Постанова 4855 № 640/8540/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8540/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у м. Києві про: - визнання протиправним та скасування наказу Національної поліції України № 733 від 19.04.2019 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві» в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського УП ГУНП у м. Києві; - визнання протиправним та скасування п. 1 наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві № 390 о/с від 26.04.2019 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського УП ГУНП у м. Києві на підставі пункту 6 частини 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію»; - поновлення позивача на посаді інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського УП ГУНП у м. Києві; - стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 26 квітня 2019 року по день винесення рішення по справі, виходячи з розміру середнього заробітку ОСОБА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2020 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції на норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Національної поліції України від 19 квітня 2019 року № 733 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві», за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1 -3 частини 1 статті 18, статті 32, частин 1-2 статті 35, частини 4 статті 37 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1-7, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини 1 статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 3-4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086, підпункту 2 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року № 1377, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1498/27943, абзацу 2 пункту 8 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 липня 2017 року № 575, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за № 937/30805, пункту 4 розділу ІХ, пунктів 10, 12, 13 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року № 111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за № 371/31823, пунктів 9, 12 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.09.2017 за № 1198/31066, абзаців 2-6 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706, майора поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві звільнено зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26 квітня 2019 року № 390 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 майора поліції ОСОБА_1 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. Підставою прийняття вказаного наказу, став наказ Національної поліції України від 19.04.2019 №

733. Не погоджуючись з оскаржуваними наказами, вважаючи їх протиправними, а звільнення зі служби безпідставним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Апелянт вказує на те, що обставини, викладені у мотивувальній частині оскаржуваного наказу, не відповідають дійсності, що вказує на протиправність такого наказу, як наслідок, наявність підстав для поновлення його, позивача, на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У відповідності з нормами ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Відповідно до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Так, ст. 12 Дисциплінарного статуту, передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до норм ст. 11 Дисциплінарного статуту, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Згідно частин 1, 2, 3 та 4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до п. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Так, приписами ст. 19 Дисциплінарного статуту, визначено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського. У свою чергу, обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення. У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо. Під час розгляду спору по суті, в суді першої інстанції було досліджено, що згідно змісту наказу Національної поліції України від 19 квітня 2019 року № 733 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві» слідує, що цей наказ прийнято на підставі висновку службового розслідування за відомостями, викладеними в рапорті головного інспектора ДКЗ НПУ Ушинського С.С. від 23 березня 2019 року та у зверненні громадянина ОСОБА_2 , яким було встановлено наступне. 23.03.2019 під час перевірки службової діяльності підрозділів, розташованих у місті Києві та Київській області, яка проводилась відповідно наказу Національної поліції України від 21 березня 2019 року № 279, який було видано головою Національної поліції України генералом поліції першого рангу С.М. Князєвим. (а.с. 4-5 т. 2), мобільними групами Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України виявлено порушення організації несення служби окремими нарядами Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, а саме, нарядами, які несли службу на автомобілях RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), та SKODA RAPID, номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні). 