Постанова 4805 № 296/11687/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/11687/19 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І. Категорія 68 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Ковальської Я.В. з участю представника апелянта розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 05 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Драча Ю.І. за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі №296/11687/19 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , - в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . В обґрунтування поданої заяви зазначав, що судовий наказ від 20.02.2020 року не підлягає виконанню з підстав відсутності обов`язку боржника сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 . Зокрема, їх син на день звернення до суду із заявою про видачу судового наказу проживав з ним та знаходився на його повному утриманні. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 05 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви. У поданій через свого представника апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню. На думку апелянта, ухвала суду першої не відповідає вимогам ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України та не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, оскільки судом першої інстанції під час розгляду заяви неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зокрема вважає, що судовий наказ від 20.02.2020 року не підлягає виконанню повністю з підстав відсутності обов`язку боржника сплачувати аліменти на утримання сина. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2020 року Корольовським районним судом м.Житомира видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9). Відповідно до ч.3 ст.431 ЦПК виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Обгрунтовуючи заявлені в даній справі вимоги, заявник посилався на те, що відсутній обов`язок боржника сплачувати аліменти на утримання сина. Проте, такі доводи не можуть заслуговувати на увагу, оскільки фактично надані на їх підтвердження докази свідчать про заперечення боржником свого обов`язку сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини. Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції статтею 170 ЦПК України не передбачено можливості скасування та оскарження судового наказу за вимогою про стягнення аліментів. Згідно з ч.7 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Відповідно до ч.8 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянутий за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Крім того, як вбачається з матеріалів справи на час видачі оспорюваного судового наказу батьки малолітньої дитини ще перебували в шлюбі. Це не виключало обов`язку ОСОБА_1 утримувати дитину шляхом сплати аліментів. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 28 лютого 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний. Цим же рішенням визначено місце проживання сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю. За наведених обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, не було. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 05 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 22.05.2020 року.