Ухвала КГС ВС № 910/7510/19

УХВАЛА 22 травня 2020 року м. Київ Справа № 910/7510/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 за позовом державного підприємства "Сервісно-видавничий центр" міста Києва до Державної фіскальної служби України про відшкодування збитків у сумі 501 177,40 грн., ВСТАНОВИВ: 30.03.2020 (згідно з відміткою на конверті) Державна фіскальна служба України (далі - ДФСУ, скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 зі справи № 910/7510/19; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження зазначених судових актів у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2020: витребувано матеріали справи № 910/7510/19 господарського суду міста Києва; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ДФС на оскаржені судові акти до надходження до Касаційного господарського суду матеріалів справи № 910/7510/19. 22.05.2020 матеріли справи № 910/7510/19 господарського суду міста Києва надійшли до Верховного Суду. Дослідивши матеріали касаційної скарги та матеріали господарської справи № 910/7510/19, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ДФСУ не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Предметом розгляду касаційної скарги є рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що доводи касаційної скарги зводиться до цитування окремих норм ГПК України. ДФСУ не наводить обґрунтування порушення яких саме норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій, щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (відсутні обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів) та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази судом не досліджені та які могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. До того ж ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосували норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та до переоцінки доказів, які були здійсненні судами попередніх інстанцій, і які з огляду на статус Верховного Суду та повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позов у справі № 910/7510/19 подано про відшкодування збитків в порядку регресу у сумі 501 177,40 грн. через втрату автомобіля, переданого за договором автотранспортного обслуговування спеціальними (спеціалізованими) та іншими транспортними засобами від 22.02.2018. Позов у даній справі подано 07.06.2019. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 921 грн. Скаржник просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків у сумі 501 177,40 грн. повністю. Отже, скаржником оскаржується одна майнова вимога. Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2019 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду). З урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір на загальну суму 15 035,32 грн. [7 517,66 грн. (1,5 відсотка ціни позову за одну майнову вимогу) х 200%]. Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що ДФСУ необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі у сумі 15 035,32 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: - Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; - Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; - Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); - Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; - Код класифікації доходів бюджету: 22030102; - Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Суд також вважає за необхідне звернути увагу ДФСУ на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. З урахуванням наведеного, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Щодо клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових актів у цій справі. Статтею 169 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. З огляду на те, що касаційна скарга ДФСУ на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у даній справі підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, суд касаційної інстанції зазначає, що зазначене вище клопотання буде розглянуто Верховним Судом після усунення недоліків касаційної скарги. Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон № 540-IX), який набрав чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". При цьому, постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з послідуючими змінами) (далі - Постанова КМУ № 211), відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 введено карантин та відповідні обмежувальні з 12.03.2020. Згідно з частиною другою статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. З огляду на викладене та з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, зважаючи на приписи постанови КМУ № 211 (з відповідними змінами) та пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, який доповнений Законом № 540-ІХ, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 зі справи № 910/7510/19 залишити без руху.

2. Надати Державній фіскальній службі України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали, враховуючи пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, який доповнений Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Державній фіскальній службі України, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Бенедисюк