23.03.2019 ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на службовому автомобілі SKODA RAPID, номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), заступили на службу в складі групи швидкого реагування Печерського УП. У подальшому, вказані наряди (з позивними «Престиж-255» та «Престиж- 256»), які залишили зону оперативного реагування (територію Печерського району міста Києва) без дозволу диспетчера, були виявлені мобільними групами ДКЗ на території Голосіївського району міста Києва під час безпідставних зупинок транспортних засобів та перевірки документів у водіїв, що ними керували. Того ж дня, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 безпідставно, без складання будь-яких процесуальних документів вилучили у водія автомобіля BMW 730 (номерний знак НОМЕР_3 ), громадянина ОСОБА_2 , реєстраційний документ на вказаний автомобіль, посвідчення водія та інші документи. У подальшому, помітивши мобільну групу ДКЗ, указані поліцейські здійснили переїзд на інший бік автодороги «Київ-Одеса» та змусили це зробити громадянина ОСОБА_2 , оскільки документи на його автомобіль перебували в поліцейських. Надалі, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не виходячи зі службового автомобіля взагалі поїхали з місця зупинки громадянина ОСОБА_2 з документами останнього, тобто, фактично заволоділи такими документами та порушили обстановку на місці події. Лише після втручання членів мобільної групи ДКЗ, працівників Київського міського управління ДВБ Національної поліції України, прибуття оперативно-слідчої групи Голосіївського управління поліції, яку викликав ОСОБА_1 , останній разом із ОСОБА_3 повернулись на місце події та віддали документи, вилучені ними у громадянина ОСОБА_2 . Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зауважив, що у функціональних обов`язках інспекторів-чергових чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції, затверджених 20 червня 2018 року начальником Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, та функціональних обов`язках поліцейських Печерського управління поліції, які входять у склад додаткової оперативної групи швидкого реагування, затверджених 15 травня 2018 року, копія яких міститься в матеріалах справи, відсутні повноваження у сфері контролю за дотриманням водіями Правил дорожнього руху. Проте, в апеляційній скарзі наголошено на тому, що, станом на дату проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 , та, станом на дату постановлення судового рішення, чинними були Функціональні обов`язки поліцейських Печерського управління поліції, які входять у склад додаткової оперативної групи швидкого реагування, затверджені наказом Начальника Печерського УП ГУНП у м. Києві, полковником поліції Дубровим А.М. у березні 2019 року, відповідно до яких, поліцейські, які входять у склад додаткової оперативної групи швидкого реагування, зобов`язані, зокрема, здійснювати превентивні заходи (перевірка осіб, що перебувають на обліку Національної поліції), здійснювати заходи, спрямовані на розкриття злочинів по гарячих слідах, а також протидія злочинності, забезпечувати безпеку дорожнього руху, своєчасно реагувати на заяви і звернення громадян. Колегія суддів, з урахуванням аналізу діючої на момент виникнення спірних правовідносин редакції функціональних обов`язків, звертає увагу на те, що у них також не передбачено повноважень у сфері контролю за дотриманням водіями Правил дорожнього руху, що, у свою чергу, не є тотожним із забезпеченням безпеки дорожнього руху, адже згідно матеріалів службового розслідування, що також підтверджується відеофіксацією подій, наданих стороною відповідача, вбачається, що позивачем здійснювалась зупинка транспортних засобів, без будь-яких ознак вчинення ними порушень Правил дорожнього руху, що б могло вплинути на безпеку дорожнього руху. Також, ці дії, не були виражені одноразово, а зафіксовані неодноразовими зупинками позивачем обраних транспортних засобів з потоку. Варто врахувати, що нормами ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення. Положеннями ч. ч. 5, 6 ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров`я або на життя чи здоров`я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов`язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення. Поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов`язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі. Відповідно до п. п. 3-4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086, посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. У разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі. З урахуванням викладеного, колегія суддів наголошує на тому, що за вказаних у службовому розслідуванні обставин, позивачем протокол про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_2 не складався, повідомлень керівництву про вилучення документів у названої особи не здійснювалось. Також, жодних письмових відображень у процесуальних документах, події вилучення у водія документів матеріали справи не містять. Матеріалами службового розслідування підтверджується, що позивачу та напарнику не видавались бланки протоколів про адміністративні правопорушення та постанов по справах