не відображає реальної заборгованості по кредиту, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами та суперечить іншим доказам у справі та існуючій судовій практиці. Крім того, на його адресу ніколи не надходив та він не отримував листа від позивача за № 12792 від 15.02.2008 року, а отже і не узгоджував умови договору відмінні від раніше узгоджених у кредитному договорі №11118891000 від 16.02.2007 року. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Судом встановлено, що 16 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладений договір про надання кредиту № 11118891000 у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 82 000,00 доларів США, строком повернення не пізніше 15 лютого 2018 року. Кредит надається шляхом зарахування банком кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням (пункт 1.4 кредитного договору). Згідно із пунктом 1.1 договору банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії у зазначеному розмірі та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3 та вимог АКІБ «УкрСиббанк», які виникають за кредитним договором від 16 лютого 2007 року № 11118891000, між АКІБ «УкрСибанк» та ОСОБА_1 16 лютого 2007 року укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки № 30007Z37, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку трикімнатну квартиру загальною площею 93,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Вказаним договором іпотеки сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за кредитним договором у розмірі, валюті, порядку та у строк, які встановлені в кредитному договорі з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії. Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту 15.02.2018 року. 25 травня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» на адресу ОСОБА_3 було направлено письмову вимогу № 30-11/25527 про усунення порушень кредитного договору, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень та не заперечується ОСОБА_3 (а.с. 46-51 т. 1). З вказаної вимоги вбачається, що станом на 25.05.2015 року прострочена заборгованість по кредиту становить 4734,86 доларів США та по процентам - 1802,84 доларів США. Загальна сума заборгованості по поверненню кредитних коштів становить 28150,95 доларів США, з яких кредит - 26348,11 доларів США, проценти - 1802,84 доларів США. Згідно п. 11.1 кредитного договору сторони погодили, що у разі настання обставин щодо порушення умов договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це повідомлення банку або у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку. Отже, направленням вказаної вимоги банк фактично змінив строк виконання кредитного договору. Після невиконання вимоги позивача з боку ОСОБА_3 01.10.2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом про стягнення боргу та дострокове повернення кредиту. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.10.2016 року в задоволенні позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 14.03.2017 року рішення скасовано і стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за Договором про надання споживчого кредиту № 11118891000 від 16 лютого 2007 року заборгованість по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом у розмірі 29836 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять шість) доларів 87 центів США та пені в розмірі 57718 (п`ятдесят сім тисяч сімсот вісімнадцять) грн 78 коп. З вказаного рішення суду вбачається, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_3 починаючи з жовтня 2014 року припинив виконувати взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 24.09.2015 заборгованість відповідача за кредитом становить 26348,11 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 3488,76 дол. США. Відповідачем надано заяву про застосування строку позовної давності. Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в позивача у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами Кредитного договору виникло на 32-й календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту, і позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Пред`явивши 25.05.2015 року досудову вимогу за № 30-11/25527 про дострокове повернення кредиту, сплату відсотків та інших нарахувань, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов Кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності. За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників. Позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення. Зазначений правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 148/1923/16-ц (провадження № 61-21009св18). Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16. За таких обставин, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості 1 жовтня 2015 року, який розглянутий судом по суті, позивач перервав позовну давність у спорі з відповідачем щодо стягнення кредитної заборгованості. Позовна давність за пред`явленими банком в цій справі вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки почалася заново з 2 жовтня 2015 року і закінчилася 2 жовтня 2018 року. Тому при зверненні до суду у вересні 2019 року з позовом в цій справі шляхом пред`явлення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ «УкрСиббанк» пропустило позовну давність. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено банком внаслідок пред`явлення 25 травня 2015 року вимоги про дострокове погашення заборгованості, то вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за процентами та пенею, нарахованими після 26 червня 2015 року року, є необґрунтованими. З огляду на викладене, в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України. Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить. Посилання ПАТ «УкрСиббанк» на постанови Верховного Суду, ухвалені в інших справах, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки у вказаних справах було встановлено інші фактичні обставини. У судовому засіданні Чернігівського апеляційного суду представник відповідача і третьої особи - ОСОБА_4 заявив клопотання про відшкодування його довірителям витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з п.2 ч.2, ч.12 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Згідно довіреностей від 06 і 07 листопада 2019 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уповноважили, зокрема ОСОБА_4 представляти їх інтереси, в тому числі в судах усіх рівнів (а.с.65, 70). З наданих до суду апеляційної інстанції ордерів вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 доручили адвокату ОСОБА_4 надавати їм правову допомогу у Чернігівському апеляційному суді (а.с.188, 192). Згідно з Актами прийому-передачі виконаних робіт від 07 квітня 2020 року загальна вартість послуг адвоката, наданих кожному із довірителів, складає по 3500 грн кожному (а.с.195, 196). Вказаний розрахунок витрат на правничу допомогу позивачем не спростований, а тому з АТ «УкрСиббанк» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у Чернігівському апеляційному суді у розмірі по 3500 грн кожному. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2020 року залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, код ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисяча п`ятсот) грн. Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12, код ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисяча п`ятсот) грн. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: