Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.004012

УХВАЛА 22 травня 2020 року Київ справа №1.380.2019.004012 адміністративне провадження №К/9901/12011/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Оазіс» до ГУ ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, У С Т А Н О В И В : 30.04.2020 ГУ ДПС подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020. За змістом статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам цього Кодексу щодо форми і змісту касаційної скарги. Касаційна скарга ГУ ДПС підлягає залишенню без руху як така, що подана з порушенням пункту 4 частини першої та частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). ГУ ДПС як підставу подання касаційної скарги зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС, та посилалося на неврахування апеляційною інстанцією висновку Верховного Суду в постанові від 16.04.2020 у справі №813/3474/15 (адміністративне провадження №К/9901/26656/18) щодо застосування норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". При цьому відповідач зазначає, що в постанові від 16.04.2020 у справі №813/3474/15 Верховний Суд дійшов іншого висновку щодо застосування тих же норм матеріального права, ніж Верховний Суд в постановах від 21.01.2020 у справі №808/846/16 та від 12.11.2019 у справі №802/1154/17-9, на які й посилався апеляційний суд в оскаржуваній постанові. Разом з тим, різне правозвстосування в контексті результату вирішення спору, яке обумовлено різними обставинами у справі, не є підставою для касаційного оскарження в розумінні норми пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС. За змістом цієї норми такою підставою є інше застосування в оскаржуваному судовому рішенні тієї самої норми матеріального права у подібних правовідносинах, ніж Вкрховний Суд в іншій справі. ГУ ДПС у касаційній скарзі не вказує, в чому саме полягає відступ апеляційного суду від позиції Верховного Суду щодо застосування норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Системний аналіз вищенаведених положень КАС дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Колегія суддів вважає, що наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі. Окрім того, до касаційної скарги не додано платіжне доручення про сплату судового збору за подання касаційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Відповідач документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду не надав. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI) (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі. Частиною першою статті 4 Закону України №3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн. Абзацами першим частини третьої статті 6 Закону України №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення з цим позовом до суду першої інстанції) встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. За змістом оскаржуваних судових рішень позовна заява містить вимоги майнового характеру (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2019 №0008421414, №0008411414 у загальному розмірі 24 133 221,25 грн) та немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2019 №0008401414 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 629 211,00 грн). Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, або фізичною особою- підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, ставка судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій адміністративній справі становить 42 040,00 грн (24 133 221,25 грн х 1.5%) +1 921,00 грн) х 200 %). Відповідно до частини другої статті 332 КАС до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Враховуючи вище викладене, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого відповідач має право надати/надіслати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору у встановлених законом України №3674-VI порядку та розмірі. Керуючись статями 248, 332, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без руху. Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, але не менше ніж на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Є.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак , Судді Верховного Суду