про адміністративні правопорушення. Крім того, важливим є й те, що згідно матеріалів справи та наданих стороною відповідача відеоматеріалів, позивач, без складання будь-яких процесуальних документів вилучивши у водія автомобіля BMW 730 (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 , реєстраційний документ на вказаний автомобіль, посвідчення водія та інші документи, при цьому, помітивши мобільну групу ДКЗ, здійснивши переїзд на інший бік автодороги «Київ-Одеса», змусивши це зробити також громадянина ОСОБА_2 , убачаючи в його діях ознаки правопорушення/злочину, дозволив йому керувати транспортним засобом без документів, та без будь-яких обмежень, що, у випадку реального вчинення особою правопорушення/злочину, могло б реально дати змогу правопорушнику вільно пересуватись та здійснити втечу, що не узгоджується з доводами позивача про викрадення зупиненого авто. Фактично, після переїзду на інший бік дороги, помітивши перевіряючих які представились та надали документи (службове посвідчення, припис на здійснення перевірки), не виходячи зі службового автомобіля взагалі поїхали з місця зупинки громадянина ОСОБА_2 з документами останнього, тобто, заволоділи такими документами та порушили обстановку на місці події, при цьому, залишивши без відповідного реагування авто, яке можливо було викрадене та особу, яка керувала ним та була зупинена. Згідно з доводами позивача, він і колега отримали інформацію про те, що близько 11:00 територією Печерського району міста Києва в бік автодороги «Київ-Одеса» буде рухатись автомобіль BMW 730, номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у розшуку та використовується з реєстраційними документами, які мають ознаки підробки. Оскільки на території Печерського району міста Києва вказаний транспортний засіб зупинити та перевірити не представилось можливим, було прийнято рішення зупинити вищевказаний автомобіль на стаціонарному посту поліції № 505 у Голосіївському районі міста Києва. Згідно із абзацом 2 пункту 8 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 липня 2017 року № 575, отриману інформацію про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а також про події і факти, які можуть сприяти їх розкриттю та досудовому розслідуванню, поліцейські доповідають рапортом, безпосередньому керівникові, який після ознайомлення надсилає цей рапорт відповідному керівнику органу, підрозділу поліції для розгляду і направлення до органу досудового розслідування і підрозділу кримінальної поліції для використання цієї інформації під час розкриття та досудового розслідування кримінального правопорушення. Проте, рапорт про виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та іншу подію в журналі єдиного обліку позивачем не зареєстровано, докази доповіді позивачем про зазначену подію в матеріалах справи відсутні. Важливим є також й те, що отримавши від неназваних джерел інформацію про автомобіль, який перебуває у розшуку та використовується з реєстраційними документами, які мають ознаки підробки, ані позивач, ані його колега не доповідали про таку інформацію, не передавали її диспетчеру (оперативному черговому) (на порушення п. 13 розділу 13 Інструкції з організації реагування), не відображали шляхом передачі даних в планшетному комп`ютері (пристрої), що впливає на неможливість прийняти рішення про належне, а не самовільне реагування поліцейських на таку інформацію (оголошення плану перехоплення, посилення іншими нарядами/екіпажами) тощо. Дійсно, з матеріалів справи видно, що на прохання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 надати дозвіл на виїзд за межі Печерського району ОСОБА_5 його задовольнив, проте, на порушення вимог п. 13 розділу 13 Інструкції, не мали на це відповідного дозволу диспетчера. При цьому, з наданих пояснень позивача слідує, що він вказує на те, що на його планшетному пристрої сіла акумуляторна батарея, а зарядити їх не було можливості. Проте, на порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ОСОБА_1 заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського (неробочий планшетний пристрій), не вжив, негайно безпосереднього керівника про ці обставини не поінформував. Відповідно до пункту 4 розділу ІХ, пунктів 10, 12, 13 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року № 111, старший наряду поліції, який першим з`явився на місці події, зобов`язаний негайно поінформувати диспетчера (оперативного чергового) про прибуття та візуальне обстеження місця події, а в міру з`ясування обставин додатково надавати інформацію про заходи, які здійснено для охорони місця події, стан здоров`я заявника (потерпілого) та/або інших людей, пошкодження об`єктів, майна всіх форм власності, заходи, що здійснені для встановлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення, кількість інших нарядів поліції, які прибули на виклик, та іншу інформацію, яка, на думку поліцейського, є важливою для припинення/розкриття правопорушення. Поліцейські чергової служби органів (підрозділів) поліції під час чергування озброюються пістолетами з двома спорядженими магазинами, а поліцейські, що