Постанова 4814 № 541/538/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/538/18 Номер провадження 22-ц/814/1366/20Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2020 року, ухвалене суддею Городівським О.А., повний текст рішення виготовлено 18.03.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимоги зазначила, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводилася їй рідною сестрою. З самого народження вони проживали однією сім`єю, а в дорослому віці мешкали по сусідству і тісно підтримували сестринські відносини. У ОСОБА_4 не було своєї сім`ї, власних дітей не мала. Тому постійно запевняла її, що все особисте майно перейде у її власність по спадщині, по закону або по заповіту. Сестра у власності мала приватний будинок АДРЕСА_1 та три земельні ділянки (паї) на території Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області. 08 серпня 2017 року ОСОБА_4 зробила власне розпорядження у виді заповіту на випадок її смерті, яким заповідала все своє майно племіннику ОСОБА_2 . Позивач вважає даний заповіт не дійсним, оскільки в період життя сестри 2013-2017 рр. остання постійно хворіла на церебральний атеросклероз з артеріальною гіпертензією, деформуючим остеортрозом колінних суглобів та іншими численними захворюваннями. На останньому році життя у сестри були явно виражені ознаки захворювання, вона вже не розуміла значення своїх дій та слів, не пам`ятала що робить і навіщо, не могла згадати обставини, при зустрічі не могла впізнати родичів, остання не могла сама себе обслуговувати, тому всі турботи про сестру позивач взяла на себе разом зі своєю сім`єю. Відповідач жодного дня не проживав разом з тіткою, не піклувався про неї, не доглядав, не допомагав фінансово. Вказувала, що заповіт був складений під впливом відповідача та його віртуальних обіцянок заповідачці допомогти останній з лікуванням. Тоді як її сестра на момент складення заповіту не могла керувати своїми діями та сприймати правових наслідків. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , посвідченого 08 серпня 2017 року, - відмовлено. З рішенням суду першої інстанції не погодилась позивачка ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує, що доводилася найріднішою людиною померлій сестрі ОСОБА_4 , якій всіляко допомагала перед смертю. Тоді як племінник сестри ОСОБА_3 ввів її в оману, пообіцявши лікування, медичне обстеження та переїзд до нього додому. Між тим, знявши кошти з платіжної картки сестри, привласнив їх собі та не виконав обіцянок. Стверджує, що сестра вважала, що оформлення заповіту здійснюється на користь ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 допомогає лише все оформити. Між тим, відповідач ввів її в оману, оформивши заповіт на себе. Зазначене підтверджується викладеними у позові обставинами, знайшло підтвердження при розгляді справи та було встановлено судом першої інстанції. Вважає, що її позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, а заповіт є недійсним та незаконним. 08.05.2020 р. до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним та обгрунтованим. Сторони в судове засідання не зявилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 прохала розглянути справу за її апеляційною скаргою у її відсутність. Неявка осіб, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи не перешкоджає її розглядові, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть сер . НОМЕР_3 ( т. 1 а.с.6). ОСОБА_1 є рідною сестрою померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, копією свідоцтва про одруження та не заперечується сторонами (т. 1 а.с. 4, 18, 24). 08 серпня 2017 року приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В. посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок смерті зробила слідуюче розпорядження: все належне їй майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, та все те, на що вона за законом матиме право, повністю заповіла ОСОБА_2 , 1967 року народження. Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Комишнянської селищної ради Миргородського району від 27 листопада 2017 року, ОСОБА_4 , 1938 року народження, була зареєстрована одна за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.15). Як убачається з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого АЗПСМ смт. Комишня, ОСОБА_4 у 2013 році встановлено діагноз «ІХС: дифузійний кардіосклероз, миготлива тахіаритмія Н2Б ЦАС 2 ст з АГ. Облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок 4 ст. Трофічні виразки обох гомілок». У період з 20.05.2015 р. по 17.10.2017 р. ОСОБА_4 неодноразово оглядалася в лікарем АЗПСМ смт.Комишня з приводу дифузного кардіосклерозу, трофічних виразок обох гомілок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вдома померла ( т. 1 а.с.9-12). Як убачається з копій матеріалів спадкової справи № 184/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , після її смерті з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 100-112). Звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт, складений 08 серпня 2017 року ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом, оскільки ОСОБА_4 страждала психічним розладом і не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання заповіту недійсним, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке. Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). Так, відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини. Згідно ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу). Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Для встановлення психічного стану померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за клопотанням позивача судом першої інсатнції було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Мальцева, оскільки для з`ясування питань, що мають значення для справи потрібні спеціальні медичні знання (а.с. 38-39 т.2). Актом судово-психіатричного експерта Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева від 30.12.2019 року № 552 встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент підписання заповіту 08 серпня 2017 року будь-яким психічних розладом не страждала та могла розуміти (усвідомлювати) значення своїх дій та керувати ними (а.с. 89-111 т. 2). Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За змістом ч. 3 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Згідно зі ст. 89 ЦПК україни, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Твердження позивачки в суді першої інстанції та аналогічні її доводи апеляційної скарги про те, що заповіт був складений всупереч волі померлої ОСОБА_4 , яка під час його складання не могла повно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, обгрунтовано не прийняті до уваги місцевого суду та залишаються без задоволення апеляційним судом, оскільки спросовуються актом судово-психіатричного експерта Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева від 30.12.2019 року № 552, яким встановлено, що ОСОБА_4 на момент підписання заповіту 08.08.2017 року будь-яким психічних розладом не страждала та могла розуміти (усвідомлювати) значення своїх дій та керувати ними. Вказаний висновок експерта позивачкою не спростований. Покази допитаних у суді першої інстанції свідків щодо оцінки психічного стану ОСОБА_4 не можуть слугувати належними та допустимими доказами на підтвердження того, що остання на час підписання заповіту страждала будь-яким психічним розладом та не могла розуміти (усвідомлювати) значення своїх дій та керувати ними, осільки вони не є відповідними спеціалістами медичної галузі. Посилання позивачки на те, що ОСОБА_4 при складанні заповіту була введена в оману до уваги колегії суддів не приймаються, з огляду на таке. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 як на підставу недійсності заповіту посилалася на те, що ОСОБА_4 у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Тоді як вимога про визнання заповіту недійсним з підстав введення в оману позивачкою в суді першої інстанції не заявлялася та судом не досліджувалася. За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі всебічно з`ясованих обставин та наданих сторонами доказів, які проаналізовані вище. Підстав для скасування рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає. Отже, апеляційна скарга залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун