Постанова Сумський апеляційний суд № 591/7645/19

Справа №591/7645/19 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О.В. Номер провадження 33/816/102/20 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу про адміністративне правопорушення № 591/7645/19 за апеляційною скаргою захисника ПУЛИНЦЯ Б. А. на постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 26.12.2019, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , захисника адвоката Пулинця Б. А., В С Т А Н О В И В: В поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 адвокат ПУЛИНЕЦЬ Б. А. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, оскільки т/з у стані алкогольного сп`яніння останній не керував, т/з зупинений працівниками поліції за відсутності законних підстав, справа розглянута без участі ОСОБА_2 , обмежено право на ознайомлення з матеріалами справи, свідки не допитані, відсутні докази вчинення правопорушення, порушено право на захист. Постановою судді Зарічного районного суду м. Сум від 26.12.2019 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 384,20 грн судового збору. Згідно постанови судді, 25.11.2019 о 22:46 ОСОБА_2 керував автомобілем Nissan Tiida н. з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Героїв Сумщини, в районі будинку № 17, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічних засобів та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Пулинця Б. А., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 285826 від 25.11.2019, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що повністю відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами, а саме: ? письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно яких 25.11.2019 у їх присутності ОСОБА_2 на вимогу працівників поліції відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера та в медичному закладі; ? відеозаписами з патрульного поліцейського автомобіля та персональних мобільних відеореєстраторів працівників поліції, з яких убачається як екіпажом патрульної поліції зупинений т/з під керуванням водія ОСОБА_2 , під час спілкування з яким виникла підозра, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти відповідний огляд на місці та у закладі охорони здоров`я, на що водій категорично відмовився. Також водію роз`яснені права згідно ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП. Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти цим доказам (ст. 252 КУпАП). При цьому, досліджуючи під час апеляційного розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення свідків містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в судах першої та апеляційної інстанціях доказами в справі, ураховуючи той факт, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед апеляційним судом у будь-який спосіб викладені ними у письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ в своєму рішенні у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно якого необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у цьому конкретному випадку, на переконання апеляційного суду, мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Зокрема, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Не можуть бути прийнятими до уваги доводи про те, що суддя не викликав свідків, оскільки справа розглянута на підставі наявних доказів, достатніх для прийняття відповідного процесуального рішення. Є необґрунтованими і не підлягають задоволенню також твердження ОСОБА_2 щодо розгляду справи без його участі та порушення внаслідок цього його прав, оскільки останній, будучи обізнаним про місце та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, а подав заяву про відкладення розгляду справи через звернення до УПП для отримання копій долучених до протоколів відеозаписів з надуманих (штучних) підстав, оскільки згідно листа УПП в Сумській області від 13.12.2019 ОСОБА_2 було запропоновано ознайомитися з відеозаписами у будь-який вільний для нього час, однак таке право він не реалізував, а використав як привід для відкладення розгляду справи. Тобто за відсутності жодних реальних (видимих) перешкод і заборон, ОСОБА_2 проігнорував можливість реалізувати своє право на ознайомлення з доказами, хоча фактично саме з цією метою він звертався до управління поліції, тому суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи у його відсутність, що узгоджується з вимогами ст. 268 КУпАП, ураховуючи усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Заявник зобов`язаний максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Доводи захисника щодо обмеження його у праві ознайомлення з матеріалами справи теж є необгрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо безпідставності зупинки т/з під керуванням ОСОБА_2 , оскільки з відеозаписів убачається, що зупинка останнього була зумовлена через неосвітленість номерного знаку, що відповідає п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліції». В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього, цей протокол розглянутий суддею на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, які у своїй сукупності і взаємозв`язку, є достатніми для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи також в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279 і 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 26.12.2019 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ПУЛИНЦЯ Б. А. на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуРунов В. Ю.