входять до складу нарядів поліції, окрім зазначеного озброєння, ще й засобами індивідуального захисту (бронежилетом та захисним шоломом), засобами активної оборони (гумовим або пластиковим кийком, засобами, спорядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобами обмеження рухомості). За необхідності з дозволу начальника органу (підрозділу) поліції їм можуть видаватися автоматична зброя та інші спеціальні засоби, визначені Законом України «Про Національну поліцію». Наряд поліції, який прибув на місце події, повинен бути екіпірований відповідно до пункту 10 цього розділу. Контроль за екіпіруванням нарядів поліції при виїзді на місце події покладається: у ГУНП - на відповідального по ГУНП, у ТВП - на начальника ТВП та відповідального по ТВП (начальника СРПП). Під час чергування поліцейські, які залучені до несення служби в ГРПП, повинні перебувати на дільниці, визначеній для несення служби (зона оперативного реагування наряду поліції). У виняткових випадках, за вказівками оперативного чергового чи відповідального по ТВП (начальника СРПП), про що ними інформується диспетчер, ГРПП здійснюють реагування на правопорушення або події, які вчинені на іншій дільниці. Залишати зону реагування нарядам поліції без дозволу диспетчера та оперативного чергового забороняється. Відповідно до пункту 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Згідно з абзацами 2-6 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку. Факт порушення позивачем пункту 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, пунктів 3-4 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086, підпункту 2 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року № 1377, абзацу 2 пункту 8 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 липня 2017 року № 575, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за №937/30805, пункту 4 розділу ІХ, пунктів 10, 12, 13 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року №111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за № 371/31823, абзаців 2-6 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706, підтверджено наявними в матеріалах справи актами перегляду відео файлів та відео файлами, наявними на дисках, які долучено до матеріалів адміністративної справи. Необхідно зазначити, що згідно листа Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 11.04.2019 № 1768/27/01/5-2019 на № 1684/12/6/01-2019 від 03.04.2019 начальникові ДКЗ НП України генералу поліції третього рангу Хоменко О.В., повідомлено, що 23.03.2019 в системі «Інформаційний портал Національної поліції» запитувалась інформація щодо автомобіля марки BMW 730 д.н.з. НОМЕР_3 користувачами ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (позивач не значиться); орієнтування щодо затримання автомобіля марки BMW 730 д.н.з. НОМЕР_3 у зв`язку з його причетністю до правопорушення в системі ІПНП не значиться; відомості про зміну зони оперативного реагування (дислокації) груп швидкого реагування в системі ІПНП відсутні; відомості щодо надання вказівки нарядам за допомогою планшетного пристрою, щодо переслідування автомобіля марки BMW 730 д.н.з. НОМЕР_3 відображені в додатку 1; інформації про те, що 23.03.2019 через бульвар Дружби Народів у місті Києві з 10:00 до 11:00 буде рухатися автомобіль марки BMW 730 д.н.з. НОМЕР_3 з підробленими документами, у підсистемі «Факт ЄО» системи ІПНП не зареєстровано. (а.с. 192. 193-196 т. 2) Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано пояснення в ході проведення службового розслідування, які враховані під час проведення службового розслідування, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. При цьому, будь-яких належних доказів, які б спростовували висновки службового розслідування, позивачем ані під час його проведення, ані в суді першої інстанції надано та доведено не було. Обставин, які б пом`якшували або обтяжували вчинені правопорушення сторонами не наведено та окружним судом під час розгляду спору не було встановлено. У частині посилань апелянта на те, що відповідно до листа № Т-487/12/6/01-2019 від 29 березня 2019 року за підписом начальника ДКЗ НПУ Хоменка О.В., заява ОСОБА_2 щодо вимагання у нього 23.03.2019 працівниками поліції неправомірної вигоди та матеріли були направлені до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві для прийняття рішення згідно із законодавством, проте, листом № Т-3-664/03-2019 від 26 квітня 2019 року, Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Києві ДКЗ НПУ проінформовано, що матеріали розглянуті, але підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні, колегія суддів зауважує, що зазначені відомості стосуються інформації по заяві громадянина про вимагання поліцейськими неправомірної вигоди, по якому і отримано відповідь від ТУ ДБР у м. Києві, натомість, службове розслідування загалом не охоплювало дане питання, а стосувалось надання відповідної оцінки діям позивача щодо залишення зони оперативного реагування без належного повідомлення про наявну інформацію, щодо безпідставної зупинки транспортних засобів та нескладання процесуальних документів під час вилучення документів у водія, залишення місця події (порушення обстановки на місці події) після втручання перевіряючих, які належним чином представившись та надали документи, висунули вимогу про надання поліцейськими службових посвідчень та документів на службовий автомобіль. