Постанова 4851 № 520/10954/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 р. Справа № 520/10954/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мінаєвої О.М. суддів: Макаренко Я.М. , Старосуда М.І. за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 28.02.20 року у справі № 520/10954/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 148005-5606-2030 від 23 серпня 2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2019 рік в розмірі 109081,73 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі № 520/10954/19 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 148005-5606-2030 від 23 серпня 2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби у Харківської області), яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2019 рік в розмірі 109081,73 гривні. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 1090,82 грн. Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання повної оцінки судом першої інстанції всім фактичним обставинам, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі № 520/10954/19 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що нарахування земельного податку за користування земельною ділянкою здійснювалося контролюючим органом, виходячи з Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року №542/17 " Про місцеві податки і збори у місті Харкові" в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18, яким передбачена ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі 3 відсотка від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (КФ) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко- планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування. Таким чином, сума грошового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб, яку належить сплатити позивачу, була розрахована правильно. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень у багатоповерховому будинку, загальною площею 1884,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 36-38). 20.08.2019 року позивач звернувся до податкового органу з листом, в якому просив визначити розмір земельного податку за 2019 рік відповідно до п. 1.1 Додатку 2 до Рішення Харківської міської ради «Про місцеві податки і збори у місті Харкові». 23.08.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 148005-5606-2030, яким визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 109081,73 грн. До податкового повідомлення - рішення додано лист від 28.08.2019 року № 21187/ФОП/20-40-56-06-2, в якому відповідач повідомив, що розрахунок земельного податку проведено відповідно до методики розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам, затвердженої Рішенням 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 року N2 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року». Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру та протиправно застосований коефіцієнт Км3_ср (середній коефіцієнт сумісного впливу локальних факторів для кожної економіко-планувальної зони району м. Харкова), який не передбачений чинними нормативно-правовими актами України, а тому податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до підпункту 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. За приписами п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначено статтею 277 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 277.1 ст. 277 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Отже контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку. Разом з тим, відповідно до статті 1, частини другої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, як установлено частиною третьою статті 23 Закон №1378-IV, видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15). Згідно з частиною першою статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі. Таким чином, для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів. З матеріалів справи встановлено, що нарахування позивачу земельного податку за 2019 рік відповідачем проведено на підставі додатка 2 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року №1284/18, якими передбачена ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі 3 відсотка від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (КФ) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування. Колегія суддів встановила, що розрахунок земельного податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , частка якої належить позивачу, проведено по формулі: Цзд = Б * Кі 2014 * Кі 2015 * Кі 2016 * Км2 * Км3_ср. * Кф * РL, де Цзд - грошова оцінка окремої земельної ділянки; Б - базова вартість 1 кв. м земель м. Харкова; Кі - коефіцієнт індексації, що застосовується кожний рік у порядку, встановленому законодавством України; Км2 - зональний коефіцієнт; Км3_ср. - середній коефіцієнт сумісного впливу локальних факторів для кожної економіко-планувальної зони району м. Харкова; Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки; РL - площа земельної ділянки. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 20.08.2019 р. ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у користуванні, має площу 748,8 кв.м (48% від 1560 кв. м). Відповідачем проведено нарахування земельного податку на 2019 рік, що становить 109081,73 грн. = (291,18 грн. (нормативна грошова оцінка 1 кв. м станом на 01.01.2013 року) * 1,249 (коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 року №6-28-0.22-215/2-15) * 1,433 (коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року №6-28-0.22-201/2-16) *2,93 (коефіцієнт на функціональне використання землі) * 3,0 (зональний коефіцієнт) * 1,06 (коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року №22-28-0.22-443/2-17 ) * 748,8 (площа земельної ділянки) * 3% (ставка податку). Між тим, колегія суддів зазначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють лише ставки земельного податку, що сплачується на відповідній території. База оподаткування визначена Податковим кодексом України. Податковим кодексом України використання коефіціенту Км3_ср не визначено. Також застосування коефіцієнта Км3_ср не передбачено іншими законними та підзаконними нормативними актами. З аналізу вищенаведених приписів ст. 271 Податкового кодексу України слідує, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. З аналізу приписів ст. ст. 274, 277 Податкового кодексу України слідує, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, обчислюється в залежності від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки в межах населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, обчислюється від нормативної грошової оцінки одиниці площі. Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження правомірного визначення бази оподаткування для нарахування позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням земельного податку за 2019 рік. Крім того, відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території та на підставі даних державного земельного кадастру. Проте, податковим органом визнається, що розрахунок земельного податку зроблено виходячи з розміру площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 748,8 кв.м., (48 % від 1560 кв. м.) без врахування частки інших співвласників нежитлових приміщень, що розташовані на земельній ділянці. Отже, відповідачем, всупереч п. 286.6 ст.286 Податкового кодексу України при розрахунку земельного податку позивачу, не було встановлено кількість користувачів земельної ділянки, яка розташована за відповідною адресою, не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці, розрахунок земельного податку для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 148005-5606-2030 від 23 серпня 2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2019 рік в розмірі 109081,73 грн. В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі № 520/10954/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі № 520/10954/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко М.І. Старосуд Постанова складена в повному обсязі 22.05.20 р.