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із встановленням/невстановленням вини особи у питаннях вчинення злочинів, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Щодо доводів сторони апелянта про те, що мобільна група перевіряючих вела приховане спостереження на службовому авто з номерними знаками прикриття, які не були зареєстровані, колегія суддів зазначає, що зазначені мобільні групи були створені наказом НПУ № 279 від 21.03.2019 «Про відпрацювання органів і підрозділів Національної поліції України». Відповідно до п. 2 наказу, силами вказаних в підпункті 1 пункту 1 цього наказу мобільних груп провести відпрацювання органів та підрозділів Національної поліції України, розташованих та території м. Києва, Київської області, у період з 21 березня до 30 квітня 2019 року. При цьому, апелянт вважає, що зазначеним наказом мобільним групам не були надані повноваження здійснювати аудіо-відео контроль чи спостереження за працівниками поліції чи іншими особами, не надані повноваження щодо перевірки/відпрацювання працівників поліції, тощо. Колегія суддів вказує на те, що цим наказом головою Національної поліції України було надано дозвіл мобільним групам провести відпрацювання органів та підрозділів Національної поліції задля досягнення поставлених керівником цього органу внутрішніх цілей, зокрема, перевірка дисципліни підлеглих, законності дій, стану організації роботи, не тільки органів/підрозділів в цілому, а й поліцейських, які до них входять, з огляду на що, видання наказу не суперечить законодавству. Також, апелянт вказує на те, що, фактично, мобільна група вела спостереження за особою та контроль за поведінкою, тобто, негласні слідчі розшукові дії, які мають здійснюватись виключно в рамках кримінального провадження на підставі санкціонованого дозволу суду, на що, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно із службовою запискою від 25.03.2019, заступник голови Національної поліції України І.В. Клименко просив підготувати відеосюжет для його перегляду керівництвом Національної поліції, що, у свою чергу, свідчить про те, що дії перевіряючих по відеофіксації були санкціоновані керівництвом та спрямовані, насамперед, для внутрішнього використання, а тому, це не може вказувати на проведення негласних слідчих розшукових дій, стосується не заходів вчинених під час здійснення кримінального провадження, а поставлених керівництвом Нацполіції завдань по внутрішній перевірці особового складу. (а.с. 4-6 т. 2) Крім того, в частині посилань апелянта на неможливість прийняття судом першої інстанції наданих відповідачем відеоматеріалів, як доказів, отриманих з порушенням закону, колегія суддів наголошує, що цей спір є публічно-правовим (адміністративним), з огляду на що, суд задля встановлення та офіційного з`ясування всіх обставин у справі та правильного вирішення спору, у силу ст. ст. 72-74 КАС України, цілком обгрунтовано прийняв їх до уваги під час розгляду спору. (а.с. 178 т. 3) У частині посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що автомобіль BMW 730 сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3 перебуває у розшуку Інтерполу та наявні інші докази щодо незаконності розмитнення/реєстрації вказаного транспортного засобу, колегія суддів вважає останні необгрунтованими, адже правова оцінка вказаним питанням має бути надана саме під час здійснення кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100010002442 (за ч. 1 ст. 358 КК України), а предмет доказування у цьому спорі стосується інших питань, а саме, підставою звільнення позивача є скоєння ним дисциплінарного проступку, яке підтверджується матеріалами адміністративної справи. Колегія суддів вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при прийнятті наказу від 19 квітня 2019 року № 733 в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Національна поліція України діяла відповідно до норм Закону України «Про Національну поліцію» та приписів Дисциплінарного статуту. Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги та відзнаки поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а вчинення дій по безпідставному зупиненню транспортних засобів, підриває довіру водіїв до поліції. Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Колегія суддів вважає, що на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції цілком обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування наказів про звільнення позивача зі служби, поновлення на посаді, та як похідної, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010, № 4241/03 (п. 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32), зокрема у п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, 4909/04, зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 77, 90, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко